Відомий правозахисник і лікар, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман, характеризуючи роботу Олександра Квіташвілі в інтерв’ю УНН, заявив, що посадовцям МОЗ для самозбереження доводиться робити вигляд, що вони розумово відсталі.
— Яка ситуація склалася сьогодні в Міністерстві охорони здоров’я?
— Час іде. Новий міністр Олександр Квіташвілі досі не розподілив обов’язки між своїми заступниками. Як працювати людям? Раніше було хоч якесь чинне підпорядкування. А це марення, яке він запропонував по закупках ЮНІСЕФ?! Ні, звичайно, було б ідеально, але для цього потрібно змінювати закони. Поки цього немає, і я не розумію, як Квіташвілі спокійно отримує гроші і робить вигляд, що він Міністр.
— Тобто після Революції Гідності і призначення нового керівника МОЗ змін на краще не відбулося?
— Я можу сказати відверто — і маю право на людські емоції — чим далі відходить період Богатирьової в МОЗ, тим більше я шкодую, що її немає. Тому що те, що прийшло після неї, — це жахливо.
— Після Майдану Міністром призначили Олега Мусія. Йому вдалося щось налагодити в системі Міністерства?
— У МОЗ насамперед потрібно було міняти кадрову ситуацію. Ось що зробив Мусій, коли став Міністром? Ніде в світі немає окремої спеціальності лікаря-нарколога — це психіатрія. А у нас це традиція радянська. Дуже зручна для нарколога, тому що коли у клієнта психоз, він іде до психіатрів, а коли гроші збирають із наркоманів — це до наркологів. Олега Мусія я трохи знав, оскільки він при всіх Міністрах був Головою Громадської ради. Міністри завжди між собою ворогували, кусали один одного, але Мусій влаштовував усіх. Революціонер, розумієте?
— Ви тоді виступали публічно проти Мусія?
— Я виступав проти Мусія з деякими людьми відкрито. Знову ж таки, люди з його команди, які його знали, мені тоді говорили, що він став зовсім іншим, нічого не чує. Його все ж зняли. Скандал. Майже поставили Лазоришинця. Однак він так і не був призначений. Ну, а потім з’явився варяг.
— Ви підтримували призначення на посаду іноземця?
— Коли прийшов грузин Квіташвілі, я думав, що ситуація зміниться на краще, оскільки це свіжа людина: він не пов’язаний корупцією з українськими центрами, з українськими фармацевтичними олігархами. І тому, коли прийшов іноземець, мені здавалося, що це порятунок. Адже, на мій погляд, найстрашніше — не корупція, пов’язана з медикаментами (ці прізвища відомі і за межами нашої країни). А от коли цих хлопців курують офіцери Служби безпеки, які повинні боротися з ними, — це вже стає невиліковним. Утім і це не найгірше. Найгірше — це система роботи Міністерства. Мають бути змінені функціональні відносини.
— Чи зможе, на вашу думку, Квіташвілі змінити систему на краще?
— Наш нинішній Міністр поки нічого не зробив. І не зробить. Зараз, коли я зустрічаюся з людьми з МОЗ, вони кажуть, що для самозбереження повинні робити вигляд, що вони розумово відсталі. Такого раніше не було. До речі, коли Квіташвілі призначили, у мене було кілька грузинських психіатрів, ми з ними працювали. І це не радянські грузини — це люди з європейською освітою. І коли я їм розповів про наше призначення, провідний психіатр цієї групи сказав, що це дуже дивно, адже Квіташвілі в Грузії нічим не відзначився. Ну, я так розумію, що це пан Саакашвілі свого товариша прилаштував, хоча не можу стверджувати напевно.
— Ви зустрічалися із Квіташвілі?
— Мені не вдалося з ним зустрітися. Він не хоче зустрічатися, і не тільки зі мною. Але у нього свої ідеї. Одна з них мене просто лякає — це приватизація. Я розумію, чим усе скінчиться, якщо він приватизує нашу систему охорони здоров’я. Це буде її кінцем.
Потім — реформи. Весь цивілізований світ знає, що реформи не проводять у столиці, їх спочатку треба провести в регіонах, адже там легше зробити це прозоро. І найголовніше — в цій країні живуть 46 млн. Звичайно, якщо не пояснювати людям, що з ними робитимуть, тоді краще не починати реформу. А новий Міністр нічого не пояснює.
— Чому, на вашу думку, новий Міністр не проводить реформ у Міністерстві?
— Квіташвілі не зробив і не зможе нічого зробити. І справа навіть не в тому, що в нього немає команди. Чому призначають тих, у кого свідомо її не буде, — це не до мене питання. Як мені передали, він скаржиться, що йому не дають. Щоб реально домогтися іншого ставлення до себе, потрібно говорити про це вголос. Вибачте, ми живемо не в тоталітарній країні. Ти можеш дати інтерв’ю або вийти на прес-конференцію і сказати все, що думаєш!
А якщо не говориш — ти винен! І якщо Квіташвілі не звільняє тих, хто йому заважає, він винен, адже з ними працює!
А те, що Міністр ходить по кабінетах і розповідає, що у нього не виходить, — ну, вибач, пожалійся послу Сполучених Штатів. До речі, мої шановні знайомі повідомили мені, що вже навіть посольство Сполучених Штатів намагається напоумити Петра Порошенка, щоб той займався і внутрішнім життям країни, а не тільки війною.
— І все ж, невже не було Міністра, який дійсно проводив реформи в Міністерстві?
— Розумієте, коли Микола Поліщук став Міністром, то зробив революцію. Він завжди призначав фахівців, виходив виключно з професійних критеріїв. І я брав участь у комісіях, коли будь-який журналіст міг прийти і поставити запитання. У нього була молода команда. Можливо, не все було добре і тоді, але, тим не менше, була атмосфера відкритості. Зараз ця атмосфера зникла. І Лазоришинець порівняно з Квіташвілі — геній менеджменту. Він знав систему, працював там. У мене претензії до Лазоришинця зовсім інші: він не чув нашої системи — психіатричної. Проте, ймовірно, це було б краще, ніж Квіташвілі.
— Чому сьогодні збільшився потік медичних працівників, які виїжджають за кордон?
— Західні фахівці вже відмовляються працювати в нас. І наші студенти, які навчалися за кордоном, повертаються в Україну і знову їдуть за кордон, оскільки бачать, що тут неможливо нормально працювати. І не дозволяє цього саме українська система охорони здоров’я.
За матеріалами УНН
