Медики скаржаться на борги із зарплат, заклади не дораховуються коштів, з високих трибун говорять про суттєве підвищення доходів лікарів і медсестер уже з нового року. Це паралельні світи чи лінії очікувань і обіцянок таки перетнуться?
Заборгованість із виплати зарплат медикам зростає
ВЗ Чи зменшилася заборгованість по зарплаті і чи ліквідовані причини цього явища, щоб уникнути його надалі?
Сергій КУБАНСЬКИЙ, голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я, адвокат, член Центру медичного права Вищої школи адвокатури — Ні, навпаки, заборгованість із виплати зарплат зросла. Адже вона зумовлена багатьма чинниками, передусім низькими, економічно необґрунтованими тарифами на медичні послуги. Інша причина: у другому півріччі НСЗУ почала переглядати договори із закладами, щоб скоригувати виплати відповідно до кількості наданих ними послуг у першому та другому кварталах. Десь це пішло «у плюс», наприклад, щодо пріоритетних послуг, а в деяких закладах фінансування після перерахунків «просіло».
Та найголовніше — в усіх без винятку закладах процес переукладання договорів, який, за словами Міністра, мав тривати не більше двох тижнів, у НСЗУ затягнувся на місяці.
Відповідно закладам не підписували звіти за вже відпрацьований період, і вони не могли вчасно отримувати кошти за ПМГ, що наразі є основним джерелом їх фінансування. Особливо болісно це вдарило по закладах вторинки та третинки, які долучилися до ПМГ лише з минулого року і не мають достатніх коштів на рахунках, що й призвело до невиплати зарплати.
Заклади доводять достовірність даних у ручному режимі
ВЗ НСЗУ стверджує, що заклади не внесли в ЕСОЗ частину медичних записів, тож і виплат за них не може бути.
— Виникає багато питань до роботи самої електронної системи.
У багатьох закладах стикаються з тим, що ЕСОЗ не зараховує до оплати якусь частину наданих послуг, іноді — більше половини від того, що зробив заклад за відповідний період.
Є конкретні приклади того, що лікар виконав 900 вакцинацій, а в зарахування пішло менше ніж 500. Для з’ясування причин по кожному конкретному випадку керівники закладів охорони здоров’я працюють із НСЗУ, як то кажуть, у ручному режимі. А штату для таких «розборів» в НСЗУ не вистачає. Десь, можливо, й лікар щось не так вніс у систему , але як у прикладі з вакцинацією — це збій системи, унаслідок якого заклади недоотримують величезні, як для них, кошти.
Щоб виправити записи чи внести нові, потрібен час. Адже від подачі звіту до оплати минає 10 днів, якщо НСЗУ вбачає якісь помилки, то повертає звіт, після виправлень знову треба чекати 10 днів, і так може відбуватися кілька разів поспіль. У нас деякі заклади грають у такий «футбол» по місяцю! А якщо мине 60 днів, відведені на виправлення помилок, можна буде взагалі розпрощатися з цими коштами. А що робити дитячим чи психіатричним закладам, які навіть на платних послугах не можуть додатково заробити?
Керівництво НСЗУ запевнило нас у тому, що в жовтні переведуть систему на новий стандарт роботи, і ці проблеми зникнуть. Але що робити з тим, що коштів немає сьогодні?
Місцеві бюджети безпорадні?
ВЗ Нині модно відправляти скаржників за підтримкою до влади на місцях.
— Місцеві бюджети взагалі ніяк не можуть погасити заборгованість чи й виплачувати зарплату. Так само, якщо Мінфін фінансує окремі програми, ці гроші не можна витратити на щось інше. Якщо місцева влада й ініціює доплати медикам (наприклад, у Києві), то це безповоротна фінансова допомога кожному медпрацівнику, яка надходить вчасно, без жодної затримки, щомісяця.
А питання саме до виплат НСЗУ.
Закладів з накопиченими рахунками — одиниці
ВЗ На рахунку деяких закладів кошти все таки є. Чому керівники не виплачують із них зарплат — не мають права чи тримають на ще «чорніший» день?
— Таких закладів — одиниці на всю Україну. До того ж вони не можуть витратити ці кошти на все, що захочуть. Зокрема, якщо гроші отримані від НСЗУ за ковідними пакетами, спрямувати їх на загальні видатки керівники бояться, бо в багатьох областях уже виникали неприємні прецеденти. Наприклад, деякі центри ЕМД преміювали з цих коштів всіх працівників, підвищуючи їм зарплати, а потім аудиторська служба внесла припис керівникам за нецільове використання коштів (хоча вони вже не є бюджетними, а заробленими). Справи досі в судах. Тож така перспектива нікого не радує.
Але ще раз повторюю — говорити про те, що в багатьох закладах накопичено значні кошти, які не використовуються, несправедливо. Навпаки, подекуди їх взагалі не вистачає до кінця року. Наприклад, у Києві така ситуація в лікарні швидкої медичної допомоги, міському центрі ендокринології. Та й чи може бути інакше, якщо НСЗУ оплачує трохи більше 4 тис. за випадок лікування в центрі ендокринології, а вони порахували, що реально його вартість становить понад 15 тис. грн. Тож про яку виплату зарплат ми говоримо, тим більше про їх підвищення.
Збої у фінансуванні (з перерахованих причин) розпочалися не лише в моноспеціалізованих закладах, а й у звичайних стаціонарах, що призвело до появи поточної заборгованості. Вона домінує, але з’являється й кредиторська заборгованість. Як, наприклад, у Київській міській дитячій лікарні №1. Це потужний заклад, головний дитячий стаціонар Києва. Але перерахунки договорів із лікарнею так затягнулися (а деякі звіти НСЗУ не підписує взагалі), що нічим виплачувати зарплату. Хоча заклад підписався на багато пакетів. Якщо у закладів й були якісь незначні запаси коштів, то вони вичерпалися за літо — за ковідпакетами коштів отримували мало, а всім працівникам виплатили відпускні, які цьогоріч у тих, хто отримував ковіднадбавки впродовж року, були вищими, ніж зазвичай. Не виплатити відпускні керівник не має права.
ВЗ Для Києва історія із заборгованістю перед медиками — дивина?
— Такого дійсно не було.
Навіть до реформи, за кошторисного принципу фінансування, якщо державної субвенції не вистачало, Київ додавав власні кошти, тож затримок й заборгованості не допускали.
Нині законодавство не дає змогу «перекривати» нестачу коштів на зарплати у такий спосіб — у ньому немає прямих норм щодо фінансування з бюджету. Спрацьовують тільки програмно-цільовий метод, програма місцевих стимулів, тож місто не може оперативно погашати борги закладів охорони здоров’я.
У новий рік — з новими зарплатами чи тільки з надіями?
ВЗ Медики — в очікуванні обіцяного підвищення зарплат. Це реально в умовах, коли не вдається виплутатися з боргів?
— Усе залежить від того, чи буде виділено на охорону здоров’я 5% з ВВП, як того вимагає закон. Бо, якщо врахувати, що на ПМГ-2022 пропонують виділити 157,5 млрд грн, то цього не вистачить на надання медичної допомоги за пакетами, обіцяне підвищення зарплат (13,5 тис. грн медсестрам, 20 тис. грн — лікарям) та ще й на інші потреби.
Ми порахували, що лише на виплату згаданої зарплати медсестрам і лікарям на рік потрібно понад 97 млрд грн — з урахуванням ЄСВ. Адже, за даними МОЗ, станом на 1 січня 2021 року в системі працював 147 361 лікар фізична особа (тож на згадані зарплати потрібно 43 млрд 147 млн грн), а також було 273 526 медсестер (для них потрібно 54 млрд 59 млн грн). Але ж ми ще не рахуємо, що частина цих фізичних осіб є сумісниками, що оплата їхньої праці має бути диференційованою (за кваліфікацією, складністю, умовами роботи тощо). Навіть, якщо цю суму «вирахувати» з ПМГ, то на все інше (забезпечення ліками, харчування пацієнтів, експлуатація закладів охорони здоров’я, обслуговуючі виплати, зарплати санітарок, ліфтерів, прибиральниць, економістів, юристів, бухгалтерів, керівників закладів охорони здоров’я, оплата ліцензій тощо) залишається лише 60 млрд 293 млн грн. Коментарі зайві.
До того ж Указом Президента Кабміну доручено розглянути питання про входження в реформу третинної ланки, яка сьогодні перебуває під віданням МОЗ й фінансується окремо. Якщо в програму медгарантій включити такі потужні заклади, як «Охматдит», Національний інститут раку, Інститут серця тощо, то коштів у ПМГоднозначно не вистачить. Але ж ні Уряд, ні МОЗ, ні НСЗУ не хочуть виконувати норми чинного законодавства, яке чітко вказує, що на ПМГ потрібно виділити 5% від ВВП. Якщо народні депутати затвердять нинішній проєкт Держбюджету, то й вони порушать чинне законодавство.
Дізнайтеся більше: Віктор Ляшко обіцяє старт ПМГ із 1 січня, підвищення тарифів і зарплат
Знову зрівнялівка?
ВЗ Зрозуміло, що всі лікарі будуть раді отримувати не менше 20 тис. грн. Але чи не буде це зрівнялівкою, із якою так боролися реформатори?
— Так , має бути чітка диференціація зарплат, бо є міжкваліфікаційне співвідношення. Це норма Кодексу законів про працю. Статті 94- 97 чітко визначають, як саме має здійснюватися оплата праці. Не може молода медсестра одразу після закінчення училища отримувати стільки ж, як і її колега з 20-річним стажем і вищою кваліфікаційною категорією. Те саме й з лікарями.
У частини медиків зарплата має бути вищою, ніж так, що визначена як мінімальна для них.
Скажімо, у терапевта чи в кардіохірурга, а тим більше у променевого хірурга, який проводить операції під опроміненням, мають бути різні зарплати.
ВЗ Механізми такої диференціації наразі існують?
— Ні, їх немає. Мінімальні зарплати для медиків на рівні 13 500 і 20 000 грн будуть закладені підзаконними нормативними актами, які приймає Уряд і які мають пряму дію.
Питання щодо диференціації зарплат до сьогодні Міністр не озвучував. І як це має бути здійснено, невідомо.
Обіцянки — про завтра, а гроші потрібні сьогодні
ВЗ Профспілка надсилатиме свої пропозиції щодо бюджету на наступний рік?
— Профспілка постійно наполягає на тому, щоби в тарифі на оплату медичної послуги було чітко визначено відсоток на зарплату тих, хто її надає. Міністр пообіцяв взяти на контроль це питання. Бо сьогодні тарифи від НСЗУ формуються методом простого ділення виділеної суми коштів на кількість послуг, які було надано населенню минулого чи позаминулого року.
Є й інші нюанси, які у збиток лікарням. Наприклад, заклади скаржаться, що НСЗУ не оплачує випадки, якщо пацієнта госпіталізували, але в той же день він помер. Але ж при цьому заклад витратив на такого пацієнта певну суму коштів, а у випадку гострого коронарного синдрому, шунтування чи інсульту й проведення тромболізису — це значні ресурси, у тому числі й трудові.
Так само є питання й до оплати послуг за надання допомоги орфанним хворим, яким потрібні дуже дорогі ліки, котрі постачають винятково через стаціонарні заклади вторинного або третинного рівня. Але пацієнт звертається в такі заклади, щоб отримати лікування амбулаторно. І воно не триває більше доби — достатньо кількох годин, аби поставити крапельниці тощо. На жаль, такі випадки теж не оплачують.
Виходить, що лікарі працюють «за просто так», а витратні матеріали — за рахунок закладу? Очільник НСЗУ повідомив, що в наступному році ці послуги можуть бути включені в пакет хірургії одного дня. Але ж гроші закладам потрібні були вчора й потрібні сьогодні.
Ми неодноразово надсилали свої пропозиції з приводу 5% від ВВП на охорону здоров’я, забезпечення 250% зарплати медикам відповідно до закону і щодо визначення в тарифах частки на зарплату, і щодо зміни принципу оплати закладам (спочатку — передоплата, а потім, по завершенні звітного періоду — остаточний перерахунок, щоб заклади не порушували законодавства про працю й двічі на місяць виплачували зарплату персоналу).
Наші пропозиції відомі і членам Уряду, і народним депутатам, аби тільки були враховані. На жаль, цього не відбувається. Із позитивного: нинішній Міністр охорони здоров’я заявив, що готовий підписувати галузеву угоду, де прописано і мінімальний стандарт, і організацію оплати праці. Але поки що ця угода також не підписана.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
