Розрив селезінки — поширене ушкодження, яке супроводжує різні травми. Через високу ймовірність сильної кровотечі становить безпосередню небезпеку для життя, тому вимагає проведення негайного хірургічного втручання. Класичним загальновизнаним у травматології й абдомінальній хірургії способом спинення кровотечі при будь-яких розривах селезінки вважається повне видалення органа. Однак останнім часом практикують органозберігаючі операції.
Тетяна Іванческул, Чернівці:
Наш син дуже любить кататися на велосипеді. І літо — найкращий час для цього. Того дня пішли гуляти в парк. Звісно ж, прихопили із собою улюблений двоколісний транспорт. Влад їхав доволі спокійно, рівною доріжкою. Я на мить відвернулася — і раптом почула голосний крик сина. Він упав із велосипеда, при чому дуже невдало: животиком на ручку керма. Я обережно поклала Владика на траву, побачила подряпину ліворуч біля ребер. Поумала: нічого серйозного, більше налякався, ніж вдарився. Добре, що біля мене в той момент був наш знайомий, лікар за професією — порадив негайно викликати швидку.
Влада привезли до міської дитячої клінічної лікарні. Одразу взяли аналіз крові й зробили УЗ-дослідження — селезінка була сильно збільшена, забита підшлункова залоза. Лікарі спочатку спробували застосувати консервативне лікування: проводили гемостатичну, знеболювальну й антибактеріальну терапію. Проте вже за кілька годин у крові різко знизився рівень гемоглобіну, а під час іще одного УЗД виявили розрив селезінки і кровотечу. Хірурги сказали, що вихід один — операція.
Син почувався погано: його нудило, не було сил, паморочилося в голові. Болю не відчував завдяки знеболювальним препаратам. Я вже встигла пошукати інформацію і знала, наскільки важливою для дитячого організму є селезінка, тому дуже не хотіла, аби її видаляли. Водночас лікарі пояснювали, що мова йде про порятунок життя сина, тому ми погодилися на операцію. До того ж хірурги сказали, що спробують не видаляти орган, а зшити його.
Операція тривала близько трьох годин. П’ять днів після цього син провів у реанімації. Лікарі не приховували: є ризик нагноєння або ж повторної кровотечі — у такому випадку доведеться проводити іще одну операцію й видаляти орган. На щастя, обійшлося без цього.
Нині Владик почувається добре, у нього нічого не болить, він має гарний апетит і навіть запитує, чи купимо йому новий велосипед. Щоправда, кататися на ньому, як і грати у футбол, бігати та стрибати, він зможе не скоро. Будь-який удар в ділянку селезінки може спровокувати повторний розрив. Протягом найближчих півроку лікарі радять утриматися від фізичних навантажень. Але важливо, що селезінка сина повністю відновиться і нормально функціонуватиме.
Ми дуже вдячні медикам за те, що врятували життя синові, а головне — не побоялися зруйнувати стереотипи і зберегли дитині важливий орган. До речі, наш Влад — перший пацієнт у Чернівцях зі зшитою селезінкою.
Коментар спеціаліста
Олег БОДНАР, завідувач кафедри дитячої хірургії та отоларингології Буковинського державного медичного університету, професорЩе 3-4 роки тому пацієнтам із травмами селезінки ми одразу виконували спленектомію. Проте останнім часом впроваджуємо консервативне лікування. Однак це можливо тільки за відсутності кровотечі.
Натомість наші закордонні колеги при травмах селезінки виконують спленорафію: лапароскопічно проникають у живіт, «одягають» селезінку в спеціальний контейнер-сітку, який затягують з обох боків. У такий спосіб спиняють кровотечу і зберігають орган. Проте в Чернівцях такого пристрою немає, тож виконувати подібні операції ми не в змозі.
8-річний пацієнт надійшов у хірургічне відділення з дифузним болем у верхній лівій частині живота. Під час удару розірвалася паренхіма селезінки, на ній утворилася гематома (так званий підкапсульний розрив селезінки), яка через кілька годин теж розірвалася. Вихід був один — проводити відкриту операцію. Стан пацієнта погіршувався, гемодинамічні показники стабілізувати не вдавалося. Варто зазначити, що досі селезінку в дитини ніколи не зшивали. Будь-який ургентний хірург знає, як складно і небезпечно це робити в умовах активної кровотечі. Однак ми все-таки вирішили проводити органозберігаючу операцію.
У пацієнта було кілька розривів на вісцеральній поверхні селезінки й один 10-сантиметровий — на діафрагмальній. Через них без упину сочилася кров. Після розтину черевної порожнини і виявлення ушкоджень селезінки передусім спинили кровотечу шляхом інструментального затиснення судинної ніжки органа. Далі взялися власне за зшивання. Використовували апарат для електрозварювання м’яких тканин, щоб уникнути кровотечі, та шовний матеріал вікрил. До ложа селезінки встановили дренажну трубку — по ній витікав ексудат, який накопичився з моменту травми. Це було своєрідною страховкою: ми чітко могли бачити, активна кровотеча чи ні. На 5-й день після операції дренаж зняли.
У післяопераційний період продовжили внутрішньовенні інфузії крові та кровозамінників, проводили корекцію порушень діяльності різних органів і систем, призначали знеболювальні та антибіотики.
Прогноз у хлопчика абсолютно сприятливий. Його селезінка зрослася й функціонуватиме. Головне в найближчі місяці — берегтися від травм і не допускати значних фізичних навантажень.
Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ»
