Сьогодні Німеччина посідає лідируючі позиції за якістю медичних послуг у світі. Німецькі лікарі мають багатовіковий досвід та традиції, сучасну технічну й інтелектуальну базу, що дозволяє досягати максимально високих показників у всіх галузях медицини. Та в 1990 році, після возз’єднання країни, німецьке суспільство опинилося перед необхідністю реформування галузі охорони здоров’я в Східній Німеччині, яка з 1949 року знаходилася в соціалістичному таборі.
Німецький досвід реформування медицини став однією з ключових тем конференції «Німецько-українські відносини в галузі медицини та фармації», що проходила в Харкові. Організувала конференцію Українсько-німецька медична асоціація за підтримки Харківського німецького центру та Почесного консульства ФРН у Харкові. Одним із доповідачів панелі «Реформа охорони здоров’я: досвід Німеччини та України» був лікар-психоневролог Анатолій Гусов, який уже понад 20 років живе та практикує в Німеччині.
ВЗ Ви приїхали до Німеччини на початку 90-х років і були безпосереднім свідком реформування медичної галузі країни…
— Так, Берлінський мур було зруйновано, німці об’єдналися. У Східній Німеччині на момент возз’єднання був типово соціалістичний варіант системи охорони здоров’я. І першими реформами стали саме реформи юриспруденції та медицини. Дуже швидко почали закриватися державні поліклініки. Лікарям запропонували на пільгових умовах відкривати приватні кабінети. Це було новим для медиків, і держава робила все необхідне, щоб лікарі не боялися йти на такий крок. Що саме? На пільгових умовах можна було орендувати приміщення в поліклініках, а також узяти кредити на оренду або будівництво нових приміщень для приватної практики (так називається в Німеччині приватна амбулаторна служба), для придбання нової медичної апаратури, комп’ютерів та іншого обладнання. Дипломи лікарів, які працювали в Східній Німеччині, були визнані. І, власне кажучи, медики швидко адаптувалися й продовжили виконувати звичну роботу, але вже в нових умовах. На сьогодні в Німеччині не залишилося державних поліклінік — їх замінили приватні практики. Приїхавши до Німеччини, я перші тринадцять років працював у різних клініках, а в березні 2004 року відкрив приватну практику, яку почав з нуля. Зараз у мене більше 6 тисяч історій хвороб.
ВЗ А що відбувалося з лікарнями — їх також торкнулося реформування?
— Звичайно. Але тут була дещо інша ситуація. В НДР, як з’ясувалося після возз’єднання, лікарень було невиправдано багато. Сучасні ж методики лікування вже не вимагають тривалого перебування в стаціонарі, а в багатьох випадках взагалі дозволяють лікуватися амбулаторно. Кількість лікарень і лікарняних ліжок почала зменшуватися, й у першу чергу скорочення торкнулося психіатричних лікарень.
Тривалий час лікарні залишалися державними, але останніми роками держава їх продає, з’являється мережа приватизованих лікувальних закладів. У медицині прогрес — це завжди великі витрати, навіть для такої економічно розвиненої держави, як Німеччина. Саме тому й відбувається процес приватизації лікувальних закладів. Розвиваються й форми інтегративного медичного обслуговування, які поєднують стаціонарну та амбулаторну допомогу.
ВЗ Німці пишаються своєю системою медичного страхування…
Анатолій Гусов, лікар-психоневрологЯкі переваги приватного медичного страхування? Ну, скажімо, якщо не всі палати в лікарні одномісні, то хворий із дорожчим страховим полісом може за бажанням отримати одномісну палату. Або вибрати лікаря, який його лікуватиме. У відсотковому співвідношенні на сьогодні понад 80% громадян Німеччини застраховані в державних лікарняних касах.
Розмір внесків до страхової каси, а також види медичних послуг, які покриваються за рахунок страхування, регулюються німецьким законодавством. На практиці існують спеціальні каталоги, якщо ж медичної послуги в каталозі немає, її потрібно оплачувати самостійно. Насправді таких послуг не так багато, й вони не є принципово важливими для лікування.
Ще один цікавий момент: у Німеччині не існує периферійної медицини. У маленькому містечку надається такий самий високий рівень медичної допомоги, як і в столиці. Більше того, саме в маленьких містах нерідко працюють вузькоспеціалізовані клініки, на лікування до яких їдуть із інших регіонів. Звичайно, дуже дороге обладнання є не в кожному селі, але якщо хворий потребує додаткового обстеження чи лікування, то в більшості випадків він може бути доставлений до спеціалізованої клініки за досить короткий час як наземним, так і повітряним транспортом.
Попри все, ще зберігається відмінність між вартістю перебування в лікарнях Західної та Східної Німеччини. Та й заробітна плата медичного персоналу в лікарнях Західної Німеччини на сьогодні на 13-15% вища. Хоча поступово цифри вирівнюються. Хочу сказати, що ідеальної системи медичного страхування, як і ідеальної медичної системи, не існує. Але як медична система в цілому, так і система медичного страхування, навіть далекі від ідеальних, — краще, ніж відсутність будь-якої системи. В Україні зараз немає медичної системи, але є те, що я б назвав «острівною медициною»: хвора людина вимушена шукати той медичний острів, де їй зможуть надати по-справжньому висококваліфіковану медичну допомогу.
ВЗ Реформа торкнулася й медичної освіти. Що змінилося?
— Змінилися вимоги до якості підготовки фахівців. Практично на будь-який факультет у Німеччині можна вільно вступити й навчатися. Але не на медичний — атестат повинен мати максимально високий бал. Більше того, враховуються не лише оцінки, а й характер абітурієнта. Майбутній лікар має зарекомендувати себе людиною з високим почуттям відповідальності, обов’язково пройти спеціалізацію не просто в лікарняній установі, а там, де конкретний лікар має право видавати сертифікат з того чи іншого розділу спеціальності, яку він отримує. А це право мають далеко не всі лікарі. Навчання організоване таким чином, що випускник медичного факультету не має шансів не стати професіоналом.
Я, наприклад, дуже ціную, коли мої колеги з інших областей медицини направляють своїх пацієнтів на консультацію чи лікування саме до мене — це велика довіра й визнання професіоналізму. Тільки коли я почав працювати в Німеччині, то зрозумів: епікриз — не безликий документ, а лист, адресований конкретному лікарю. Він починається словами «Шановна/ий колего… Щиро дякую за те, що ви направили до мене пані/пана…» Я не один десяток років прожив в Україні, і це була Україна часів Радянського Союзу. Та й зараз, проживаючи й працюючи в Німеччині, продовжую підтримувати професійні та дружні стосунки з багатьма українськими лікарями.
Добре знаю, що важливу роль у вирішенні будь-якої справи відіграють зв’язки. Це стосується багатьох країн, у тому числі й Німеччини. Є навіть такий вислів: «вітамін В». Чому «В»? Бо «зв’язки» перекладається на німецьку як Beziehung. Але в Німеччині цей фактор працює за інших рівних умов.
Якщо, скажімо, я беру на роботу одного з двох лікарів і бачу, що вони обидва професіонали і добре знають свою справу, але один — син мого друга, не важко здогадатися, кого я оберу. Але в першу чергу він повинен бути кваліфікованим лікарем. Протекціонізм тією чи іншою мірою присутній у будь-якій сфері, але сама система має будуватися так, що вирішальну роль відіграватимуть не зв’язки, а рівень професіоналізму та особисті якості людини.
Інна САРІОГЛО, власкор «ВЗ», м. Харків
