У лікарських шлюбах виникає чимало проблем – і самі фахівці, і їхні подружжя погоджуються, що медицина вимагає від лікарів просто космічної самовіддачі, а, як наслідок, від цього страждають їхні половинки. Особливо це твердження справедливе для терапевтів та сімейних лікарів.
Проте у дослідженні, проведеному серед американських терапевтів, було встановлено, що серед цих фахівців розлучення не більш поширені, ніж в інших медичних професіях й в цілому – незважаючи на тривалі навантаження, надмірні години роботи, непередбачувані виклики.
Фактично, поширеність розлучень серед лікарів (24,8%) була подібна до такої серед фармацевтів (22,9%) і стоматологів (25,5%). І цей показник був значно нижчим, ніж у медсестер (33%), керівників закладів охорони здоров’я (30,9%), юристів ( 26,9%) та працівників інших галузей (35%).
Проте терапевти-жінки розлучуються частіше, ніж їхні колеги протилежної статі: автори пояснюють це надто консервативним сприйняттям жінки як «берегині», котра має виконувати домашню роботу.
Також дослідження показало, що для шлюбів терапевтів не характерні домашні конфлікти, а подружні обов’язки не заважають їм виконувати професійні. Більше того, 8 з 10 респондентів заявили, що вони «дуже щасливі» або принаймні «щасливі» у своєму шлюбі.
Як резюмують автори у супровідній статті, опублікованій у в British Medical Journal, «утримання хисткого балансу між лікарською справою та шлюбом – запорука щасливих стабільних стосунків, а також задоволення від своєї роботи».
Джерело: Medscape
