Медики Рівненської обласної дитячої лікарні охоче переймають позитивний досвід організації системи охорони здоров’я інших країн, зокрема Польщі. З 2007 року вони підтримують дружні стосунки зі спеціалізованою дитячою лікарнею міста Ольштин. І їх нещодавня робоча поїздка до цього закладу виявилася досить результативною.
Віталій БОЙКО, головний лікар КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної радиОльштинську дитячу лікарню можна сміливо назвати однією з найпотужніших у Європі. Адже тамтешні фахівці виконують складні оперативні втручання, у тому числі й ендоскопічні, що дуже важливо в педіатричній практиці. У нас склалися дружні стосунки із цією клінікою, і ми маємо багато задумів щодо подальшого обміну досвідом.
Як керівника мене вразили їх підхід до фінансування та рівень матеріального забезпечення медичної галузі в цілому. Завдяки продуманій законодавчій базі медичні заклади Польщі мають можливість не тільки отримувати достойне фінансування, а й самостійно заробляти кошти. Ціна кожної послуги в них чітко вирахувана, хоча пацієнт там ні за що не платить — у бюджет надходять кошти від фондів, грантів, страхових компаній і роботодавців. Саме тому в польських клініках — сучасні відділення, обладнання і зовсім інший рівень заробітної плати. А ще їх лікарі серйозно мотивовані, адже медпрацівники там заробляють кошти завдяки власним умінням і досвіду. Тому й підхід до роботи дещо інший. До речі, у польській медицині немає такої вузькопрофільності, як у нас. У них лікар-педіатр одночасно є й гастроентерологом, і ендоскопістом, сам проводить УЗ-діагностику. Проте й зарплата в таких фахівців відповідна. Крім того, у їх клініках усе максимально автоматизоване. Звичайно, обладнання дуже дороге, реанімації й операційні потужно укомплектовані, але вся апаратура купується за кошти Євросоюзу. І ще один важливий нюанс: середня кількість перебування хворої дитини в стаціонарі ольштинської лікарні — близько трьох днів. Тижнями там хворі не лежать, адже скорочення кількості ліжко-днів — основна стаття економії лікарняного бюджету.
В Ольштинській дитячій лікарні налічується 600 медиків, 400 з них — штатні, а 200 працюють за контрактом. Це вільні консультанти, яких викликають у разі потреби. За рік у лікарні — 28 тис. госпіталізацій. Головне завдання — надати допомогу і чимшвидше відпустити пацієнта додому. Успіх цього закладу пояснюється тим, що ще на старті вони вивчили структуру патології, яка найчастіше трапляється в їх регіоні зокрема й у Польщі загалом, визначили найактуальніші проблеми й сконцентрувалися на їх вирішенні. Наприклад, вони дізналися, що є проблеми з хірургією новонароджених, часто спостерігаються вади обличчя, і зробили ставку на надання саме такого виду допомоги. Причому підходять до завдання комплексно: не тільки обстежують, оперують дитину, а й проводять повну реабілітацію. Реабілітаційний центр при лікарні дуже великий — три поверхи, десятки різноманітних кабінетів. Хоча сама лікарня, мабуть, не більша, ніж наша.
Цікаво, що в Ольштинській дитячій лікарні намагаються меншою кількістю персоналу забезпечувати якомога більший обсяг роботи. У них працює лише п’ятеро хірургів, які проводять близько 2,8 тис. оперативних втручань на рік і паралельно забезпечують амбулаторний прийом хворих, послуги санавіації. І з усім справляються. Якщо ж бачать, що не встигають, беруть на роботу ще одного лікаря. До речі, зробити це можливо тільки через лікарську асоціацію, яка наглядає за роботою лікарів, їх самоосвітою, допомагає вирішувати всі юридичні питання та конфлікти. Так само конкурсна комісія асоціації рекомендує лікарів на роботу в певні заклади. Звичайно, успіху сприяє й хороше забезпечення лікарні. Так, відеостійки з набором апаратів є мало не в кожному кабінеті, де проводять обстеження, та в операційних. Є повний набір необхідних одноразових інструментів.
Приємно, що польські колеги радо діляться власним досвідом. У складі нашої делегації були лікарі різних спеціальностей — хірурги, педіатри, анестезіологи, неонатологи, травматологи, а також медсестри. Усі вони мали можливість відвідати відділення свого профілю, детальніше ознайомитися з їх роботою й обмінятися досвідом із польськими колегами. Наші лікарі побували на операціях і спостерігали весь процес на власні очі.
Катерина МАКАРЧУК, завідувачка відділення новонароджених недоношених дітей КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної радиУ Польщі, як і у нас, пропагується догляд, спрямований на розвиток: затемнені кювези, укладки-гнізда, тиша. Проблемою в них (до речі, як і у нас) є відсутність штатного психолога для батьків. Жінки після пологів дуже вразливі, тому функції психолога доводиться брати на себе неонатологу. Водночас у польській неонатології є й суттєві відмінності. Основні пов’язані насамперед з організацією їх системи охорони здоров’я та її фінансуванням. Там усе продумано, лікарі працюють за затвердженими протоколами. Малеча в палатах перебуває без батьків, при цьому ті можуть відвідувати своїх діток, скільки й коли схочуть. Є спеціальне приміщення, де дорослі мають змогу прийняти душ, відпочити, поїсти та навіть залишитися на ніч на розкладному ліжку біля дитини, щоб доглядати за нею. При цьому жодного дискомфорту ані діти, ані батьки не відчувають. Усі малюки перед виписуванням додому отримують необхідні щеплення. Неонатолог спостерігає малят до року й обов’язково розписує план-графік відвідувань дитини. Загалом ми обмінялися з польськими колегами контактами для направлення до них, у разі потреби, рівненських діток. А ще я дуже рада, що наш заклад налагоджує тісну співпрацю з лікарнею Ольштина і що рівненські хірурги навчатимуться проведенню лапароскопічних операцій у польських колег. Багато вад розвитку можна усунути цим методом — це й атрезія стравоходу, і діафрагмальна та пахвинна кили тощо, і в Польщі його успішно застосовують. Тепер і ми зможемо перейняти такий досвід.
Зоряна СЛОБОДЮК, заступник головного лікаря з медсестринства КЗ «Рівненська обласна дитяча лікарня» Рівненської обласної радиМедичні сестри після закінчення навчання отримують ліцензію, котра й дає їм можливість працювати в лікувальному закладі. З клінікою вони підписують контракт, у якому визначаються навантаження й оплата праці. Маніпуляції і процедури вони виконують за локальними протоколами медичної сестри, а всю документацію ведуть в електронному вигляді. Підвищення кваліфікації медичних сестер включає курси теоретичної підготовки, які проводяться раз на рік. Цікавим фактом є те, що вони можуть вести приватну сестринську практику за межами госпіталю, а максимальна тривалість зміни в них — 12 годин, а не 24, як у нас.
Враження від поїздки до Ольштинської дитячої лікарні у нас склалися дуже позитивні. Впевнена, що вона стане хорошим стимулом до самовдосконалення та впровадження прогресивних змін у роботі рівненських лікарів і медичних сестер.
Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ», м. Рівне
