З листопада минулого року на базі міської поліклініки № 2 було створено службу виїзної паліативної допомоги, завданням якої є надання хоспісної допомоги і підтримка тяжкохворих пацієнтів удома.
Як розповіла заступник начальника міського УОЗ Вікторія Покоєвчук, мобільну виїзну бригаду паліативної допомоги було створено в результаті співпраці медиків та громадських активістів.
Нормативні документи зазначають, що дільнична служба повинна займатися паліативною допомогою, проте не містять конкретних вказівок щодо штатного розпису, розподілу навантаження на медичних працівників, які виконуватимуть таку роботу, та інших необхідних роз’яснень, — пояснює Вікторія Михайлівна. — Водночас передбачається, що мультидисциплінарні бригади паліативної допомоги можуть діяти при хоспісах. Але на Рівненщині такий заклад поки що один — у Дубно.
Намагаючись вирішити проблему доступності паліативної допомоги для рівнян, ми зрозуміли, що ті люди, які хочуть закінчити своє життя не в хоспісі, а вдома, не повинні залишатися наодинці зі своїми стражданнями. Тож вирішили наблизити паліативну допомогу до них, влаштувавши хоспіси у хворих вдома. Таким чином виникла ідея про створення власної виїзної бригади в місті.
Для початку службу паліативної допомоги було вирішено заснувати на базі міської поліклініки № 2, оскільки на дільницях, які вона обслуговує, мешкає найбільше людей похилого віку та хворих на термінальних стадіях, що потребують особливого супроводу. Це пацієнти з онкологічними та іншими невиліковними захворюваннями із супутнім тривалим хронічним болем.
Виїзна бригада складається з лікаря-терапевта, медичної сестри і соціального працівника. І, як розповіла лікар-інфекціоніст, координатор служби паліативної допомоги Любов Рябова, її завданням є надання комплексної допомоги (а саме: медичної, соціальної, психологічної, духовної, а за потреби — і юридичної) пацієнтам, аби їхнє життя в останні дні було повноцінним і якісним. Також бригада паліативної допомоги проводить роботу з родичами і близькими хворого, яким також буває емоційно важко.
Торік на її обліку перебувало 5 онкохворих, а нині — 4. Цим людям, відповідно до призначень, «швидка» погодинно виконує ін’єкції знеболення. Дільничні лікарі-терапевти відвідують їх кожні десять днів, а виїзна бригада навідується один раз на тиждень. Частіше з пацієнтами працює соціальний працівник. Любов Рябова як лікар-координатор моніторить кратність візитів дільничних лікарів, за потреби — допомагає коригувати лікування, збільшувати дозу знеболювальних препаратів, залучає до консультації «вузьких» спеціалістів тощо.
До слова, послуги бригади паліативної допомоги безкоштовні і мають на меті лише полегшити страждання хворих. Проте люди часто відмовляються від допомоги, остерігаючись «аферистів», або вважають хворобу власним «хрестом», який вони повин-
ні нести самотужки. Тож медики наголошують, що треба більше інформувати населення про переваги паліативного супроводу і що є люди, готові безкорисливо допомогти.
До речі, як повідомила Вікторія Покоєвчук, торік у Рівному від онкопатології померли вдома 272 хворих, 143 (або 52,6%) з них отримували наркотичні знеболювальні препарати. І хоча проблем із призначенням знеболювальних ні в місті, ні в області ніколи не було, все ж питання їхньої доступності та якості життя термінальних хворих потребувало вдосконалення. Саме це спонукало керівництво медичної галузі залучити лікарів первинної ланки до вивчення аспектів лікування хронічного больового синдрому. На базі рівненської центральної міської лікарні вже відбулося кілька семінарських занять, присвячених цій проблемі. Головне, на що звертають увагу лікарів, це те, що в 90% випадків біль, пов’язаний зі злоякісними захворюваннями, є хронічним. Тому пацієнти потребують не тільки адекватної протибольової терапії, але й тривалого ведення хронічного больового синдрому. І їх потрібно саме вести, а не лікувати.
Водночас медичні працівники намагаються розібратися з колізіями в сучасній законодавчій базі.
За словами Вікторії Покоєвчук, сьогодні в Україні діють два нормативних документи, які регламентують призначення хворим опіоїдних наркотиків, а саме: наказ МОЗ України № 11 від 21 січня 2010 року «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у закладах охорони здоров’я України» та Постанова Кабміну України № 333 від
13 травня 2013 року «Про затвердження Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я». Зокрема, останній документ значно поліпшує доступ тяжкохворих, які страждають від хронічного больового синдрому, до сильнодійних знеболювальних препаратів.
Спрощуючи систему призначення таких ліків, він водночас встановлює єдині для всіх закладів охорони здоров’я правила приймання, зберігання, видачі, знищення, обліку підконтрольних речовин, а також створює належні умови для забезпечення рівного доступу всіх громадян до медичних послуг належної якості. Між тим, до наказу МОЗ України № 11, який жорстко контролює використання наркотичних засобів та психотропних препаратів, незважаючи на відповідне розпорядження, донині не було внесено жодних змін. Тому для лікарів-практиків невизначеними подекуди залишаються аспекти щодо необхідності комісійного призначення знеболювальних, можливої частоти виписування рецептів і тривалості лікування, бентежать і розбіжності двох документів у питанні кількості наркотичних препаратів, що мають зберігатися у відділеннях, і добових доз наркотичних препаратів, які можна виписувати для амбулаторно-поліклінічного лікування тощо.
На жаль, чіткої відповіді на всі ці запитання МОЗ України поки що не надало. Тож сімейні лікарі і лікарі-терапевти намагаються самотужки розібратися з усіма суперечностями, щоб діяти законно і прийняти правильне рішення. А ще не пропускають нагоди перейняти позитивний досвід у колег з інших регіонів. Для прикладу, нещодавно кілька лікарів і медсестер Рівненської міської поліклініки № 2 за сприяння РОВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» пройшли безплатне стажування на базі тренінгового центру при хоспісі в Івано-Франківську. І такі навчання провадитимуться й надалі. В цьому запевнив голова правління РОВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Юрій Лазаревич. За його словами, заснування виїзної бригади паліативної допомоги на базі поліклініки № 2 є пілотним проектом. І згодом подібні бригади створюватимуться й при інших лікувальних закладах міста, щоб жодна тяжкохвора людина не залишилася без належного догляду. Та водночас Ю. Лазаревич зауважив, що добре було б до цієї справи долучитися і міській владі. Не знаходячи можливостей для відкриття хоспісу в Рівному, вона могла б виділяти кошти хоча б на створення такої паліативної служби при лікувальних закладах. А поки що діюча бригада, на прохання охочих, зможе надавати комплексну допомогу всім тим, хто цього потребує, навіть якщо вони мешкають поза територією обслуговування.
Дана РОМАНЮК, власкор «ВЗ», м. Рівне
