Ми завершуємо шлях, пройдений у 2013 році, повному протиріч, складнощів, новаторських реформ. Що хорошого принесе медичній спільноті 2014-й, які зміни, починання, перспективи відкриє? Наступний рік, напевне, буде теж нелегким і суперечливим, але наші плани на майбутнє: нові проекти медичної грамотності пацієнтів, зміни в парадигмі лікування та створення штучного медичного інтелекту на теренах України — приєднуйтеся!
Пацієнтів навчать медичній грамоті
Відомо, що від грамотності пацієнта у питаннях власного здоров’я великою мірою залежить успіх лікаря. Але, виявляється, на початку ХХІ ст. навіть у високорозвинених країнах громадяни не розуміють лікарів. Тому питання про рівень грамотності населення в охороні здоров’я гостро постало в усьому світі.
Проведене анкетування, в якому взяли участь 8 тисяч респондентів із 8 держав — Австрії, Німеччини, Греції, Іспанії, Голландії, Нідерландів, Польщі, Болгарії — засвідчило, що пацієнтам значно легше просто виконувати лікарські призначення, ніж спробувати свідомо співпрацювати з медичними фахівцями.
На запитання «Чи розумієте ви інструкції свого лікаря під час лікування?», 90% жителів вищезазначених країн відповіли схвально, проте наступний «іспит» витримала значно менша кількість учасників опитування. Те, про що говорить їм лікар, повністю розуміють лише 20% респондентів, а чверть — абсолютно не розуміють. Причому, розбіжність у результатах у різних країнах зовсім невелика.
Зате в питаннях фармацевтичної грамотності картина інша. Тут розбіжність досить значна: від 10 до 40% жителів різних країн відповіли ствердно на запитання: «Чи розумієте ви те, що написано в інструкціях до лікарських засобів?»
Виявилося, що сучасні люди схильні більше довіряти ЗМІ, ніж лікарям. На запитання: «Чи розумієте ви інформацію про захворювання, що отримуєте по телебаченню та з інших ЗМІ?», — 40% відповіли «так».
Загалом же картина досить невтішна: 47% учасників анкетування, які представляли, практично, половину населення восьми високоосвічених європейських країн, виявили досить обмежені знання в галузі охорони здоров’я. У Голландії цей показник найгірший (майже 98%), а в Болгарії — найкращий (64%). Про це розповів кореспонденту «ВЗ» Крістоф Аллутіс — координатор європейської програми грамотності з питань здоров’я.
А як справи в Україні? У 2014 році таке опитування повинно відбутися у нас та в Росії. Але його організатори — Всеукраїнська рада захисту прав та безпеки пацієнтів і Комітет європейської програми грамотності з питань здоров’я — переконані, що результати не будуть дуже відрізнятися. Тому треба якомога швидше розпочати медичний лікнеп для українців усіма доступними засобами. Національне телебачення вже створило серію спеціальних програм, де фахівці розповідають про основні симптоми, методи діагностики та лікування серцево-судинних захворювань і цукрового діабету, але, на жаль, їх транслюють уночі.
Що будемо лікувати — хворобу чи людину?
У країнах із прогресивною економікою та передовою медициною сьогодні змінюють підходи до охорони здоров’я: від моделі, спрямованої на лікування хвороби, переходять до моделі, покликаної підтримувати здоров’я людини, що ґрунтується на персоналізованій медичній допомозі. Чим ці моделі відрізняються, яка роль у них відводиться лікарю та пацієнту?
У старій лікувальній моделі головна роль відведена лікарю, який визначає хворобу й методи її лікування, а пацієнт мусить повністю підкоритися йому, оскільки виступає в ролі виконавця. Звідси — низька ефективність лікування, незадоволеність населення системою охорони здоров’я та високі витрати на медичні потреби. Нова модель ґрунтується на тезі: пацієнт живе не в космосі, а в сім’ї, колективі, суспільстві. Медицина враховує всі ці фактори, а також культурологічні, етнічні та освітні особливості й використовує їх на користь хворого.
Фундаментальна особливість — персональна орієнтованість на пацієнта. Людей лікують як індивідів, а не як категорію хворих (наприклад, пацієнтів із серцево-судинними, неврологічними хворобами). Тому під сумнів потрапляють протоколи та рекомендації щодо лікування певної хвороби. А перед медичним працівником постає завдання налагодження партнерських відносин із пацієнтом. Головна мета лікаря: не тільки підвищувати тривалість життя, а й покращувати його якість. Насамперед, це стосується людей похилого віку, яких на планеті стає все більше.
Як налагодити зворотній зв’язок «пацієнт–лікар» і залучити хворого до вирішення його власної проблеми, своїм досвідом запровадження персоналізованої медичної допомоги поділився з нашими читачами Рейнолд Шеррі — керівник департаменту психічного здоров’я МОЗ Мальти, лікар-практик, професор:
— Перше, чого вимагає запровадження персоналізованої моделі медицини, — внесення до картки пацієнта не тільки історії його хвороби, а й історії його життя: психологічних, соціальних, сімейних, освітянських, етнічних аспектів тощо. Працівникам охорони здоров’я слід, насамперед, «перебудувати» себе, оскільки психологічні та соціальні навич-ки роботи з пацієнтом традиційно не були прерогативою лікаря. З власного досвіду знаю, що сучасні лікарі — хороші диктатори, але погані комунікатори. Нам слід навчитися відверто говорити з пацієнтом «його мовою», тобто, враховуючи вік, освіту, оточення, сімейний стан, звички, прихильності тощо й обов’язково відкинути «професорський тон і професійний сленг». Не допускати перевантаження інформацією, виділяти найбільш значимі деталі. І завжди пропонувати пацієнту альтернативу. Це зробить його нашим партнером, навчить орієнтуватися в системі, котра надає допомогу.
Для цього слід підвищувати медичну грамотність населення, яке в своїй більшості не виконує вимоги лікарів лише тому, що абсолютно не розуміє їх. У зв’язку з цим лікар повинен пам’ятати, що безглуздо говорити людям, чого їм не слід робити, а, навпаки, потрібно заохочувати дотримуватися правил збереження здоров’я. І робити це варто при безпосередньому контакті з пацієнтами — на прийомах доносити позитивну інформацію, спрямовану на вирішення особистої проблеми здоров’я людини. Пацієнта не можна лишати один на один зі СМІ та Інтернетом, треба його персонально навчити користуватися інформацією, наприклад, роз’яснити, якими мають бути показники призначеного аналізу, як їх змінити на краще.
Другий важливий фактор: наявність пленарного коду лікування. Це, приблизно, те, що в Україні називають «консиліум». Але за старої моделі цей могутній фактор використовували, здебільшого, для діагностики захворювання, а за нової — для відновлення здоров’я людини. Якщо пацієнту необхідна допомога різних фахівців, їх послуги слід заздалегідь передбачити і внести до пленарного коду (плану) лікування. Але тут виникає складність: дуже важко навчити лікарів різних вузьких спеціалізацій працювати спільно. Та переваги нової моделі персоналізованої медичної допомоги очевидні, і міжнародна лікарська практика це вже підтвердила.
Фізики та лікарі: що дасть творча співдружність
Творчий союз вчених провідних галузей України — фізики, ІТ-технологій та медицини, принесе Україні та всьому світу унікальні плоди — штучний інтелект, або експертну систему для сучасної діагностики рідкісних захворювань. Замовником є Всеукраїнська рада із захисту прав та безпеки пацієнтів, а виконавцями — Український інститут клінічної генетики Харківського державного медичного університету і Національний технічний університет України «КПІ». Зовнішню експертизу здійснюватиме Європейська організація рідкісних захворювань EURODIS.
Система являє собою модель штучного інтелекту, що досягає експертного рівня компетенції в рішенні вузькоспеціалізованих завдань за допомогою використання комп’ютерних баз даних, і виступає помічником лікаря. Ідея створення виникла у зв’язку з таким стрімким ростом номенклатури рідкісних захворювань (РЗ), що лікар сьогодні вже не може навіть запам’ятати всі їх назви. У світі зареєстровано 14 400 хвороб, у тому числі понад 8000 рідкісних. Щороку медики реєструють 5 загальних нових хвороб та близько 100 — рідкісних. Їх кількість зростає у геометричній прогресії. Принципи їх діагностики — це місток між сучасною доказовою медициною та майбутньою персоналізованою. А лікування кожного пацієнта вимагає надзвичайних наукових, кадрових та фінансових ресурсів. Так, розробка одного препарату для РЗ коштує близько 4 млрд доларів, кількість таких препаратів сягає 55 тисяч, необхідна сума інвестицій — 220 трильйонів доларів, тоді як грошова маса всієї нашої цивілізації дорівнює 100 трильйонам. Отже, це — ящик Пандори, відчинений людиною, який вона зможе зачинити тільки за допомогою штучного інтелекту. Про це розповів Євген Найштетік — віце-президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів.
Штучний інтелект не замінює лікаря, а стає його помічником, інструментом діагностики та призначення лікування. Прикладів успішної роботи експертних систем у медицині вже немало: PXDES — діагностика захворювань легень на підставі рентгенівських знімків, що працює з 1991 р.; CaDET — рання діагностика раку на підставі аналізу факторів ризику, евристичних знань та аналізів пацієнта (працює з 1992 р.); DXplain — комплексна система для діагностики 2400 захворювань (діяла протягом 1984-2010 рр.); MYCIN — проста експертна система для підбору антибіотиків. Вони були створені у провідних університетах США та Європи.
Україна цілком здатна приєднатися до міжнародної наукової еліти, оскільки посідає третє місце в світі з аутсорсингового програмування і володіє колосальним потенціалом фахівців у царині високих інформаційних технологій (ІТ).
Перший етап — формування технічного завдання для роботи штучного інтелекту — триватиме протягом 2014 р. Цю надзвичайно складну роботу: збір, упорядкування та створення алгоритму знань про РЗ — доручено кращому в Європі колективу науковців та лікарів інституту клінічної генетики ХДМУ, очолюваному чл.-кор. НАМН України, д.мед.н., професором Оленою Гречаніною, в якому було відкрито більше 150 орфанних хвороб. Початковий набір алгоритмів складатиме 27 нозологічних одиниць, що мають терапію. Надалі передбачено можливість валідації та коригування — фіксації випадків підтвердження або непідтвердження діагнозу. Цільовою аудиторією користувачів визначено лікарів первинної ланки. Тобто, якщо експертна система «запідозрить» РЗ, сімейний лікар або ж дільничний терапевт одразу відправить хворого на консультацію до фахівців. Запланована точність постановки діагнозу — більш як 30%. Це показник досить високий, і його не досягають сьогодні медики первинної ланки, бо не володіють навичками та знаннями діагностики. Система працюватиме у комп’ютерній всесвітній мережі й буде доступною не лише українським лікарям. Про створення програмного забезпечення та мережевої багатопрофільної платформи подбають фізики та інженери НТУУ «КПІ». До групи розробників штучного медичного інтелекту включено фахівців, які працювали над створенням Великого адронного колайдеру. Їм знадобиться приблизно три роки — після чого ІТ-помічник лікаря буде готовий до використання.
Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків
