Вісім років тому тернополянин Василь БЕГАН залишив роботу онколога в одній із поліклінік рідного міста з надією влаштуватися лікарем в Чехії. Сьогодні він заступник завідувача урологічного відділення однієї з клінік міста Табор, що на півдні країни. Про свій шлях в охорону здоров’я Чехії та особливості фаху лікаря в цій країні Василь Романович розповів «ВЗ».
Чеські лікарі також заробітчани …у Західній Європі
ВЗ Чи важко було інтегруватися в тамтешню охорону здоров’я?
Василь БЕГАН, заступник завідувача урологічного відділення в клініці міста Табор— Після закінчення Тернопільського медичного університету працював у районної лікарні Фастова хірургом, а коли замешкав в Тернополі, три роки обіймав посаду онколога.
Кар’єру в Чехії розпочав на позиції уролога, бо ця спеціалізація мені подобалася ще з університету, адже вона дотична до хірургії.
Загалом у багатопрофільній клініці міста Табор працює десять українських лікарів. На наших медиків у Чехії значний попит. Місцеві лікарі виїжджають у країни з більшою зарплатнею: Велику Британію, Австрію, Німеччину. Втім, незважаючи на це, професія медика в Чехії досить престижна, тому й працювати тут надзвичайно комфортно.
У нашому урологічному відділенні — 12 ліжок, троє лікарів. У кожній палаті є санвузол, телевізор, комфортні ліжка, харчування — на вибір пацієнта. Доглядають за недужими не їхні родичі, як це прийнято в Україні, а медичний персонал. До речі, у клініці можуть лікуватися не лише мешканці міста, а й всі громадяни країни і навіть українці.
Крім стаціонарного ми здійснюємо й амбулаторне лікування пацієнтів, також проводимо планові та ургентні урологічні операції різної складності. На рік виконуємо 500-600 операцій і проліковуємо 600 пацієнтів.
Нострифікувати диплом можна в Україні
ВЗ Чи складно було нострифікували диплом?
— Для цього не потрібно спеціально їхати до Чехії, це можна зробити навіть з України, надіславши переклад додатку до диплому та заяву до Карлового університету в Празі. Тобто це суто формальна річ — «звіряють» кількість дисциплін українського та чеського вишу на той час, коли я навчався. Далі — складання іспиту, який умовно поділено на дві частини. Перша — тести з медицини, куди входять питання з різних медичних дисциплін, друга — на знання чеського медичного законодавства. Потрібно було простудіювати чимало спеціалізованої літератури, аби мати уявлення про організацію охорони здоров’я в Чехії, скажімо, як працює страхова медицина, як організована робота страхових медичних кампаній тощо.
Після успішного складання іспиту — п’ятимісячна практика, яку можна пройти в будь-якому медичному закладі на базі певного відділення, що пройшло акредитацію. У такому відділенні повинна бути певна кількість атестованих лікарів, які володіють конкретними методиками, виконують достатній спектр оперативних втручань. Спеціальна комісія Міністерства охорони здоров’я акредитує медичний підрозділ, й тільки в такому відділенні ти можеш працювати і готуватися під наглядом атестованого лікаря до подальших іспитів.
Дізнавайтеся більше: Спрощені умови для українських лікарів: польські колеги проти
Українських лікарів не «завалюють» на іспитах
ВЗ Скласти іспит було важко?
— Тестовий іспит я склав добре, а от з усним було складніше, бо, по-перше, потрібно добре володіти чеською мовою, а, по-друге, згадати все те, що вивчав в університеті багато років тому. А коли ж це робити, коли практично зранку до вечора у клініці? Питання були з кількох дисциплін: внутрішніх хвороб, акушерства та гінекології, педіатрії та хірургії і, що цікаво, іспит відбувався в один день.
Всього було десять білетів, два питання з хірургії та гінекології, три — з терапії та дитячих хвороб. Але викладач може запитувати тебе, що завгодно: розмова розпочинається з однієї теми, а завершується зовсім іншою.
Вимоги ті самі, що й до випускників чеських вишів, ніхто жодних преференцій не робить, але й спеціально «завалити» не намагається, усе прозоро. З першого разу скласти такий іспит вдається не всім. Зазвичай, коли тривають випробування, то на десять чи п’ятнадцять претендентів трапляється усього один чи два щасливчики.
Як завоювати авторитет місцевих колег?
ВЗ Як ставляться чеські лікарі до українських колег? Чи не виникає в наших медиків комплексу меншовартості?
— Спочатку, звісно, була деяка настороженість, особливо, коли наші лікарі почали масово виїжджати з України, але з часом ставлення змінилося. Зрозуміло, що цей період становлення нелегкий у будь-якій країні. Я ж вирішив спочатку оволодіти чеською так, аби грамотно розмовляти, бо комунікація — один із головних чинників у медицині. Знайшов вчительку чеської мови і два рази на тиждень ходив після роботи на заняття.
Знання мови стало одним із місточків для налагодження стосунків з колегами та пацієнтами. Щоправда, упередженого ставлення чи зверхності у стосунках між іноземними та місцевими лікарями немає. А щодо авторитету, то чим іншим, ніж ефективною працею його можна завоювати. Українці працюють багато, сумлінно й завдяки цьому вливаються в уже сформований колектив і стають «своїми».
У мене гарні стосунки з чеськими колегами, ми радимося, на рівних обговорюємо складні випадки, я можу в будь-який час комусь зателефонувати і знаю, що це не створить жодних проблем.
Разом — сила?
ВЗ На яку підтримку медичної спільноти може розраховувати чеський лікар?
— У Чехії, як і в багатьох країнах Євросоюзу, створені медичні самоврядні організації, й існують вони не на папері. Чеська Лєкарська комора — самоврядна організація, що реально захищає інтереси лікарів. Особливістю її є те, що представництво на конференцію, яка обирає керівні органи, формують як регіональні комори, так і асоціації лікарів за спеціальностями. Членство в Лєкарській коморі добровільне. Якщо ти є визнаний у Чехії лікар, то маєш повне право зареєструватися в цій організації. Щорічно ми сплачуємо членські внески, на які власне й організовують навчання лікарів, нас запрошують на міні-конгреси, майстер-класи та інші заходи для підвищення кваліфікаційного рівня.
Також ця організація представляє інтереси лікарів на рівні держави, скажімо, вона може висунути керівництву держави вимоги щодо збільшення оплати праці лікарів. Так, під час спалаху ковіду вона вимагала повного забезпечення медичних працівників засобами індивідуального захисту.
ВЗ А де більша конкуренція між лікарями — в Україні чи в Чехії?
— Коли я працював у районній лікарні Фастова, то мені пощастило з колективом, ми працювали як одна команда, і не відчувалося жодної конкуренції, хоча на той час я був молодим спеціалістом. Навпаки, всі намагалися щось показати, передати свій досвід. Хоча мені доводилося чути про непрості стосунки між молодими та досвідченішими лікарями — у моїх друзів були випадки, коли не складалися взаємини в колективі через нездорову конкуренцію.
Щодо Чехії, то тут такого поняття взагалі не існує, бо сама система охорони здоров’я зорганізована так, що кожний має свою ділянку роботи, несе за неї відповідальність, і тому немає жодного сенсу якось виділитися, просунутися нечесним шляхом — оцінюють лише твої професійні якості.
Дізнавайтеся більше: У Німеччині жодний український лікар не залишиться без роботи!
Бонуси до зарплати — житло і харчування
ВЗ А зарплата всіх «мирить» чи навпаки — розділяє?
— Щодо зарплатні, то вона в усіх однакова, бо в усіх однакове навантаження, тому з цього приводу також не виникає непорозумінь. Звісно, є фахівці, які отримують більшу зарплатню — завідувачі відділення або запрошені хірурги. Якщо є бажання більше заробити, то можна взяти більше чергувань і так поповнити свій сімейний бюджет. Отож, приводів для нездорової конкуренції немає.
У Чехії зарплата лікаря-початківця без стажу роботи стартує від півтори тисячі євро. З часом ця цифра зростає, відтак зарплати стає цілком достатньо, щоб і нормально жити і заощаджувати. До того ж чеські клініки забезпечують наших медиків житлом, за оренду якого вони платять мінімальну ціну. Дбає лікарня і про харчування своїх працівників — роботодавець бере на себе половину витрат за обіди.
Вік живи, вік учись — де б не працював
ВЗ Хто оплачує БПР лікарю в Чехії?
— Це питання в кожному медичному закладі вирішують по-своєму. Усе залежить від того, як укладений твій контракт із лікарнею. У деяких медичних закладах можуть запропонувати оплатити курси підвищення кваліфікації, але поставити певні вимоги, скажімо, відпрацювати в цій лікарні 5 років. Є лікарні, які не висувають жодних вимог, і лікар самостійно оплачує своє безперервне навчання, згодом проходить атестацію і є незалежним від медичного закладу. Вступивши до Лєкарської комори, може продовжувати своє навчання вже там. Є установи, які оплачують курси підвищення кваліфікації і нічого за це не вимагають, як у тій лікарні, де я працюю.
Дізнавайтеся більше: Лікарі-іноземці у Швеції: проблем багато, але результат того вартий
Хто такий «кменовий доктор»
ВЗ А який алгоритм підтвердження кваліфікації лікаря?
— Після нострифікації диплому й успішного складання іспитів необхідно подати заяву до одного з медичних університетів Чехії із зазначенням спеціальності. У відповідь з університету приходять прописані настанови, щось на кшталт програми чи дорожньої карти, де вказані всі пункти, за якими потрібно готуватися вже в практичному вимірі.
Цей період ти перебуваєш у статусі «кменового доктора», тобто це базисний етап перед складанням іспиту зі спеціалізації.
Спочатку потрібно пройти двомісячне стажування чи двомісячну практику у трьох відділеннях — терапевтичному, хірургічному та реанімаційному. Загалом це забирає шість місяців, але потрібно ще й працювати в тому відділенні, що належить до спеціалізації, яку ти обрав. Там тобі вже довіряють виконувати певні маніпуляції, асистувати під час операцій, проводити інвазивні обстеження тощо. В урологічному відділенні, де я власне й проходив свої «перші університети», потрібно було добре набити руку на виконанні цистоскопій, проведенні ультразвукових досліджень, біопсій тощо. Завершальним етапом є іспит, щоправда, у всіх він організований по-різному. У декого це тестовий екзамен, у мене, до прикладу, був усний іспит, на якому мені запропонували вирішити ситуаційні завдання, що зазвичай трапляються в урологічній практиці.
Після успішного складання цього іспиту мені видали документ, котрий підтверджував, що я є «кменовим доктором». Це додає суттєвих бонусів до зарплатні.
Атестація — раз і назавжди
ВЗ Що змінюється після проходження атестації?
— Атестований лікар — це насамперед самостійний лікар, він сам виконує всі необхідні процедури чи операції, а не під наглядом наставника чи завідувача відділення, як «кменовий доктор». Атестацію можна пройти не раніше, ніж через п’ять років, освоївши повний спектр хірургічних втручань та маніпуляцій.
Атестують лікаря в Чехії один раз, і підтверджувати цей статус не потрібно, на відміну від України.
Страхова медицина диктує правила поведінки
ВЗ Українських лікарів часто звинувачують у комерційному підході до діагностики та лікування (призначення зайвих обстежень та втручань тощо). Чеські колеги також цим грішать?
— Щодо України, то ця ситуація усім добре відома, й думаю, не варто її коментувати, а от у Чехії жодного сенсу в призначенні зайвих діагностичних процедур з метою отримати зиск немає, бо успішно працює страхова медицина. Пацієнти не переймаються вартістю лікування. Спочатку було трохи важко звикнути до того, що пацієнт, якому я виписав рецепт, не біжить до аптеки за медикаментами. Лікарня повністю забезпечена необхідними лікарськими засобами та медичним обладнанням, відповідно, діагностування та лікування тут найвищої якості. Якщо й виникає потреба в конкретних апаратах, то заклад отримує їх у найкоротші терміни. Про застаріле обладнання не може бути й мови. Відпрацював ультразвуковий апарат сім років — його замінили на новий. Є потреба в сучасному томографі — будь-ласка. Тут це звичні речі.
Лікарі намагаються оволодіти щонайбільшою кількість діагностичних процедур.
До прикладу, більшість спеціалістів навчилися виконувати УЗД. Скажімо, приходить до мене на амбулаторний прийом пацієнт, і я сам проводжу ультразвукове дослідження і тільки, якщо виникає якась підозра, спрямовую його на МРТ.
Змінити ж ситуацію в Україні, на мій погляд, може лише страхова медицина. Коли кожна людина щомісяця відраховуватиме частину своєї зарплатні у якості страхових внесків і матиме право на гарантоване медичне обслуговування, то не виникатиме спокуси призначити зайві обстеження.
Хоча в Чехії страхові кампанії за цим також слідкують — раз чи двічі на рік вибірково проводять аудит, вивчають медичні картки пацієнтів. Але за вісім років моєї роботи не було виявлено жодного випадку призначення необґрунтованих діагностичних процедур.
Пандемія – випробування для всіх
ВЗ Пандемія стала випробуванням для всіх систем охорони здоров’я світу. Як чеська держава підтримує медиків у ці нелегкі часи?
— Пандемія дуже змінила життя медиків, особливо тих, хто працює з ковідними хворими, дехто не витримує такого напруження. Чув, що деякі лікарі розраховувалися, бо не могли працювати в такому шаленому ритмі. Синдром професійного вигорання уражав не тільки лікарів, а й медсестер, молодший медперсонал.
У чеських лікарів пристойна зарплатня була й до пандемії, щороку нам її підвищують, скажімо, у січні цього року додали 8-10% від окладу, також — за чергування. За особливі пандемічні місяці минулого року — квітень, травень, червень — держава виділила матеріальної допомоги по 2 тис. євро. Наразі на рівні держави вирішується питання надання допомоги за жовтень, листопад, грудень у такому самому еквіваленті. Фахівцям, які працюють із ковідними пацієнтами, виплачують 20-відсоткову надбавку. На старті пандемії, як і в більшості країн, були деякі перебої з постачанням засобів індивідуального захисту, але наразі маємо і респіратори, і одноразові костюми. Хоча в нашій лікарні навіть дотримання всіх засобів безпеки не врятувало від вірусу: 70% медперсоналу перехворіли на коронавірусну інфекцію.
ВЗ Чи не плануєте повернутися в рідний край?
— За своєю малою батьківщиною, справді, сумую, бо тут мої рідні, друзі. Наразі у літню відпустку приїхав до батьківського дому.
А в українську медицину повертатися поки що не планую, але дуже хочеться, аби вона досягла європейського рівня, а статус і повага до лікаря стали головним пріоритетом держави.
Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ»
