На початку жовтня цього року неабиякий резонанс викликало повідомлення про напрацювання українських вчених у напрямку розвитку регенеративної медицини. Ним вони поділилися з колегами під час медичного форуму в Києві. Зокрема, йшлося про вирощений у лабораторних умовах і випробуваний на біологічній моделі — вівці — фрагмент тканини серця.
Вчені Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України задоволені результатами експерименту і сподіваються, що невдовзі малюки з тяжкими вродженими вадами серця матимуть всі шанси на імплантат, котрий їхній організм сприйматиме як рідний. На практиці це означає: жодних повторних оперативних втручань, жодної додаткової медикаментозної терапії! Кардіохірургічне лікування новонароджених із тяжкими вродженими вадами серця, по суті, є їхнім другим народженням. Щороку в Україні його потребують близько 2,5 тис. малюків. До центру завжди прикута увага колег, адже тут повсякчас шукають і розробляють інновації, впроваджують найпрогресивніші підходи до діагностики та лікування, досліджують і вивчають регенеративну медицину — напрямок, який і до сьогодні багато хто сприймає як наукову фантастику. Про це й про інші аспекти сучасної дитячої кардіохірургії — наша розмова з головним лікарем Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, дитячим анестезіологом-кардіореаніматологом, Заслуженим лікарем України, доктором медичних наук Володимиром Жовніром.
ВЗ Про яке втручання наразі йдеться?
Володимир ЖОВНІР, головний лікар Науково-практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України, дитячий анестезіолог-кардіореаніматолог, Заслужений лікар України, доктор медичних наукУсі синтетичні, біологічні матеріали, які застосовують на сьогодні, на жаль, не ідеальні, вони не ростуть разом з організмом дитини, швидко кальцинуються, піддаються фібролізації тощо. Словом, змінюють свої якості. Через це їх не можна встановлювати маленькій дитині на тривалий період, тож потрібне інше рішення. Його могла б запропонувати тканинна інженерія. У лабораторних умовах уже вирощують «біологічно рідний» клапан або судину, але в хірургічній практиці цю технологію поки не застосовують. Наразі триває її вивчення.
ВЗ Чим нині займається дослідницька лабораторія центру? Які напрямки розробляються?
— Переважно дослідження присвячені використанню регенеративних технологій у кардіохірургії. Патології серця маленьких пацієнтів — окремий великий напрямок. Зокрема, досліджуємо можливості сучасної клітинної терапії. Замість того, аби вставляти синтетичні чи біологічні, але чужорідні матеріали, краще добре підготуватися і ще до народження (а стовбурові клітини можна взяти з амніотичної рідини) «приготувати» новий орган. Гіпотетично (поки що) можна до народження дитини виростити судину, клапан, інший фрагмент серця, які будуть її власними, ростимуть, розвиватимуться і старітимуть разом із нею. Тобто поводитимуть себе як власні органи дитини.
ВЗ Операції такого рівня на серці новонародженим виконують тільки у вашому центрі? Ви спроможні допомогти всім, хто звертається?
— Намагаємося не відмовляти нікому. У нашому центрі виконують 1800-1900 операцій на рік, і це дуже висока хірургічна активність. Для порівняння, найвідоміші європейські центри проводять не більше 900 операцій на рік. А щодо хірургії новонароджених, то в Європі жодний центр не надає такої допомоги і в такому обсязі, як ми. А ми оперуємо близько 300 новонароджених на рік. При цьому рівень смертності у нас найнижчий — 0,8% (у Європі — 2-3%). І так триває останні 7 років.
ВЗ Це завдяки ранній пренатальній діагностиці та пуповинній програмі, яку ви свого часу впровадили першими в світі?
— Гадаю, складових більше. Використання пуповинної, біологічно рідної для новонародженого, крові замість донорської дійсно має велике значення. Окрім суто медичних біологічних впливів такий підхід ще й зменшує витрати на операцію. Дуже простий, на перший погляд, метод лежав на поверхні! Дивно, що раніше ніхто не здогадався використати ці переваги. Хоча побачити в чомусь простому вирішення складної проблеми і є справжнім талантом. А втілювати нові підходи, особливо в медицині — це ще один талант.
Повертаючись до власне методики, варто зазначити: її ефективність підтверджує й той факт, що вона стала офіційним протоколом лікування (Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 01.10.2012 р. №764). Крім того, її впровадили в інших країнах світу. Цього року нашій програмі виповнилося 10 років. За цей час вона врятувала понад 400 новонароджених із вадами серця, які потребували операції в перші години життя.
Зараз також заготовлюють стовбурові клітини, виділені з пуповинного канатика, плаценти. Думаю, що не за горами той час, коли їх можна буде використовувати, оскільки методика культивування цих клітин і навіть 3D-принтування вже є. Питання тільки в грошах, бо такі технології недешеві.
Отже, під час операції частину стовбурових клітин ми використовуємо, решту — зберігаємо в банку пуповинної крові. Поки, на щастя, не виникало потреби їх використовувати, оскільки з прооперованими пацієнтами все гаразд.
Завдяки розробленій нами методиці ранньої пренатальної діагностики ваду серця в плода можна виявити вже на 20-му тижні гестації. Це дає змогу своєчасно організувати пологи в одному із київських пологових будинків, розташованих поруч із нашим центром. Адже тяжкі вроджені вади серця часто характеризуються критичним перебігом, тож на порятунок малюків дуже мало часу. Іноді відлік іде на години.
ВЗ Ви навчаєте цій методиці лікарів?
— Так, використовуємо всі доступні можливості. Беремо участь у науково-практичних конференціях, організовуємо майстер-класи. Також лікарі можуть пройти навчання безпосередньо в нашому центрі. Зараз й інші країни, не тільки пострадянські, виявляють інтерес до нашого досвіду, воліють вивчати його, зацікавлені у співпраці з нами. Нещодавно приїжджали колеги із США — хірурги, анестезіологи та інші фахівці. Усі вони вдячні за надану можливість оволодіти методом, щоб надавати високоспеціалізовану допомогу своїм маленьким співгромадянам.
Тетяна СТАСЕНКО, спеціально для «ВЗ»
