Всі ті, хто за покликанням свого серця та попри тиск із боку провладних керівників знайшов у собі сили прийти та реально допомогти Руху національного спротиву організувати на Майдані Медичну службу!
Без вашої волі, бажання, досвіду та умінь Медична Служба була б неспроможна надати допомогу кожній людині, яка її потребувала, кожному бійцю за волю та свободу в Україні!
Я гордий від усвідомлення того, що наша медицина, незважаючи на всі намагання її розвалити, не загубилася повністю! Що у складні часи медична спільнота згуртувалася та змогла створити взірець системи надання медичної допомоги, який необхідно брати за приклад для впровадження по всій Україні!
Але найбільша моя гордість у тому, що в Україні є Люди з великої літери — істинні професіонали, найкращі Лікарі, Медичні сестри, Фельдшери та Волонтери, які готові виконувати свою роботу жертовно та віддано в найскладніших умовах!
Робота Медичної служби Штабу національного спротиву на передовій усі місяці протистояння була пов’язана з величезною психоемоційною та фізичною напругою. Що б не говорили психологи, але повністю абстрагуватися від болю наших пацієнтів, від усвідомлення, що саме цього постраждалого ми не можемо врятувати, бо куля снайпера влучила дуже прицільно, що силовики стріляють у твоїх колег і що вони помирають, — було просто неможливо.
Разом ми пережили найважчі часи. ЛЮДЯНІСТЬ та СПІВЧУТТЯ кожного з нас допомогли нам у професійній діяльності. Саме ці якості надали нам сил, щоб не зламатися, підтримати один одного і стати сильнішими! На Майдані принципи моральності та людяності, закладені в основі Етичного кодексу лікаря України, довели свою актуальність та ефективність. Саме тут, в епіцентрі подій, ми переконалися в істинності слів Гомера: «Багатьох войовників вартий один майстерний лікар». Саме так. Ми не змогли повернути життя тим, хто загинув, однак ми намагалися всіма силами врятувати постраждалих, які надходили до нас! І сьогодні врятовані Герої України будуть жити серед нас і допомагати у розбудові нашої країни.
Окрему подяку я хочу висловити медикам тилу. Всім тим медичним працівникам, які приймали на подальше лікування постраждалих та поранених. Без вас, шановні Колеги, без вашої роботи, догляду та бажання допомогти втрати були б просто колосальними. Медична служба Штабу національного спротиву не змогла б забезпечити у військово-польових умовах тривале лікування постраждалим зі складними травмами, з опіками. Тільки завдячуючи вам, тяжкопоранені сьогодні живі, бо мають постійний медичний догляд та адекватне лікування. Я вдячний і за те, що медичні працівники Києва намагалися рятувати життя і свободу постраждалих під час їх силових захоплень та незаконного вивозу за межі медичних закладів — без необхідного огляду, без висновків про стан здоров’я, поправши всі законні та моральні принципи. На жаль, протистояння було нерівним — медичний працівник проти групи озброєних силовиків…
Я сподіваюся, що такі випадки беззаконня, прямого порушення прав людини, грубого втручання в нашу професійну діяльність залишаться в новітній історії України, але не матимуть свого продовження в подальшому!
На щастя, медичні заклади всієї України намагалися допомогти постраждалим у міру своїх можливостей. Керівники бюджетних та приватних закладів не боялися відкрито заявляти про прийом постраждалих, забезпечення їх адекватним лікуванням та ДОТРИМАННЯ ЛІКАРСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ! Медичні працівники цих закладів переступили через всі свої страхи, у тому числі й щодо переслідування з боку держави та ймовірного арешту, щоб діяти на благо своїх пацієнтів, як це передбачено міжнародними спеціалізованими актами. Мадридська декларація про професійну автономію та самоврядування лікарів, 12 принципів надання медичної допомоги у будь-якій системі охорони здоров’я, Етичний кодекс та інші документи передбачають, що медичний працівник буде діяти на користь свого пацієнта, незважаючи на нелегітимні накази з боку держави. І вимагати від медиків інакшого — це злочин проти людяності!
Гадаю, саме в цей складний час у свідомості медичних працівників відбулися значні зміни — усвідомлення необхідності професійної автономії, що в подальшому має сприяти створенню національного самоврядування в медико-фармацевтичному секторі.
Шановні Колеги, я переконаний, що подальший розвиток української медицини залежатиме від нас із вами і ви станете прикладом для наслідування всім українським лікарям та їх нащадкам. В Україні вже давно назріла потреба в проведенні медичної реформи на засадах системного підходу, комплексності, цілісності та доцільності. Перемога дала нам можливість втілити в життя таку реформу, яка б забезпечила потреби пацієнтів у якісній, доступній та адекватній медичній допомозі, а медичних працівників — у підвищенні престижу професії, гідних умов роботи, оплати праці та повному соціальному забезпеченні.
Саме таку медицину — розвинену, ефективну, що забезпечує потреби українців, — я бачу в майбутньому.
Я розумію, що роботи в цьому напрямку дуже багато, тому запрошую всіх охочих долучитися до створення нової української медицини. Платформою для роботи може стати Громадська рада при МОЗ України, в якій представлено понад 130 профільних громадських організацій. Зазначу, що до роботи в якості експерта-радника може долучитися будь-яка особа, що має таке бажання. Кожен досвід, кожна корисна порада — це маленький крок до омріяної мети — нової української медицини. Тож не стійте осторонь — долучайтеся!
Шановні Колеги!
Я вдячний кожному з вас за перемогу Свободи в Україні і за нові можливості, що відкрилися для вітчизняної медицини!
Пишаюся кожним із вас!
З повагою та вдячністю,
Олег МУСІЙ,
координатор Медичної служби Штабу національного спротиву, Голова Громадської ради при МОЗ України, президент Всеукраїнського лікарського товариства
26 лютого 2014 р.
