Останнім часом новини знову рясніють повідомленнями про напади на лікарів. Особливо часто на небезпеку наражаються члени бригад екстреної медичної допомоги, сімейні лікарі, працівники приймальних відділень, психіатричних лікарень, хоспісних відділень. Чому держава не поспішає брати на себе обов’язки захисника лікаря під час надання ним медичної допомоги, і де проходить межа між дозволеним і протизаконним самозахистом?
Бориспіль, Київ, Ірпінь, Нікополь, Львів, Дніпро, Одеса, Котовськ, Бровари, Канів, Черкаси, Володарка, Харків, Чернігів, Рівне, Житомир, Запоріжжя – перелік українських міст і селищ, де лікарі стали жертвами агресивних дій пацієнтів, просто нескінченний. Вогнепальна зброя, викрутки і вила, сокири, ножі, побутові криголами й уламки скла, кислота й кулаки – ось неповний арсенал зброї, який застосовують проти медичних працівників ті, хто сприймає медиків як «таксі» або потенційне джерело наркотичних речовин.
Більшість працівників екстренки мають проблеми зі здоров’ям
Буквально днями у Черкасах стався черговий напад на працівників екстреної медичної допомоги, які виїхали на виклик до пацієнта: 17-річний хлопець напав на фельдшера з електрошокером. Медичний працівник наразі перебуває на лікуванні у кардіологічному відділені, адже має в результаті нападу проблеми з серцем. Кожен виклик – це непереборний страх за власне життя. Лікарі, фельдшери, водії все частіше зазнають фізичних ушкоджень, про моральні і психологічні травми годі й говорити. Більшість працівників у 35-40 років вже мають проблеми зі здоров’ям, першопричиною яких є робота в умовах, наближених до екстремальних.
У серпні цього року, після кількох поспіль нападів на лікарів, профільний міністр Максим Степанов обурено заявив: «Важливе питання, яке не вирішувалося за всі роки незалежності, – безпека наших медичних працівників. Часто, виїжджаючи на виклик, вони не знають, куди вони їдуть. Здійснюються напади на медичних працівників швидкої допомоги, як і в приймальних відділеннях лікарень. Це неприпустимо, і я вже дав відповідне доручення – ми будемо виносити це на засідання Кабміну. Упевнений, що колеги мене підтримають».
Самозахист може довести до тюремної лави?
Відповідальність за життя та здоров’я медичних працівників під час виконання ними професійних обов’язків повинна взяти на себе держава – очевидний, здавалося б, факт. Втім, окрім декларативних заяв, які лунають у відповідь на черговий гучний інцидент, у цьому питанні немає жодних зрушень. Фахівці залишаються беззахисними, а методи протидії агресії медикам доводиться обирати самотужки. Наприклад, складати списки «проблемних» будинків/квартир. А от застосовувати прийоми самозахисту небезпечно: тут завжди є ризик отримати звинувачення у перевищенні самооборони і самому отримати строк.
Ірина СИСОЄНКО, медичний юрист співзасновниця і голова «Благодійного фонду захисту прав медичних працівників», радник Міністра охорони здоров’я, Народний депутат України, заступник голови Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я VIII скликанняЗа словами медичного юриста співзасновниці і голови «Благодійного фонду захисту прав медичних працівників», радника Міністра охорони здоров’я, Народного депутата України, заступника голови Комітету ВРУ з питань охорони здоров’я VIII скликання Ірини Сисоєнко законодавство не забороняє медичним працівникам оборонятися. Проте, не більше, ніж звичайний громадянин – ризики професії до уваги не беруться. Відповідно до частини другої статті 36 Кримінального кодексу України, кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
При цьому є певні ризики, зокрема перевищення меж необхідної оборони тому, що згідно з цією ж статтею перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпеці посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.
Так, у статті 118 прописано, що умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, карається виправними роботами на строк до 2-х років або обмеженням волі на строк до 3-х років, або позбавленням волі на строк до 2-х років.
Статтею 124 визначено, що умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, карається громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин або виправними роботами на строк до 2-х років, або арештом на строк до 6-ти місяців, або обмеженням волі на строк до 2-х років, або позбавленням волі на той самий строк.
Тобто самозахист ніхто не забороняє, але тут відразу з’являються додаткові ризики щодо збереження життя, здоров’я і свободи…
Поліція обслуговує виклики медиків у порядку… загальної черги
«Раніше у нас була тривожна кнопка безпосередньо на рації. Однак її вже давно прибрали. Та й востаннє вони закуповувалися у 2002 році. Якщо відбувається напад, то хтось із бригади повинен встигнути зателефонувати диспетчеру і повідомити про інцидент. Диспетчер, в свою чергу, дзвонить на 102, де йому ставлять велику кількість запитань. У більшості випадків інформація від бригади екстреної медичної допомоги до працівників правоохоронних органів передається з затримкою, тому реагування на такі повідомлення відбувається несвоєчасно. Виклики медичних працівників потрапляють у загальну чергу телефонних дзвінків до Національної поліції і не обслуговуються позачергово. За цей час може статися все, що завгодно. Ані газовими балончиками, ані електрошокерами, ані відеореєстраторами для самозахисту ми користуватися не можемо», – каже голова профспілки медичних працівників екстреної медичної допомоги міста Києва Наталія Стахова.
Не дивно, що люди звільняються сотнями: вони почуваються абсолютно беззахисними і кинутими напризволяще.
Нерідко керівництво лікарень намагається зам’яти випадки нападу на лікарів: розголос інциденту призводить до питання про охорону праці. А це мінус в роботі керівника – розпочнеться перевірка, що призведе до адміністративних стягнень та фінансових наслідків для адміністрації. З цієї ж причини лікарям іноді не виплачують гроші за травму на виробництві, а профспілкам так складно зібрати реальну статистику нападів на лікарів.
А ще – практично абсолютна безкарність нападників… Профспілкові організації намагаються домогтися посилення покарання за насильство і навіть вимагають прирівняти напад на медпрацівника до нападу на співробітника правоохоронних органів, ввести покарання за образу. Проте жодних зрушень у цьому питанні поки що нема.
До того ж медики не мають права, відповідно до чинного законодавства, відмовити у допомозі хворому – вони зобов’язані це робити за будь-яких обставин, навіть за умови ризику для власного життя та здоров’я. За невиконання на них очікує кримінальна відповідальність. Працівник банку, продавець, перукар, відчуваючи загрозу, має право відмовити клієнту у послугах, а лікар, фельдшер, медична сестра – ні!
Закон, якого немає, але на нього усі чекають
Гарантувати фахівцям особисту безпеку повинні закони. За словами Ірини Сисоєнко, слід на законодавчому рівні надати медикам спеціальний правовий статус, який мають журналісти і представники виконавчої служби. Наразі факти нападу на медиків із застосуванням фізичної сили розглядаються правоохоронними органами без урахування того, що це відбувається під час виконання службових обов’язків.
З цією метою був підготовлений проєкт Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення безпечних умов надання медичної допомоги» (№ 6311). Він передбачав налагодження взаємодії між медиками і співробітниками Національної поліції та посилення адміністративної й кримінальної відповідальності за протиправні дії щодо медичних працівників, зокрема системи екстреної медичної допомоги. Але нажаль, попередній парламент не встиг зробити цей законопроєкт Законом України.
На сьогодні Міністерством охорони здоров’я України вже розроблені законопроєкти, якими передбачено зміни до Основ законодавства України про охорону здоров’я, законів України «Про екстрену медичну допомогу» та «Про Національну поліцію» щодо забезпечення безпечних умов під час надання медичної допомоги, зокрема завдяки супроводу поліцейськими медичних працівників за їх зверненням.
Підготовлені зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності за створення перешкод під час надання медичної допомоги.
Крім того, цього року до парламенту був внесений проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення захисту професійної діяльності медичних та фармацевтичних працівників» № 3560, яким, зокрема пропонується передбачити кримінальну відповідальність за посягання на життя медичного або фармацевтичного працівника, захоплення медичного або фармацевтичного працівника як заручника, погрозу або насильство щодо медичного або фармацевтичного працівника, а також встановити кримінальну відповідальність за вищезазначені діяння для осіб у віці від 14 до 16 років.
Партнерство між тими, хто захищає українців, і тими, хто їх лікує, береже їхнє життя та здоров’я, є вкрай важливим. Прийняття необхідних законів, попередження злочинів, налагодження оперативного реагування після виклику «тривожною кнопкою» (створення єдиних диспетчерських в усіх областях і т. ін.) має стати метою спільної роботи депутатів, уряду, Міністерства охорони здоров’я і Міністерства внутрішніх справ. Тож залишається лише сподіватися, що діючий уряд і діючий склад парламенту зможуть почути і, нарешті, захистити медичних працівників.
Що робити у разі виникнення небезпеки під час надання медичної допомоги?
Алгоритм дій від Ірини Сисоєнко:
- найперше, необхідно викликати на місце події поліцію (якщо напад був зі зброєю чи знаряддям, то збережіть їх на місці події та не торкайтеся, доки не приїдуть правоохоронці);
- збережіть контакти свідків конфлікту (ПІБ, місце проживання, контактний номер телефону). Якомога швидше зафіксуйте докази застосування до вас фізичного насильства (якщо такі є): побої, тілесні ушкодження, зокрема за допомогою судово-медичної експертизи;
- збережіть одяг, на якому є сліди боротьби, за допомогою яких пізніше можна буде встановити ознаки злочину;
- обов’язково напишіть заяву про вчинення злочину до правоохоронних органів;
- потрібно зберегти усі чеки та квитанції на суму коштів, витрачених на лікування (якщо таке було), вони знадобляться для пред’явлення позову в суд, щоб відшкодувати збитки.
Медичні працівники можуть звертатись за правовою допомогою у разі протиправних посягань на їхнє життя та здоров’я до Громадської спілки «УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФЕСІЙНИХ МЕДИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ». Свої звернення можна адресувати на електронну пошту [email protected] .
Антоніна ЛІВАНДОВСЬКА, «ВЗ»
