Як свідчить редакційна пошта, нині такий вибір часто постає перед медичними працівниками, що вимушені залишати місце проживання через загрозу життю. Переселенці із зони АТО не завжди встигають вирішити питання звільнення з роботи, а дехто стверджує, що керівники лікувальних закладів не відпускають їх, погрожуючи звільненням «по статті». Відповісти на запитання, які найбільше турбують наших читачів, ми попросили заступника голови з правової роботи Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України, адвоката Сергія Маловичка.
ВЗ Чи правомірні дії керівника, який відмовляється надати трудову книжку працівнику, котрий вимушено виїздить із зони бойових дій на невизначений час, але не хоче втрачати свого робочого місця, тобто звільнятися?
— Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників цей документ повинен зберігатися за основним місцем роботи працівника. Водночас Інструкцією чітко визначено, що трудова книжка є власністю працівника, а тому він має право затребувати її. До того ж у зоні АТО є факти руйнування лікарняних установ, тобто існує ризик, що трудові книжки можуть взагалі бути знищені. Тож роботодавцю краще віддати їх працівникам (за їхньою заявою і під розписку) — це не є порушенням трудового законодавства, з огляду на події, що відбуваються. Інший варіант — видати завірену виписку з трудової книжки.
ВЗ Чи можна працевлаштувати працівника, який має «на руках» трудову книжку, але у ній відсутній запис про звільнення з попереднього місця роботи?
Сергій Маловичко, заступник голови з правової роботи Донецької обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України, адвокатВЗ Чи може роботодавець відмовити працівнику у роботі за сумісництвом на повну ставку, якщо зрозуміло, що він не працює за основним місцем роботи і не звільнився?
— Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі — постанова КМУ №245) передбачено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. Однак зазначені обмеження не поширюються на осіб, які працюють за сумісництвом у комунальних або приватних підприємствах, установах і організаціях (з 01.01.2004 р., коли набули чинності Господарський та Цивільний кодекси України і юридично розмежували поняття «державні» та «комунальні» юридичні особи). Отож, на недержавних підприємствах, в установах і організаціях з працівником можуть укласти трудовий договір про роботу за сумісництвом більше ніж на 0,5 ставки. А оскільки в Україні переважна більшість ЛПЗ є комунальними, вони можуть прийняти працівників на роботу за сумісництвом і на повну ставку.
ВЗ Чи можна розцінювати невихід на роботу через загрозу життю як прогул і покарати за це працівника?
— Якщо працівник не вийшов на роботу без дозволу роботодавця — де-юре це є прогулом. Згідно з вимогами пункту 4 статті 40 КЗпП, у разі прогулу (в тому числі, й за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин трудовий договір із працівником може бути розірвано. Однак до того, як застосувати дисциплінарне стягнення (звільнення чи оголошення догани), власник повинен затребувати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення (статті 147 та 149 КЗпП).
Невихід на роботу через загрозу життю працівника за місцем його проживання є поважною причиною, що не дозволяє застосовувати до працівника будь-яке дисциплінарне стягнення.
8 липня 2014 року Міністерство соціальної політики України надіслало лист № 7302/3/14-14/13 «Про збереження місця роботи працівників, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції або залишаються у таких районах». У цьому листі вказано, що працівники, які не виходять на роботу у зв’язку з переміщенням із районів проведення АТО або ж залишаються в зоні АТО і не мають змоги виходити на роботу через небезпеку для життя та здоров’я, не можуть бути звільнені як за прогул. Ці випадки розцінюються як відсутність на роботі з поважних причин, тож за працівниками зберігаються робочі місця і посади. Водночас Мінсоцполітики рекомендує роботодавцям надавати працівникам оплачувані відпустки (на їхні прохання), відпустки без збереження заробітної плати, що надаються працівникам в обов’язковому порядку, та відпустки без збереження заробітної плати, які надаються за угодою сторін у порядку, визначеному законодавством.
А от випадки, коли невихід на роботу пов’язаний із виробничою ситуацією, небезпечною для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, взагалі мають бути оформлені як простій виробництва не з вини працівника — частина 3 статті 113 КЗпП зобов’язує у такому разі зберігати за працівником середній заробіток за весь період простою.
ВЗ Яка тривалість неоплачуваної відпустки, котру можна надати працівнику в подібних екстремальних ситуаціях?
— Законодавством визначено, що працівнику за угодою з роботодавцем можуть надати неоплачувану відпустку до 15 календарних днів (за сімейними обставинами чи з інших поважних причин). Також трудове законодавство передбачає випадки, коли роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження заробітної плати (на вимогу працівника): пенсіонерам за віком та інвалідам III групи — до 30 календарних днів; інвалідам I та II груп — до 60; ветеранам праці — до 14 днів; сумісникам — на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи, а також в інших випадках — згідно зі статтею 25 Закону України «Про відпустки». Інколи на практиці керівник може піти на поступку і надати відпустку на більший термін, хоча цього законодавством не передбачено. Коли ж працівник був відсутній на роботі після того, як його відпустка закінчилася, але він не міг повернутися додому через бойові дії, йому не буде нараховано зарплату за період відсутності. До того ж у майбутньому ці, умовно кажучи, «вимушені прогули» (залежно від кількості днів) можуть вплинути на тривалість щорічної відпустки за відповідний робочий рік — її буде пропорційно зменшено. Адже цей період не входить у стаж роботи, що дає право на основну та додаткові щорічні відпустки; також його не зарахують до пенсійного страхового стажу. Це проблеми, на які варто звернути увагу.
ВЗ Чи виходять за межі правового поля дії головного лікаря, який не надає законної відпустки медпрацівнику і погрожує звільнити його без права поновлення на посаді, якщо той самовільно відлучиться з роботи?
— Події, які нині відбуваються, переважно перебувають за межами правового поля. Тож, не виправдовуючи дій такого роботодавця, його можна зрозуміти як керівника, котрий повинен забезпечити діяльність лікувального закладу і надання медичної допомоги населенню. Якщо він відпустить усіх співробітників, хто ж надаватиме медичну допомогу хворим у зоні АТО, яких не меншає, а то й більшає? Нині лише місту Донецьку не вистачає 319 медичних працівників (це офіційні, але не повні дані). Тож керівникам ЛПЗ складно робити вибір між милосердям до колег і до пацієнтів. Звідси емоційні зриви і подібні погрози. Медики опинилися у вкрай складній ситуації. Приміром, відділення міліції Донецька офіційно передислоковані в інші міста, а лікарні працюють! Навіть там, куди влучають снаряди і де гинуть люди…
ВЗ Що робити, коли працівник бажає звільнитися з роботи, щоб влаштуватися на новому місці, але не може фізично потрапити в зону АТО для оформлення документів?
— Можна спробувати передати заяву на звільнення керівнику закладу. Потім звернутися до роботодавця з проханням надіслати трудову книжку поштою разом із наказом про звільнення.
Її можуть (але не зобов’язані) надіслати цінним листом, однак це ризикована справа в умовах бойових дій, де почасти і пошта не працює.
Якщо ж трудові відносини припинено, а трудову книжку втрачено, потрібно попросити нового роботодавця оформити її дублікат. За Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників роботодавець повинен допомогти працівнику відновити дані і внести їх у трудову книжку. Однак зазвичай усі клопоти покладають на плечі самого працівника, адже справа ця копітка: потрібно зібрати довідки, звернувшись до архівів чи й безпосередньо до установ, щоб підтвердити періоди роботи в тих чи інших закладах. Можливо, у зв’язку з нинішніми подіями, яких не передбачав законодавець, цю процедуру буде спрощено і полегшено. МОЗ України листом від 20.08.2014 р. №11-02-09/10-65/24419 рекомендує керівникам закладів охорони здоров’я сприяти у працевлаштуванні медичних працівників, які переміщуються з районів проведення АТО та не звільнені за основним місцем роботи, а також використовувати відомості про особу, включені до Автоматизованої бази даних (у разі відсутності у таких працівників окремих необхідних документів). МОЗ має право видати працівникам закладів охорони здоров’я довідки стосовно включення їх до Автоматизованої бази даних. Для отримання відповідної довідки працівнику необхідно звернутися із заявою до МОЗ України та пред’явити документ, що засвідчує особу. У листі вказано і телефон для довідок: 044-227-41-75. Якщо людина не може безпосередньо звернутися до МОЗ із зазначеного питання, вважаю за можливе надіслати таку заяву цінним листом (підпис особи у заяві має бути засвідчений нотаріально).
ВЗ Чи отримають медичні працівники, які залишилися працювати в зоні АТО, спеціальний статус або ж певні пільги за роботу в надзвичайних умовах?
— Центральний комітет профспілки працівників охорони здоров’я України у червні 2014 року звернувся до Голови ВР України з вимогою терміново вжити заходи, спрямовані на посилення соціального захисту працівників галузі та вирішення важливих питань. Перше — щодо поширення на медичних працівників, які працюють на території Донецької і Луганської областей, а також на тих, хто загинув на цих територіях під час виконання ними службових обов’язків, статусу учасників бойових дій. Друге — щодо встановлення підвищеної оплати праці медичним працівникам, які задіяні до виконання своїх обов’язків з надання медичної допомоги як військовим, так і постраждалому від бойових дій населенню в закладах охорони здоров’я на території України. У липні звернення Профспілки було переспрямовано з Верховної Ради до Кабміну. Сподіваємось на підтримку та позитивне вирішення цих питань.
Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
