Про районні лікарні рідко розповідають у позитивному ключі. Бо й справді в таких невеликих медичних закладів надто багато проблем. Коштів на оновлення обладнання не вистачає, кваліфіковані фахівці також у дефіциті, а пацієнти прагнуть потрапити до обласних лікувальних установ, бо вони забезпечені ліпше. Однак із цієї начебто безвихідної ситуації все ж таки можна знайти вихід.
КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської районної ради, що на Рівненщині, — заклад особливий. Функціонує він у центрі Полісся, на перехресті основних залізничних та автомобільних шляхів. Відтак до нього «стікаються» по медичну допомогу не тільки cарненчани, а й жителі сусідніх районів, яким далеко добиратися до Рівного, і навіть хворі з інших областей. Наближаючи якісну сучасну медичну допомогу до кожного мешканця з найвіддаленішого куточка області, КНП «Сарненська ЦРЛ» поступово набуває ознак лікувальної установи зі значно ширшими повноваженнями, аніж типовий медичний заклад вторинного рівня.
Районна лікарня «широкого» профілю
«Сарненський — найбільший із шести північних районів Рівненської області, що постраждав унаслідок аварії на ЧАЕС, — розповідає головний лікар КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Василь Іванюк. — Колись його, як і все Полісся, називали краєм хвороб і злигоднів. На щастя, це залишилося в далекому минулому. За понад 80 років, що Сарненська ЦРЛ забезпечує надання медичних послуг своїм пацієнтам, багато змінилося. У нас працюють висококваліфіковані спеціалісти, лікарі, яким не страшно довірити своє життя і здоров’я, а ще ми надаємо велику кількість діагностичних і лікувальних послуг, завдяки чому жителям віддалених північних районів не доводиться витрачати час на поїздку до обласного центру».
Сьогодні у 12 відділеннях і поліклінічній службі лікарні прийом пацієнтів ведуть лікарі 27 спеціальностей. З 1 січня цього року до Сарненської ЦРЛ шляхом реорганізації приєднали ще й Сарненську районну лікарню, у минулому — вузлову лікарню станції Сарни ДТГО «Львівська залізниця». Наразі вона повноцінно функціонує як відділення Сарненської ЦРЛ.
Спільними зусиллями
«Ми активно опановуємо нові методи надання медичних послуг, не зважаючи на дефіцит бюджету, — каже Василь Іванюк. — Так, нещодавно запровадили артроскопічні оперативні втручання (для цього є вся необхідна апаратура і досвідчений фахівець). Уже кілька років пропонуємо послуги з комп’ютерної діагностики. Маємо 4 УЗ-апарати, тому фактично цілодобово можемо виконувати обстеження. Це дає змогу лікарям вчасно діагностувати травми, гострі хірургічні патології й оперативно проводити необхідні втручання.
Відкрили на території лікарні й центр МРТ, активно розвиваємо низку офтальмологічних послуг, зокрема широко практикуємо операції із заміни кришталика. Якщо раніше ми виконували 14-15 офтальмологічних операцій щомісяця, то зараз — не менше 20».
Обладнання лікарні постійно оновлюється. У 2017 році за кошти міського бюджету закупили апарат штучної вентиляції легень, а завдяки тісній співпраці з «Приватбанком» отримали неонатологічне обладнання на суму майже 150 тис. грн. Крім цього, «Приватбанк» придбав устаткування для реанімаційного відділення загальною вартістю 263 тис. грн. За посередництва страхових компаній для лікарні закупили холтерівську систему, діагностичний комплекс Cardio, ультразвуковий апарат Imagyne, ендоскоп Pentax тощо.
Важливою подією стало створення на базі КНП «Сарненська ЦРЛ» філії Рівненського обласного серцево-судинного центру в рамках реалізації спільного зі Світовим банком проекту МОЗ «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей». Зокрема, для закладу буде придбано ангіографічний комплекс, що дасть змогу значно підвищити якість надання допомоги пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями — уже тривають процедури закупівлі необхідного обладнання. Наразі в розпалі капітальний ремонт приміщення, тож філія серцево-судинного центру має розпочати свою роботу наприкінці цього року. Вона обслуговуватиме близько 380 тис. населення із Сарненського та сусідніх районів області.
«Відкриття такого центру в нашій лікарні наблизить сучасну медичну допомогу до мешканців області, сприятиме зменшенню показників смертності й інвалідності внаслідок серцево-судинної патології», — захоплено розповідає головний лікар.
А що за лаштунками?
Втім, сарненські медики відверто визнають і наявність у закладі певних проблем. Проте, на думку Василя Іванюка, усі вони можуть бути вирішені.
«Попри весь позитив, стверджувати, що в нас сьогодні все добре, не можна, — каже він. — Як і в кожному медичному закладі, є певні труднощі, проте спільними зусиллями їх усе-таки вдається долати. Скажімо, на сьогодні не можемо повною мірою забезпечити нормальне функціонування лікарні. Одна із причин такої ситуації, на мою думку, полягає в тому, що в нашому районі працюють аж три заклади вторинного рівня надання медичної допомоги. Тобто всі вони мають цей статус, але не всі надають якісні медичні послуги в повному обсязі. Особливого навантаження, на відміну від нас, у них немає. Наприклад, під час утворення Клесівської об’єднаної територіальної громади там відкрили лікарню вторинного рівня надання медичної допомоги, але при цьому люди, котрі проживають на території громади, як їхали лікуватися в наш заклад, так і їдуть: тільки за минулий рік до нас звернулося по амбулаторну допомогу понад 18 тис. таких пацієнтів. Також у нас орендує приміщення станція екстреної медичної допомоги, а ми могли б там розмістити певні структурні підрозділи й заробляти на тому кошти, украй необхідні для заміни медобладнання, покращення харчування хворих, капітального ремонту пологового будинку або інших нагальних потреб».
Багато проблем у закладі спричинено недофінансуванням, але керівництво найголовнішим напрямком своєї діяльності вважає збереження високопрофесійного, працездатного колективу.
«Саме наш колектив — головний показник того, що ми чогось вартуємо, бо люди з усіх північних районів їдуть саме до нас, маючи поряд власні медичні заклади такого cамого рівня. Це головний потенціал для подальшого розвитку лікарні», — стверджує головний лікар.
До речі, задля збереження колективу протягом трьох останніх років в лікарні не проводили суттєвої оптимізації, адже довелося б скоротити близько 100 стаціонарних ліжок, що призвело б до звільнення такої самої кількості медиків. Місцева влада підтримує обраний підхід і допомагає лікарні втриматися на плаву.
«Спілкуючись із керівниками інших районних лікарень, я зрозумів, що й після оптимізації в них не вистачає коштів ані на матеріальну допомогу, ані на фонд оплати праці, — відверто розповідає керівник закладу. — Тож ми вирішили суттєво не скорочувати ліжко-місця, яких і так часто бракує, не звільняти висококваліфікованих працівників, а шукати приховані резерви додаткового фінансування».
Щонайперше медики подумали про те, на чому могли б заробляти кошти. Як приклад — на лікуванні іногородніх пацієнтів. Однак, на жаль, сьогодні це питання досі залишається неврегульованим, хоча лише за минулий рік у Сарненській ЦРЛ стаціонарно проліковано близько 1 тис. хворих з інших міст і навіть областей. Якби на вторинці діяв принцип «гроші ходять за пацієнтом», це могло б забезпечити додаткові кошти, адже на сьогодні середній економічно обґрунтований показник одного дня перебування хворого в стаціонарі становить близько 260 грн.
«Та попри все ми знаходимо можливість поповнити бюджет закладу, — ділиться головний лікар. — Наприклад, відповідно до наказу управління охорони здоров’я Рівненської ОДА здаємо в оренду всі незадіяні приміщення. Також нам допомагають місцеві підприємці, з якими завжди знаходимо спільну мову. Зокрема, позаминулого року ми міняли вікна та двері за рахунок коштів підприємців й орендарів, що винаймають у нас приміщення. Вони завжди відгукуються на всі прохання і пропозиції, допомагають в усьому. А ще треба подякувати нашим медпрацівникам, які, розуміючи, що лікарні важко виживати фінансово, самостійно знаходять спонсорів і меценатів. Це дуже багато вартує в нинішній час. Ми розуміємо, що попереду в нас багато складної, копіткої роботи, пов’язаної з реформуванням, але при цьому віримо в нормальну, справедливу, змістовну реформу, у те, що вона дасть змогу суспільству повернутися обличчям до медицини».
Дана Романюк, спеціально для «ВЗ»
