Процес запровадження реімбурсації інсулінів в Україні відбувається досить нерівномірно. Області наштовхнулися на значну кількість каменів спотикання, прибрати які із цього шляху ніхто, однак, не поспішає.
Вінниччина
Пилип ПРУДИУС, головний лікар Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру, головний ендокринолог Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА, Заслужений лікар України До загального електронного реєстру долучилися на початку 2017 року. Нам, на відміну від інших, було легше, оскільки реєстр пацієнтів ведемо ще з 1992 року, тому просто деталізували і перевірили його. Нині кількість хворих на цукровий діабет, які внесені до електронного реєстру та потребують забезпечення препаратами інсуліну, у Вінницькій області становить близько 7,7 тис. осіб (реєстр — це динамічна структура, тому кількість пацієнтів у ньому постійно змінюється).
Сьогодні для потреб жителів Вінницької області, хворих на цукровий і нецукровий діабет, виділено кошти в розмірі майже 24 млн грн, із яких цільові видатки на лікування цих категорій пацієнтів із держбюджету становлять 22 млн грн, з обласного — 2 млн грн. Однак це менше 50% від розрахованої річної потреби, оскільки з уведенням нового реєстру референтних цін на препарати інсуліну, які підлягають відшкодуванню (затвердженого Наказом МОЗ від 07.03.2018 р. №453), річна потреба становитиме 60 млн грн. Нині забезпечення пацієнтів препаратами інсуліну стовідсоткове, проблем немає, але відповідь на запитання: що буде до кінця року і чи вистачить грошей — очевидна. Торік ми мали запаси інсуліну з попередніх років і дефіцит поповнили. Нинішня недостача, очевидно, ляже на місцевий бюджет, і її покриття залежатиме від рішень місцевих органів самоврядування.
Паралельно з економічними назрівають й інші питання, що вимагають деталізації та пояснення, бо тоді як інші області тільки входять у процес реімбурсації, ми вже активно працюємо. Перший момент стосується переліку показань до призначення картриджної форми препаратів інсуліну. До нього слід додати хвороби та стани, за яких пацієнти не можуть виконувати самостійно ін’єкції інсуліну за допомогою шприца внаслідок тремору рук різного походження, залишкових явищ гострого порушення мозкового кровообігу, травматичних ушкоджень рук, пальців кистей, проте здатні ввести препарат за допомогою шприц-ручки. Окремо потрібно врахувати економічні втрати у випадку, коли пацієнту показаний інсулін у флаконній формі, однак його добова доза становить менше 30 ОД, а термін придатності інсуліну після відкриття флакону — 21-28 діб. У цьому випадку втрати становитимуть 100 і більше одиниць на місяць. Тоді економічнішим виявиться використання картриджної форми препарату інсуліну або ж флаконних форм з меншим об’ємом препарату. Мабуть, фармвиробникам варто було б розпочати випуск інсулінів у флаконах меншого об’єму.
Щодо аналогів інсуліну, то слід чітко деталізувати показання до первинного їх призначення — на сьогодні ми таких не маємо і, відповідно, не знаємо, до якої категорії переліку віднести пацієнта в разі переведення його на аналоги інсуліну за медичними показаннями (наприклад, цукровий діабет у стадії декомпенсації, часті кетози, синдром «ранкової зорі») або коли хворий сам придбав аналог інсуліну та просить підібрати йому дозування (протипоказань у нього немає). Тобто є багато практичних питань, які потребують врегулювання.
Крім того, не прописані й деякі юридичні аспекти. Якими, наприклад, мають бути дії користувача реєстру І рівня в разі, коли виписування рецепта на препарат інсуліну прив’язане до значення НвА1с (7,8,9), а пацієнт відмовляється від проведення аналізу через відсутність коштів? Що тоді робити лікарю?
Словом, процес налагоджено і реімбурсація відбувається успішно, але досі ми не маємо загальної детальної інструкції та натикаємося на багато інших методичних і законодавчих моментів, які дещо гальмують цей процес, змушуючи нас блукати в лабіринтах пілоту. Тому з метою ліквідації виявлених недоліків у рамках делегованих нам повноважень експерти Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА з розділу «Ендокринологія» спільно з фахівцями кафедри ендокринології Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова та співробітниками Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру розробляють локальні протоколи й інші інструктивні документи в рамках чинного законодавства.
Харківщина
Олена ГОЛОВІНА, заступник директора Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради, начальник управління організації лікувально-профілактичної допомоги дорослому населенню Із січня 2015 року фінансування закладів охорони здоров’я на підставі ст. 97 і 1034 Бюджетного кодексу України здійснюється за рахунок медичної субвенції, наданої з державного бюджету місцевим бюджетам. Формулою розподілу обсягу державної медичної субвенції місцевим бюджетам на календарний рік, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 р. №618, передбачено визначення у складі медичної субвенції для обласних бюджетів цільових коштів на лікування пацієнтів із цукровим і нецукровим діабетом за окремим розрахунком. Станом на кінець березня рівень державного фінансового забезпечення видатків на лікування таких хворих для Харкова — 22,9 млн грн, або 37,5% від потреби. Щоб кожний мешканець нашого міста, якому показане застосування інсуліну, отримав препарат безкоштовно, потрібно 61 млн грн. Отже, у квітні-травні виділені кошти закінчаться, і ми знову, як це було торік, постанемо в ролі прохачів перед МОЗ і Мінфіном.
Одночасно з впровадженням реєстру пацієнтів із цукровим діабетом у Харкові розпочато проект «Електронний рецепт». На його втілення були витрачені кошти місцевого бюджету: придбали комп’ютерну техніку для ендокринологів, установили програмне забезпечення, навчили ним користуватися лікарів і медсестер. Міська медична комп’ютерна мережа поєднала поліклініки з аптеками. У нинішньому році 22 аптечні заклади відповідно до договорів, укладених із закладами охорони здоров’я комунальної форми власності, здійснюють відпуск препаратів інсуліну за електронними рецептами. Ця практика визнана досить ефективною як лікарями, так і пацієнтами.
Але електронний рецепт не вирішує проблем, що періодично виникають через відсутність того чи іншого інсуліну в аптечній мережі у зв’язку з перебуванням на перереєстрації. На сьогодні усі види препаратів інсуліну наявні в аптеках. Проте торік така проблема виникала неодноразово і вирішувалася за рахунок виділення додаткових коштів. Сподіваємося, що й цього року ми впораємося, бо наближення подібної ситуації вже реально відчувається.
Узагалі ж, якщо говорити про проблеми хворих на цукровий діабет, то вони зводяться до однієї, але досить серйозної — браку коштів. Бо коли виникають перебої з державним забезпеченням ліками, а замінювати державну субвенцію на інші джерела фінансування не дозволено, то це унеможливлює виконання протоколів надання медичної допомоги таким хворим у повному обсязі. Їх забезпечення з держбюджету здійснюється всього на третину. Місто натомість може тільки виділити людям матеріальну допомогу для придбання ліків, та цей процес не завжди встигає за перебоями в постачанні інсулінів. А лікування має бути безперервним, оскільки нестача інсуліну знижує якість життя наших пацієнтів і суттєво погіршує загальний стан їх здоров’я.
Олеся ІВАНЧА, лікар-ендокринолог вищої категорії Харківської міської поліклініки №26Безпосередньо в нашій поліклініці на обліку тоді перебували 314 хворих, які одержували інсулін. По кожному з них ми ще раз перевірили призначення того чи іншого виду інсуліну, потребу в ньому на місяць і рік, ввели всі ці дані до реєстру хворих на цукровий діабет. Він містить усі приписи лікаря по кожному конкретному пацієнту і на кожний конкретний вид інсуліну, а також кількість ліків, яку хворий потребує щодоби.
Рік тому, коли ми почали впроваджувати видачу електронних рецептів, з технічних причин, незалежних від нас, тимчасово роботу було припинено на кілька місяців. Друге дихання електронні рецепти отримали у жовтні 2017 року й успішно діють у Харкові донині.
Полегшення в роботі ми відчули одразу: звільнився певний час, тож ми отримали змогу приділити пацієнтові більше уваги. Та й процес виписування рецепта значно спростився. Щойно ендокринолог виписав його через свій комп’ютер, рецепт бачать працівники муніципальної аптеки, з якою укладено договір і відділення якої розташоване на першому поверсі поліклініки. Пацієнт з роздрукованим корінцем від рецепта одразу ж може зайти й отримати ліки, що дуже зручно. Для звіту використовується як основна частина рецепта, що зберігається в медичній картці хворого, так і корінець, переданий до аптеки.
Система електронного реєстру дуже зручна і для лікарів, і для пацієнтів, оскільки скорочує час очікування в черзі та дає змогу лікарю більше уваги приділити хворому. Задоволені обидві сторони лікувального процесу. Проблем із веденням реєстру чи виписуванням електронного рецепта ми не маємо, так само як і скарг від наших пацієнтів. Крім того, постійно відпрацьовуємо різні технологічні нюанси нової системи зі співробітниками Харківського міського інформаційного центру, які обслуговують медичні заклади.
Чернігівщина
Любов ЧЕРВ’ЯКОВА, завідувачка ендокринологічного відділення КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня», головний позаштатний спеціаліст з ендокринології управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА На жаль, із державного бюджету виділяється недостатньо коштів, щоб у повному обсязі профінансувати реімбурсацію інсулінів. Так, минулого року було виділено субвенцію в розмірі 15,911 млн грн, що покривала менше половини потреби. З місцевих бюджетів протягом 2017 року додатково надійшло 20,467 млн грн. Тобто торік було витрачено понад 36 млн грн для забезпечення наших пацієнтів препаратами інсуліну, причому з місцевих бюджетів грошей виділили більше, ніж із державного. Усі райони та міста подбали про це, тож на кінець року пацієнти були забезпечені інсулінами в повному обсязі.
На 2018 рік державна субвенція становить 18,278 млн грн. Зважаючи на те, що вже на початку року інсуліни подорожчали (наприклад, вартість «Фармасуліну®» зросла на 10-13%, «Хумодару®» — на 20-30%, є попередні дані, що здорожчають й інші препарати), уже сьогодні зрозуміло, що коштів, виділених із державного бюджету, нам не вистачить і на половину від потреби. Знову навантаження на місцеві бюджети!
Зокрема, на початку року в місті Чернігів та деяких районах області була дуже складна ситуація із забезпеченням інсулінами, тому що використовувалися лише кошти з державного бюджету, а це — менше половини від потреби. Зараз ситуація поступово стабілізується, зокрема в Чернігові вже виділені кошти з місцевого бюджету, тож з початку березня хворі з обласного центру повністю забезпечені інсулінами. На сьогодні складна ситуація залишається в Чернігівському районі, де забезпечення інсулінами становить 40% від потреби. Маємо надію, що кошти виділять об’єднані територіальні громади.
Але якщо з фінансуванням значні проблеми, то з аптеками — жодних. З 2007 року (тобто понад 10 років) у нашій області діє так звана рецептурна система: мережа аптек КП «Ліки України» відпускала інсуліни лише за рецептами, які виписували лікарі-ендокринологи. Таким чином, мережа аптечних закладів, що беруть участь у реімбурсації інсулінів, у нас діє саме відтоді. Усі вони не тільки готові до реімбурсації, а й уже спокійно, без особливих труднощів, відпускають інсуліни. Зараз кожна аптека має змогу приймати електронні рецепти. Укладені договори між усіма районними і міськими лікарнями та 28 аптеками КП «Ліки України» — вони є в кожній районній лікарні й у міських лікарнях Ніжина, Прилук, Чернігова. Наприклад, у Чернігові в проекті беруть участь три аптеки, які обслуговують жителів обласного центру. Проблем із забезпеченням препаратами, затвердженими реєстром, також немає — усі вони завжди наявні в аптеках, мало того: фармацевтичні заклади мають місячний-півторамісячний запас ліків.
Видача електронних рецептів теж відрегульована, оскільки практично всі лікарі-ендокринологи забезпечені необхідною комп’ютерною технікою. За неможливості виписати електронний рецепт через якійсь збій або поломку комп’ютерної техніки видається паперовий рецепт із реквізитами, взятими з електронного реєстру, і за ним аптеки відпускають інсулін пацієнтам.
Тож єдина проблема, яку нам важко вирішити і з якою ми постійно стикаємося під час реалізації програми реімбурсації інсулінів, — недостатнє фінансування. Днями я спілкувалася з нашими партнерами — керівництвом мережі аптек КП «Ліки України», і вони озвучили ту саму проблему. Кількість хворих збільшується, препарати дорожчають, а коштів з державного бюджету виділяється всього на 1-2 млн грн більше, що у відсотковому співвідношенні ще менше, ніж було в попередні роки. І таке останні три роки відбувається постійно. Тому єдина наша пропозиція щодо поліпшення реалізації програми: покращити фінансове забезпечення. Не варто перекладати це з державного бюджету на місцеві, особливо зважаючи на особливості нашої області, яка не має потужних підприємств та значних фінансових потоків і не може безболісно виділяти гроші з місцевих бюджетів на придбання інсулінів.
Рівненщина
Людмила СУЛІК, експерт управління охорони здоров’я Рівненської ОДА за напрямом «Ендокринологія, дитяча ендокринологія», лікар-ендокринолог КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Ювілейний» Рівненської міської ради Наразі в Рівному всі лікарі-ендокринологи забезпечені комп’ютеризованими робочими місцями з якісним інтернетом і мають віддалений доступ до сервера МОЗ України з електронним реєстром інсулінозалежних пацієнтів, який також повністю сформовано. Програма електронного реєстру зрозуміла і зручна. У ній є вся інформація про кожного пацієнта: його особисті дані, історія хвороби, наявні ускладнення, відвідування лікаря, призначення і виписані рецепти. До речі, рецепти видаємо також тільки в електронному вигляді. Й інформація про те, що пацієнт вже отримав ліки за рецептом, нам теж доступна — відмітку про це вносять до програми аптечні заклади, які беруть участь у проекті. Таким чином, ми можемо бачити, скільки коштів використано під час дії пілотного проекту.
Нині у Рівному мешкають 1,8 тис. хворих на цукровий діабет, які потребують інсулінотерапії, у тому числі 50 дітей. Аби забезпечити їх ліками, на цей рік необхідно понад 10 млн грн. Наразі в рамках пілотного проекту надійшло лише 40% коштів від потреби, їх вистачить на півроку. Решту обіцяють згодом. Тож я особисто навіть не допускаю думки, що наші пацієнти залишаться без життєво необхідних ліків.
Зараз їм доступні всі препарати інсуліну, передбачені проектом реімбурсації, адже однією з умов підписання угод з аптечними установами було їх зобов’язання забезпечити пацієнтів усіма ліками, що входять до переліку препаратів, вартість яких підлягає відшкодуванню. До слова, цей перелік дуже хороший, адже включає цілий спектр найсучасніших препаратів — загалом 70, вартість 30 з яких підлягає повному відшкодуванню.
До участі в пілотному проекті в Рівному залучено 10 аптек із мереж ТДВ «Рівнефармація» та «3і». Усі вони розташовані неподалік лікувальних закладів, що дуже зручно для наших пацієнтів. Такої кількості аптечних закладів цілком достатньо, аби всі хворі, які потребують інсулінотерпії, могли безперешкодно отримати свої ліки.
Право на повне відшкодування препаратів інсуліну у флаконах мають усі пацієнти віком понад 18 років, а діти, вагітні, студенти та незрячі хворі безоплатно отримують й інші препарати інсуліну. Якщо ж пацієнт не хоче застосовувати інсулін у флаконах, він також може його отримати, доплативши 10% вартості. Утім, сума доплати незначна (30-40 грн за одну шприц-ручку чи 10-15 грн за картридж інсуліну) і, на мій погляд, не обтяжлива для сімейного бюджету. У будь-якому разі ми попереджаємо про це своїх хворих, посилаємося на відповідні нормативні документи, тож проблем із цього приводу не виникає. Старші люди вживають безоплатний інсулін у флаконах, кажуть, що не відчувають різниці. А от молодь зазвичай погоджується доплачувати, аби користуватися зручнішими шприц-ручками. Тож пацієнти, на мій погляд, теж задоволені пілотним проектом.
Лікарі також із початку дії пілотного проекту помітили багато позитивних моментів. Найголовніше: тепер нам не треба наперед рахувати потребу в інсулінах, як це було раніше, коли їх купували на тендерних умовах, — сьогодні хворі отримують ліки по факту, отже, ми уникаємо безпідставних закупівель інсуліну й економимо державні кошти.
Буковина
Світлана ШЕВЧУК, експерт Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА за фахом «Ендокринологія», лікар-ендокринолог КМУ «Міська лікарня №1» м. ЧернівціЦьогоріч медична субвенція Чернівецькій області на відшкодування вартості препаратів інсуліну з держбюджету становить 21,266 млн грн, а це — 40% від потреби. У жодному районі, окрім Кіцманського, де затверджена районна програма «Цукровий діабет», не виділено додаткових коштів на забезпечення таких хворих ліками. На жаль, чиновники чомусь вважають, що реімбурсацію має фінансувати держава, хоча, зважаючи на децентралізацію, місцеві бюджети теж повинні долучатися до процесу. Знаю: керівники більшості лікувальних закладів неодноразово писали звернення до районних рад щодо додаткового виділення коштів. Але поки що нічого не змінилося.
На сьогодні в районах Чернівецької області за програмою реімбурсації працює по одній аптечній мережі, у Заставнівському районі — дві, у місті Чернівці — три. Усі препарати інсуліну, внесені до реєстру, у цих аптеках у наявності.
Оскільки порядок відшкодування вартості препаратів інсуліну передбачає видачу електронного рецепта, робочі місця всіх ендокринологів області оснащені необхідною оргтехнікою, підключеною до інтернет-мережі. Тобто виписуються лише електронні рецепти. Лікар відмічає пацієнта в реєстрі, видає електронний рецепт, за яким хворий отримує в аптеці препарати інсуліну протягом 30 днів.
Від інсулінових препаратів залежать життя тисяч хворих на цукровий діабет. На жаль, таких пацієнтів з кожним роком більшає. За минулий рік, наприклад, 651 буковинцю вперше призначили інсулін. І наразі єдине доопрацювання, якого реально потребує програма реімбурсації, — дофінансування. Хочеться, аби нас, лікарів і пацієнтів, почули в районних, міських і обласних радах: інсуліни — життєво необхідні ліки. Звісно, легше зробити собі піар на відремонтованому сквері. Але такий підхід має змінитися: на першому місці повинно бути здоров’я громадян нашої країни.
Тернопільщина
Надія ГУЛЬКО, завідувачка ендокринологічного диспансерного відділення Тернопільської університетської лікарні, експерт управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА за спеціальністю «Ендокринологія» Щодо фінансування проекту реімбурсації інсулінів, то в нашій області воно відбувається з кількох джерел. Частина коштів надходить із медичної субвенції, решта — з місцевих бюджетів, позаяк держбюджет може забезпечити цей процес усього на 40-60%. Ми розрахували потребу в препаратах інсуліну згідно з обласним реєстром. Отож, аби всі хворі нашого регіону мали можливість отримувати інсулін, нам необхідно 30 млн грн з огляду на нинішні ціни. Однак із державної субвенції виділено лише 16 млн грн. Зрозуміло, що для всіх, хто перебуває на обліку, коштів не вистачить, тому наразі вишукуємо можливості й обговорюємо варіанти отримання коштів із місцевих бюджетів. Джерелом їх надходження можуть стати обласна, міська скарбниці, кошти об’єднаної територіальної громади тощо
Усі лікувальні заклади області, які здійснюють забезпечення хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну, уже підписали угоди з аптеками про співпрацю за цією програмою. Але процес ще триває. Крім того, зараз ми також маємо залишки деяких видів інсулінів, закуплених ще під час тендерних торгів, не всі з яких потребували реалізації саме через аптечну мережу.
Ми також заздалегідь підготувалися до видачі електронних рецептів, обладнавши робоче місце кожного лікаря в усіх районних і номерних лікарнях комп’ютером, принтером, доступом до мережі інтернет. Якщо не дотриматися цих вимог, то аптечному закладу кошти не відшкодують, тому електронний рецепт, як це передбачено вимогами програми, дублюється ще й паперовим варіантом.
В усьому світі процес компенсації захворювання на цукровий діабет визначається за показником рівня глікованого гемоглобіну. Цих міжнародних стандартів повинні дотримуватися не лише ендокринологи, пацієнт також має подбати про своє здоров’я і разом з лікарем домогтися компенсації свого захворювання. Перебіг цукрового діабету вважається компенсованим, коли цей показник нижчий 7,5%. Але ситуація наразі така, що і в нас, і в інших країнах «компенсованих» хворих лише 30% серед усіх, хто отримує інсулінотерапію. Тому застосовувати дороговартісні цукрознижуючі препарати, на мій погляд, повинен мотивований хворий, який не тільки прагне досягнути цього показника, а й своїм способом життя утримує його на належній позначці. Інакше немає сенсу витрачати немалі державні кошти на дороговартісні інсуліни, бо це гроші, викинуті на вітер. Звісно, не кожен пацієнт і не завжди має можливість провести дослідження рівня глікованого гемоглобіну, але чому б не передбачити визначення цього показника за державний кошт, як і рівня глюкози в крові? Скажімо, один раз на півроку чи один раз на 3 місяці. Ми неодноразово озвучували цю проблему на всіх рівнях.
Ще одна загальнодержавна проблема, яка торкнулася й хворих на діабет, — міграція населення. Електронний рецепт можна виписати щонайбільше терміном на 3 місяці, а препаратами інсуліну за цією програмою лікар-ендокринолог може забезпечити хворого лише на місяць або у виняткових випадках (тривале відрядження, відпустка) на три. А що робити тим, хто виїхав за межі регіону, де зареєстрований, на триваліший термін? Адже хворий має бути під постійним наглядом лікаря, однак поки що виходу із цього замкненого кола не видно. Врегулювати озвучене питання також потрібно на державному рівні.
Потребує вдосконалення, на нашу думку, й програмне забезпечення електронного реєстру, який поки що націлений лише на облік пацієнтів і відстеження їх потреби в препаратах. А варто було б дещо розширити його з тим, аби лікарі могли використовувати реєстр для збору статистичних даних (обліку ускладнень цукрового діабету у кожного конкретного хворого, інших недуг).
Полтавщина
Володимир МИХАЙЛЕЦЬ, завідувач ендокринологічного відділення Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М. В. Скліфосовського, головний позаштатний ендокринолог Департаменту охорони здоров’я Полтавської ОДА Державна субвенція на безкоштовне придбання ліків для цієї категорії минулого року становила близько 28 млн грн. Це лише 40% від потреби (яка дорівнювала близько 82 млн грн, враховуючи зростання цін на інсуліни). Але нам вдалося стовідсотково забезпечити препаратами таких хворих — необхідні ліки придбали місцеві бюджети. Сподіваємося, що й цього року органи місцевої влади не підведуть. Тим паче, що в державі триває децент-ралізація, і місцева влада, вважаю, просто зобов’язана брати на себе відповідальність за забезпечення ліками вказаних хворих. Про це керівництво області, Департамент охорони здоров’я, його підрозділи на місцях, лікарі-ендокринологи говорять з усіх трибун, наголошуючи на тому, аби голови міських, районних, сільських і селищних рад, очільники новостворених об’єднаних територіальних громад переймалися проблемою і закладали кошти на ці потреби у свої бюджети.
Працюють у нас й електронні рецепти. База для цього є — медичні заклади області комп’ютеризовані. А аптеки Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» згідно із електронними рецептами забезпечують хворих на цукровий діабет необхідними препаратами. Назване підприємство має розгалужену мережу аптек по всій області, тож проблем з отриманням інсулінів навіть у віддалених районах не виникає.
Питання реімбурсації інсулінів постійно перебуває на контролі в Департаменті охорони здоров’я ОДА. Сподіваємося, що ця програма як спільна справа державного та місцевих бюджетів і цього року не дасть збоїв.
Львівщина
Орест ПЕТРИЧКА, лікар-ендокринолог, завідувач інформаційно-аналітичного відділу Львівського обласного ендокринологічного диспансеруПрограма реімбурсації інсулінів на Львівщині фінансується винятково за рахунок субвенції з державного бюджету, що розподіляється поміж містами й районами області. Загалом на 2018 рік Львівщина отримала 36,3 млн грн за річної потреби у 105,8 млн грн. Фактично з державного бюджету покривається лише третина потреби області. На сьогодні ми поки що не знаємо, як складеться з фінансуванням, адже інколи протягом року кошти можуть іще надходити, проте попередили органи місцевого самоврядування, що, можливо, програму потрібно буде дофінансувати з їх бюджетів.
Процес реімбурсації розпочався на Львівщині у липні 2017 року. Загалом важко судити, чи всі аптеки готові до роботи за цією програмою, адже контроль за їх роботою не покладено на департаменти охорони здоров’я обласних рад чи на ендокринологічні центри. Проте відомо, що станом на березень 2018 року у програмі беруть участь 106 аптек, які отримали дозвіл на це від Державного експертного центру. Процес укладання договорів було делеговано місцевим органам влади, тож не лише в кожному районному центрі, а й в окремих великих населених пунктах області пацієнти можуть скористатися можливістю отримати препарати інсуліну згідно з програмою реімбурсації.
З тієї самої причини — відсутності можливості контролю аптек — ми також не знаємо і про наявність препаратів, внесених до затвердженого переліку. Однак варто зазначити, що ми не зафіксували збільшення кількості нарікань пацієнтів на роботу фармацевтів. Відтак можна вважати: в аптеках є практично всі ліки, передбачені програмою.
На жаль, не всі лікарі мають змогу видавати електронні рецепти. Є інформація, що деяким з них доводиться використовувати власну техніку, інколи комп’ютер розміщений не в кабінеті лікаря. Хоча, на мою думку, цей процес згодом увійде в русло, адже впровадження електронного рецепта спрощує роботу лікарів, яким не доводиться займатися підрахунками. Зрештою, чинним законодавством й не передбачено іншого варіанта.
Основною проблемою реалізації програми залишається недофінансування. Наприкінці року аптеки починають перейматися відшкодуванням коштів і неохоче видають ліки. Крім того, дуже незручним є помісячне фінансування, адже відповідно до Наказу МОЗ від 18.07.2013 р. №618 пацієнтам дозволено отримувати препарат на 3 місяці, проте фінансової спроможності забезпечити його виконання ми не маємо.
Волинь
Лариса ДЖАНКАРАШВІЛІ, завідувачка відділення ендокринології Волинської обласної клінічної лікарніНаразі невідомо, з яких джерел покриватиметься ця нестача. Не виключено, що рішення про виділення додаткових коштів прийме обласна рада. Але жодних інструкцій ми не отримали. Кажуть: доживете до літа, а далі побачимо. Управління охорони здоров’я Волинської ОДА розбило річну субвенцію по місяцях, і вже зараз є хворі, яким лікарі не виписують рецептів, тому що закінчилися кошти.
Аптеки до програми реімбурсації інсуліну на Волині готові, усі препарати, затверджені реєстром, є. Але в ході реалізації програми проявилися певні, не дуже зрозумілі деталі. Варто уважно роздивитися перелік аптек області, котрі реалізовують інсулін, як одразу у вічі кидається різниця в цінах. І мова не про якісь там 5 чи 10%. Скажімо, якщо в мережі «Волиньфармпостач» певний вид інсуліну закуповують по 280 грн за флакон, то в мережі «Фітоцентр» закупівельна вартість такого самого препарату становить 498 грн. У Ратнівському районі препарат закупили по 277 грн, Рожищенському — по 279 грн, а у Турійському — по 498 грн. Вважаю, що такі величезні розриви у вартості є нераціональними, і цю проблему треба терміново вирішувати.
Узагалі ж мене дивує позиція держави щодо політики формування референтних цін. Вона незрозуміла, адже зараз не спостерігається значної інфляції, витрати на виробництво медичних препаратів не мали б суттєво зрости, курс валют також більш-менш стабільний. Однак це не завадило значно підвищити референтні ціни, що зафіксовано Наказом МОЗ України від 07.03.2018 р. №453 «Про затвердження реєстру референтних цін».
Поки не всі лікарі області мають можливість виписувати електронні рецепти на інсулін — існують проблеми з технікою й інтернетом, однак ми використовуємо паперові рецепти затвердженої форми.
Програма реімбурсації інсулінів необхідна і довела свою дієвість. Але потрібен час для зміни свідомості суспільства, у тому числі і хворих на цукровий діабет: вони повинні зрозуміти, що про їх здоров’я має дбати не тільки держава, а й вони самі. І закріплений у програмі реімбурсації індикатор рівня глікованого гемоглобіну — це стимул для пацієнта відмовитися від шкідливих звичок і дотримуватися здорового способу життя.
Закарпаття
Геннадій МОСКАЛЬ, Голова Закарпатської ОДАВідповідні розрахунки були надані нами Міністерству охорони здоров’я України. Власних джерел видатків для покриття дефіциту коштів у місцевих бюджетах немає — у них не вистачає коштів навіть на зарплату працівникам, що надають первинну і вторинну медичну допомогу. З огляду на це я направив лист у Міністерство охорони здоров’я з проханням збільшити обсяг медичної субвенції для області на суму 11,228 млн грн, щоб повністю забезпечити хворих інсуліном до кінця 2018 року.
Підготували Олеся ШУТКЕВИЧ (м. Вінниця), Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Ольга КАМСЬКА (м. Чернівці), Лариса ЛУКАЩУК (м. Тернопіль), Ніна КОНДРАТЮК (м. Полтава), Юлія МАСЮКЕВИЧ (м. Львів), Петро ГЕРАСИМЕНКО (м. Луцьк), спеціально для «ВЗ», та за матеріалами офіційного сайту Геннадія Москаля
