Розсіяний склероз: є у хворого шанс чи ні?

Матеріал розміщено на правах реклами.

Це, напевне, не тільки одна з найбільш резистентних до фармакотерапії неврологічних патологій, а й найбільш непередбачуване захворювання. Перебіг розсіяного склерозу намагаються прогнозувати за допомогою різних маркерів, проте деякі його форми доводять пацієнтів і лікарів до відчаю.

Іван Бадьїн, провідний фахівець медико-біологічної компанії «БіоПро Стем Технолоджі», кандидат медичних наук

Подеколи рецидиви РС демонструють тенденцію до зменшення, а в деяких пацієнтів спостерігають прогресування захворювання, накопичення наслідків повторного ушкодження ЦНС, що призводять до інвалідизації.

При цьому часовий інтервал від моменту встановлення діаг­нозу до розвитку інвалідності в пацієнтів із РС значно варіює. Значна кількість рецидивів, котрі спостерігають нев­довзі після початку захворювання, у сукупності з ранніми проявами інвалідності або великою кількістю демієлінізуючих уражень на МРТ пов’язані з несприятливим прогнозом.

Обмежені можливості

Лікування РС передусім спрямоване на максимальне зниження активності імунореактивного запального процесу та, відповідно, зменшення швидкості демієлінізації. На жаль, стандартні методи медикаментозної терапії, на кшталт інтерферонів чи стероїдів, не сприяють суттєвому зниженню темпів інвалідизації, хоча в деяких дослідженнях продемонстрували позитивний вплив на підвищення якості та збільшення тривалості життя.

Ще гірше, що багато таких хворих не відповідають належним чином навіть на хворобомодифікуючу терапію. І ось у таких випадках у пригоді стають альтернативні варіанти терапії…

…Які, до речі, мають усі перс­пективи увійти до стандартів лікування аутоімунних та нейродегенеративних захворювань. Думаю, більшості зрозуміло, що мова йде про терапію власними мезенхімальними стовбуровими клітинами (МСК).

Сучасний стан терапії РС мезенхімальними стовбуровими клітинами

Наприкінці 2018 року неврологи з Королівської клініки Халлмашіра (Велика Британія) представили науковій спільноті дані, котрі свідчили про ефективність стовбурових клітин у терапії РС — таке лікування забезпечувало стійку ремісію.

Усього британські спеціалісти застосували стовбурові клітини у 20 пацієнтів з агресивною формою РС у п’яти центрах, розташованих у США, Канаді, Великій Британії, Швеції та Італії. Середній вік учасників дослідження на момент встановлення діагнозу — 28 років (діапазон — 17-47 років).

До лікування стовбуровими клітинами в усіх хворих спостерігали часті рецидиви, неповне відновлення після них, а також виявляли множинні вогнища РС на МРТ. У багатьох у патологічний процес були залучені стовбурова частина головного мозку, мозочок і спинний мозок.

Лікування стовбуровими клітинами проводили протягом одного року, медіана спостереження після цього становила 2,5 року. Впродовж зазначеного періоду рецидиви РС не виявили в жодного з учасників дослідження. У 95% пацієнтів спостерігали поліпшення показників шкали оцінки ступеня інвалідизації (EDSS), при цьому погіршення показників EDSS не зареєстровано. На МРТ, котру проводили всім добровольцям через півроку після закінчення дослідження, утворення нових вогнищ активності РС зафіксовано не було.

Нещодавно закордонні нев­рологи навели ще один переконливий приклад. У клінічному дослідженні фахівців з Іллінойса терапію МСК порівнювали з методами хворобомодифікуючої терапії (за винятком окрелізумабу й алемтузумабу) у 110 пацієнтів із рецидивно-ремітуючою формою РС (2-6 балів за шкалою EDSS).

Згідно з результатами дослід­ження, у якому за пацієнтами із РС спостерігали протягом 5 років, застосування МСК сприяло більшому відтермінуванню прогресування захворювання (за шкалою EDSS), аніж засоби хворобомодифікуючої терапії.

Узагалі, вказана робота в певному сенсі вирішальна: це перше контрольоване рандомізоване дослідження терапевтичного застосування стовбурових клітин у хворих із РС. Наразі автори планують подальші клінічні дослідження, щоб повторити отримані результати, а також оцінити профіль безпеки та довгострокові перспективи застосування стовбурових клітин при РС.

Метааналіз, виконаний ученими з Оттави у той самий період, частково дає відповіді на питання безпечності та ефективності терапії МСК — і вони переважно позитивні. Звісно, ще потрібно провести чимало клінічних досліджень з різним дизайном і вибірками, аби визначити оптимальні дози, режими, курси такої терапії тощо. Проте вже зараз зрозуміло: застосування стовбурових клітин перебуває на етапі переходу від експериментальних методів лікування до потенціальних.

Приємно (й доречно) відмітити, що в цій галузі українські лікарі не пасуть задніх. Фахівці спеціалізованого центру медико-біологічної компанії «БіоПро Стем Технолоджі» можуть похвалитися результатами застосування власних МСК пацієнта при нейродегенеративних й аутоімунних патологіях.

Компанія «БіоПро Стем Технолоджі» користується лише оптимізованими щадними протоколами підготовки до лікування МСК. Біологічний матеріал беруть безпосередньо із крові пацієнта, і йому не загрожують жодні інвазивні процедури чи дискомфорт.