Останнім часом багато обіцянок щодо успіхів української медицини існували в паралельній до життя галузі та її працівників реальності. Нова влада налаштована змінити ситуацію. Чи відбудеться перезавантаження державної політики в цьому напрямку і якою її хочуть бачити лікарі?
Перша прес-конференція, яку провела нова очільниця Міністерства охорони здоров’я України Зоряна Скалецька, окреслила бачення новою командою перспектив галузі, її пріоритетів і змін векторів трансформації. Питань багато, і Міністерство планує займатися їх вирішенням найближчим часом, а відтак сподівається на підтримку медичної спільноти. Чи збігаються пріоритети медиків і чиновників? Ми поцікавилися в представників медичного загалу, які саме питання вони вважають найпроблемнішими і яких кроків чекають від нової влади.
Інститут сімейного лікаря потребує розвитку
Лариса Матюха, президент Української асоціації сімейної медицини, доктор медичних наук, професорВелика проблема й з медичними сестрами. Тож реформатори знайшли оригінальний «вихід», збільшивши навантаження на лікарів первинки (за кількістю задекларованого населення) до 2 тис. і більше, й ніхто не подумав про негативні наслідки для пацієнтів і лікарів, яким загрожує професійне вигорання. Наразі існує й значна диспропорція у розмірах зарплати сімейних лікарів. І це при тому, що платять їм начебто з урахуванням кількості підписаних декларацій. Але все передано на відкуп головним лікарям/директорам ЦПМСД, а така самостійність у розподілі коштів не всюди себе виправдала. На жаль, попереднє керівництво МОЗ не зважало на пропозиції професійних громад. Тому нормативні документи часто є декларативними, зокрема це стосується і Наказу МОЗ від 19.03.2018 р. №504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги». Асоціація подавала низку пропозицій до цього документа на стадії проекту, які так і не були враховані. Багато питань стосувалося тих пунктів Порядку, які начебто регламентують режим роботи та графік надання ПМД, а насправді порушують гарантії медичних працівників первинки щодо реалізації їх права на відпустку, професійний розвиток і навіть на тимчасову непрацездатність.
Потребує удосконалення і Примірний табель оснащення закладів охорони здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які надають первинну медичну допомогу, оскільки він не відповідає компетенціям сімейного лікаря. Не відпрацьовано й індикатори якості на рівні ПМД. Отже, потрібно впорядкувати практично всі нормативні документи, які покликані регулювати діяльність первинної ланки, оскільки «новації» видавалися «на-гора» не системно, без обговорення з професійним середовищем, яке не завжди скаже «одобрямс».
Інститут сімейного лікаря в Україні потребує подальшого розвитку, а не стагнації. Відтак уже у 2020 році необхідно затвердити нову навчальну програму для лікарів-інтернів, а також розробити програму підготовки лікарів ЗПСМ на додипломному етапі.
Поки не будуть опрацьовані всі елементи (організаційні, фінансові), система злагоджено працювати не зможе. Не варто перетворювати сімейних лікарів на парамедиків непродуманою організацією як системи освіти, так і системи медичної допомоги».
Світлана Тернова, «ВЗ»
