Україна може похвалитися видатними пластичними хірургами, натомість такої професії й досі не має в державному класифікаторі. Це не єдина юридична колізія, яка перешкоджає належному розвиткові цілого напрямку медицини, попит на який зростає як всередині країни, так і серед пацієнтів з інших країн.
Павло Денищук, кандидат медичних наук, лікар вищої категорії засновник міжнародного конгресу для пластичних хірургів і косметологів ICAMPS Що найбільше турбує сьогодні лікаря? Про це, а також про новітні досягнення в пластичній, реконструктивній і естетичній хірургії, говоримо з українським пластичним хірургом, визнаним майстром світового рівня, автором численних методик з ринопластики, підтяжки обличчя та інших, засновником міжнародного конгресу для пластичних хірургів і косметологів ICAMPS, кандидатом медичних наук, лікарем вищої категорії, а також автором книжок «Містерії пластичної хірургії» і «Жіночі груди: пристрасть та біль» Павлом Денищуком.
ВЗ Як на цю галузь медицини вплинула пандемія?
– Вплинула, звичайно, але не сказати, що паралізувала. Ліцензовані клініки мали право працювати під час пандемії, і працювали. Адже, окрім пластичної хірургії та косметології, приміром, наша клініка (клініка пластичної хірургії і медичного омолодження АНАКОСМА – прим. ред.), надає чимало таких медичних послуг, які не можна відкладати, аби не погіршувався стан здоров’я пацієнта. Тож ми продовжували лікування відповідно до того переліку станів здоров’я людини, які потребують медичної допомоги без зволікань. Це насамперед пацієнти після операції, що потребують лікарського нагляду, або реконструктивні втручання з приводу відновлення носового дихання та інші.
Звичайно, страхи і невизначеність на початку пандемії позначилися на частоті звернень до медичних установ і після локдауну: люди зверталися хіба що у крайніх випадках. Натомість клініки, де було забезпечено належний інфекційний контроль, а контакти зведені до мінімуму, повернулися до звичного режиму роботи досить швидко.
Тож операції проводилися і проводяться, хоча і у дещо меншій кількості, аніж до пандемії.
ВЗ Чи велика потреба у відновних реконструктивних операціях сьогодні в Україні, і чи достатньо спеціалістів, які можуть їх виконувати?
– Наразі спеціалістів, які займаються реконструктивною медициною, зокрема, хірургією, стало значно більше. Звичайно, це пов’язано з тим, що в країні, на превеликий жаль, йде війна. Коли йдеться саме про бойові травми, то така висококваліфікована допомога надається у державних медичних установах, підпорядкованих оборонному міністерству. Адже самою лише операцією справа не закінчується – це складний, довготривалий і дороговартісний процес відновлення, реабілітації тощо.
Рівень якості надання такої допомоги в українських клініках сьогодні досить високий. Якщо ще відносно нещодавно, у 2014-2015 році, я як секретар від України ISAPS (Міжнародне товариство естетичної пластичної хірургії) пропонував цілу програму із залученням міжнародних спеціалістів для проведення реконструктивно-пластичних операцій після тяжких каліцтв, то зараз ситуація змінилася докорінно: наші спеціалісти набули великого і багатогранного досвіду. Які б хірургічні втручання не знадобилися – пересадка шкіри чи то на ніжці, чи то з вільною пересадкою тощо або інші втручання з метою реконструкції анатомічних структур – виконуються вони українськими хірургами на такому рівні, що тепер до нас колеги з інших країн можуть їздити навчатися.
ВЗ Приватні клініки також надають допомогу в цьому напрямку?
– Технічно така можливість існує і, думаю, більшість приватних закладів долучилися б, натомість існує чимало аспектів, які складно узгодити у випадках, коли медична послуга оплачується за кошти державного бюджету. Адже потрібно мати чіткі критерії для визначення багатьох обставин: об’єм і метод втручання; об’єм і характер реабілітаційних заходів; розмір фінансової допомоги на утримання людини, поки вона проходить лікування, а, за необхідності, й пенсійного забезпечення тощо.
Отже, як і у багатьох інших випадках, коли медичної допомоги потребують військовослужбовці, цю допомогу вони отримують у відповідних відомчих медичних закладах, що фінансуються державою відповідним чином.
ВЗ Але реконструктивних операцій потребують не тільки військові, як оплачуються вони?
– Втручання щодо відновлення тканин, об’ємів, втраченої кісткової тканини та інших вроджених або набутих дефектів насправді потрібні у багатьох ситуаціях: ДТП, надзвичайні ситуації, різноманітні пухлини (як злоякісні, так і доброякісні) і захворювання, вроджені вади тощо. Можливо, у дитячій хірургії існують певні програми, за якими пацієнти отримують таке лікування безоплатно або їм допомагають волонтерські організації , однак, на жаль, для дорослих пацієнтів ще доволі розповсюдженим явищем залишається збір коштів для лікування за кордоном, хоча в Україні доступні всі види реконструктивно-пластичних операцій. А нині й трансплантологія після довгих років вимушеного застою набуває стрімкого розвитку і вже найближчим часом матимемо серйозну потужну галузь, отже , не буде необхідності відправляти за кордон наших пацієнтів і фінансувати чужу систему охорони здоров’я.
Змінюється ситуація і для лікарів, принаймні, в сенсі навчання. Якщо раніше, аби опанувати ту чи іншу техніку або метод, часто-густо доводилося їхати за кордон, що, зрозуміла річ, коштувало недешево, то зараз з’являється все більше можливостей на батьківщині.
Приміром, я беру участь у спеціальній програмі з підготовки і навчання лікарів на кадавер-курсах (навчання на трупному матеріалі). Для лікаря загалом, а для хірурга особливо (!) таке навчання у всьому світі визнане найефективнішим і замінити його жодними симуляторами неможливо. Наразі ж більшість наших спеціалістів, аби пройти кадавер-курс, змушені їхати до Італії або інших країн. Отже, сподіваюся, найближчим часом ця ситуація зміниться в Україні на краще, але це має відбутися на законодавчому рівні – ми очікуємо прийняття закону, що дозволить використовувати кадаверний матеріал для проведення навчання.
Я брав участь у підготовці документів, що складуть нормативну базу в цьому законодавстві. Це дозволить ще більше підняти професійний рівень лікарів, зокрема, хірургів будь-якої спеціалізації. Сподіваюся, що незабаром наші фахівці зможуть навчатися тут, в Україні. Мені це вдвічі приємніше, адже дотепер викладати на таких курсах мене запрошували до США або Італії. Зокрема в Ареццо (Італія) зазвичай збиралися чималі групи українських спеціалістів, які приїжджали туди на навчання, хоч це й недешево, але люди знають, що тільки таке навчання здатне різко підвищити їх професійний рівень – навчання проводити всі втручання більш прецизійно, з максимально низькою травматичністю.
ВЗ Що пластична хірургія може запропонувати людині з ожирінням?
– Дуже сподіваюся, що люди колись почнуть усвідомлювати роль вчасного звернення по медичну допомогу ще на тому етапі, коли помічають набір ваги, але ще не мають ожиріння. На цьому етапі лікарі- дієтологи, нутриціологи доволі ефективно допомагають відкоригувати дієту, фізичну активність і у такий фізіологічний і безпечний спосіб позбавитися зайвих кілограмів надовго. Нещодавно ми обговорювали це питання з відомим дієтологом Світланою Фус), яка також пропагує саме таке ставлення до проблеми.
Отже, якщо людина насправді хоче нормалізувати свою вагу, аби бути здоровішою, красивішою, жити якісніше і довше, можливостей допомогти їй в цьому досить багато, але потрібно звертатися до спеціалістів, які зроблять це професійно.
Адже причин ожиріння маса, і далеко не завжди це переїдання, розлади харчової поведінки або шкідливі звички. Це може бути стрес, певні гормональні порушення, депресивні стани тощо. Саме тому цю проблему і розв’язувати потрібно комплексно, а не покладати надії лише на хірургію.
Я впевнений, що баріатрична хірургія – це допомога в тій ситуації, коли інші методи себе не виправдали. Але не можна залишати людину з цією проблемою сам на сам. Коли до мене пацієнти звертаються з бажанням виконати абдомінопластику або ліпоаспірацію, я завжди намагаюся розібратися у причині в ожиріння і спершу пропоную всі можливі варіанти, аби вплинути на неї.
Якщо, приміром, це гормональні порушення на тлі прийому гормональних препаратів, після оперативних втручань на жіночих органах тощо, потрібно спочатку спробувати виправити цю ситуацію і відкласти на певний час операцію. Абдомінопластику можна виконати, але після того, як вага буде стабілізована, наскільки це можливо. А вже після того хірургові залишиться тільки висікти той фартух, що утворився на передній черевній стінці. Інколи це можна зробити навіть під місцевою анестезією. У мене були пацієнти, які готувалися до цієї операції рік і більше, але воно того варте – об’єм операції менший, менші ризики для здоров’я. Адже абдомінопластика – це не той метод, який лікує ожиріння, він тільки може виправити/покращити якісь форми.
ВЗ Реконструкція після мастектомії в Україні оплачують самі пацієнти? Чи заплановані якісь зміни в цьому питанні?
– Ці оперативні втручання досить поширені як в приватних клініках, так і в державних. Деякі клініки мають право проводити лікування онкологічного захворювання з одномоментною реконструкцією грудей. Приміром, такі операції проводять в Національному інституті раку. Я це знаю, бо ми досить тісно контактуємо з керівництвом цього закладу в рамках проєкту «Здоров’я жіночих грудей» , співзасновником та президентом якого я є.
Це громадське об’єднання ми створили минулого року для того, аби пропагувати прості речі, але яким поки що у нашому суспільстві приділяють дуже мало уваги – самообстеження молочних залоз жінками, вчасне і регулярне виконання мамографічного дослідження і онконастороженість з боку лікарів.
У 2019 році вийшла моя книга «Жіночі груди. Пристрасть та біль» – все про жіночі груди, про те, як слід жити, аби груди залишались здоровими. Думаю, що жіноче здоров’я нині найактуальніша тема, бо зараз вся увага прикута до коронавірусу, до війни, і жінки забули про себе. Тим часом проблема раку грудей на першому місці майже у всіх пострадянських країнах і, зокрема, в Україні. Причина цього в тому, що у жінок немає свідомого ставлення до свого здоров’я, немає традиції рутинно (!) контролювати його. Адже, коли жінка відчуває при пальпації якесь ущільнення, то у більшості випадків, на жаль, йдеться вже про занедбану стадію раку, що вже супроводжується метастазами.
Аби уникнути такого розвитку подій, достатньо УЗД раз на рік до сорока років, а після цього віку потрібно ще додати мамографічне дослідження. Дотримуючись цих простих правил, жінка може бути впевненою, що спеціалісти виявлять пухлину на ранній стадії розвитку, коли її легко видалити локально без видалення всієї маси молочної залози. От так просто! Навіть, якщо судилося мати пухлину, можна позбутися її назавжди, майже не завдавши шкоди здоров’ю, і прожити після цього довге щасливе життя.
Це і є моєю головною метою – надати жінкам максимум інформації, щоби вони вчасно регулярно обстежувалися і вчасно проходили лікування у разі потреби. Для цього силами нашого громадського об’єднання «Здоров’я жіночих грудей» ми реалізуємо проєкт, в рамках якого запрошуємо всі приватні клініки України виконувати безоплатно обстеження грудей для жінок, які не мають можливості заплатити за нього. Не дивлячись на те, що ми тільки розпочали проєкт «Обстежся – подбай про здоров’я» – до нього вже долучилося багато клінік не тільки у Києві, а й по всій Україні. Вони беруть на себе зобов’язання обстежувати протягом тижня декількох жінок. Тож, жінка може зателефонувати туди, і, посилаючись на наше громадське об’єднання, записатися на обстеження молочних залоз, пройти його і отримати медичний висновок. Якщо є якісь підозри, пацієнтку скерують на додаткові обстеження і лікування.
За таким алгоритмом можна виявляти пухлини вчасно і обходитися невеликим медичними втручанням – без застосування хімічних препаратів та радикальних хірургічних методів та мастектомії, а відтак і реконструкції після неї.
В інших країнах подібні програми реалізують на рівні держави, ми поки рухаємо це власними силами, бо знаємо, наскільки серйозною може бути ця проблема.
Щодо державної системи охорони здоров’я (добре, що допомога є хоча б для жінок, у яких вже виявлено хворобу), як, власне, і щодо багатьох приватних клінік, їх менше цікавлять проблеми профілактики і вчасної діагностики. Не секрет, з якої причини – лікування коштує набагато дорожче за профілактику. Отже, я вбачаю в цьому свою місію і щасливий, що зустрічаю на цьому шляху все більше однодумців. Тож, йдемо далі, і з вересня цього року започатковуємо спеціальні «Уроки самоконтролю жіночого здоров’я», зокрема здоров’я грудей, для учнів шкіл. Діти потім цю інформацію ширитимуть в своїх сім’ях – мамам, бабусям, тітонькам, сестричкам і так далі. Тож, із задоволенням запрошую всіх охочих долучатися до наших проєктів! Адже те, що відбувається в цьому контексті з жіноцтвом, інакше як геноцидом і не назвеш – близько 50% жінок, які звертаються за лікуванням – це випадки занедбаного раку з не дуже втішним прогнозом не просто щодо здоров’я, а й щодо життя. Тому потрібно діяти усім разом: і лікарям, і засобам масової інформації, і самим жінкам зрештою! Знайти нас легко: через наш сайт або соціальні мережі (ГО «Здоров’я жіночих грудей» у Fb, Instagram, YouTube).
ВЗ Де в Україні навчають пластичній хірургії?
– Пластична хірургія і до сьогодні не є офіційною спеціальністю в Україні. Хоча весь пакет необхідних документів підготовлено і погоджено, залишився єдиний крок – підпис міністра охорони здоров’я. Сподіваюся, що найближчим часом ця професія отримає відповідний юридичний статус і діяльність пластичних хірургів буде здійснюватися так само, як і в будь-якій іншій цивілізованій країні, стане більш контрольованою. Це так само важливо для впровадження кваліфікаційних вимог, протоколів процедур, реєстрів медичних виробів тощо. На жаль, через неврегульованість цього сегменту ринку медичних послуг в Україні держава втрачає чимало, зокрема, не використовуючи потенціал медичного туризму. Натомість наші можливості в сфері естетичної, пластичної хірургії дуже потужні, ми можемо пропонувати послуги, за якими їдуть зараз до інших країн. Чому б не позмагатися за цей ринок?
Щодо навчання. В Україні є спеціальні курси перепідготовки на робочому місці, спеціалізація з пластичної хірургії, а також школи провідних хірургів з цього напрямку. Зокрема, є Школа пластичної хірургії Павла Денищука, де ми даємо своїм слухачам теоретичну та практичну базу, також важливо, що навчання проходить безпосередньо в операційній. Часто на такий курс ми запрошуємо закордонних спеціалістів. Адже наша мета – не лише дати знання і навички, а й продемонструвати хірургам сучасні можливості пластичної хірургії, які є в світі.
Під час пандемії навчання не припинялося. В онлайн форматі працювала Школа, проводилися науково-практичні заходи (хоч і в меншій кількості, ніж зазвичай). До слова, ми наразі активно працюємо над підготовкою Міждисциплінарного Конгресу з естетичної медицини та пластичної хірургії, який проходитиме в Києві (у офлайн та онлайн форматах) протягом 3 днів, з 9 по 11 вересня цього року.
Це буде масштабна подія, адже в рамках Конгресу заплановано багато заходів як з пластичної, естетичної медицини, так і з дерматології, лазерної терапії та багатьох інших спеціалізацій. Це перший такий масштабний міждисциплінарний конгрес, який буде проведено в Україні.
ВЗ Які тенденції в естетичній хірургії сьогодні домінують і яких висот досягла естетична медицина в сенсі омолодження організму?
– Так, наукова думка, зокрема, в естетичній медицині і пластичній хірургії потужно і стрімко розвивається. В результаті бачимо як можливості естетичної медицини наступають на пластичну хірургію, тому що, використовуючи апаратні технології, малоінвазивні методи введення об’ємних препаратів, ботулотоксинів тощо дають можливість людині виглядати привабливіше і молодше триваліший час, аніж то було раніше. Ми щодня спостерігаємо цей Wow-ефект, дивлячись на акторів або інших публічних людей. І це чудово, але…Приходить час, коли «чари розвіюються», і ці технології вже не дають бажаного результату і тоді ми повертаємось до хірургії.
Можливості естетичної медицини великі, але не безмежні. У різних людей це відбувається по-різному, але в середньому, вони можуть відтермінувати «момент істини» vs хірургію на 5-10 років. Однак варто розуміти при цьому, що коли людина активно використовувала ботулотоксини, гіалуронову кислоту або інші агресивні фізіологічні впливи на обличчі, то це неабиякий виклик для пластичного хірурга. Адже у цьому випадку він має володіти серйозним досвідом оперативних втручань, які дуже відрізняються від тих, що виконуються на обличчі, котре не зазнавало такої кількості різноманітних втручань від гіалуронової кислоти до ниткового ліфтингу.
До слова, чим далі, тим рідше зустрічаються люди з «недоторканим» обличчям. Так чи інакше, досвідчений хірург спроможний впоратися з цим завданням: висікти надлишкову шкіру, виконати SMAS пластику, зробити потужний об’єм, переміщення тканин тощо. Одним словом, «прибрати» з обличчя людини 20-25 років, аби мати чудовий вигляд, при тому досить тривалий час. Наступним етапом після оперативного втручання є активний процес відновлення, який мінімізує всі ризики. Отже, для пластичних хірургів неможливого мало. Саме тому віковий ценз оперативних втручань зміщується – якщо раніше моїми пацієнтами були люди віком 45-50 років, то тепер вже не дивує, коли звертається людина старша за 75 років, бо люди прагнуть відтермінувати оперативне втручання і сприймати це слід спокійно і з розумінням.
Методики пластичної хірургії розвиваються у напрямку меншої травматичності натомість довготривалішого ефекту. Скажімо, для пластики обличчя це такі методики, як спейсліфтинг та інші. Щодо блефаропластики, зараз я в своїй школі знайомлю хірургів з виконанням органозберігаючих втручань – коли жир з під очей або над очима ми не видаляємо, а зберігаємо і переміщуємо. Ринопластика (операції на носі) також виконуються із збереженням всіх структур.
Словом, хірургія поступово відходить від травматичних резективних оперативних впливів до делікатних і екологічних зберігаючих методів. Думаю, що ця тенденція залишиться такою надовго і розвиватиметься, адже за цим перспектива, майбутнє.
Тетяна СТАСЕНКО «ВЗ»
