Що знову загальмувало реімбурсацію інсулінів?

Старт проекту реімбурсації інсулінів, який було перенесено з 1 січня на 1 квітня цього року, знову відкладено — з технічних причин, причому як на рівні МОЗ, так і на місцях. Зокрема йдеться про відсутність мережі аптек, які видавали б хворим необхідні препарати, та недосконалість реєстру інсулінозалежних пацієнтів. Яка ж ситуація з підготовкою до реімбурсації в різних регіонах України?

Харківщина

Тетяна БАКАЛОВА, заступник директора Департаменту — начальник управління з організаційно-методичної роботи Департаменту охорони здоров’я Харківської міської ради

Далеко не все залежить від міської влади. Справа загальмувала, як завжди, на рівні Міністерства. З 1 квітня цього року мав набрати чинності Наказ МОЗ «Про затвердження Положення про реєстр референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну та Порядку розрахунку референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну», але й досі на сайті МОЗ ті ціни не опубліковані. Тому ми продовжуємо виписувати безоплатні рецепти пацієнтам, які увійшли до реєстру, а аптеки, як і раніше, відпускають за ними інсулін.

Сподіваємося, що в Міністерстві нарешті відбудуться позитивні зміни, а в країні — справжні реформи. І залишаємося на своїй позиції: їх слід починати не з перебудови системи відпуску хворим ліків, а з докорінних змін в організації охорони здоров’я населення.

Вінниччина

Пилип ПРУДИУС, головний лікар Вінницького обласного клінічного високоспеці- алізованого ендокринологічного центру, головний ендокринолог Департаменту охорони здоров’я Вінницької ОДА, Заслужений лікар України

Спершу зупинюся на формуванні реєстру, який поки що працює в тестовому режимі. По-перше, до бази даних вносять тільки пацієнтів, котрі дали відповідну поінформовану згоду. Це правильно. Але тут є один нюанс: якщо інсулінозалежний пацієнт відмовляється надати свої персональні дані, він автоматично залишається поза цим проектом, а отже, не зможе претендувати на ліки від держави. Це питання потрібно вивчити юристам, аби запобігти конфлікту між пацієнтом і державою, що регулює права хворого відповідними законодавчими актами.

У нашій області реєстр інсулінозалежних пацієнтів був сформований ще в 1992 році. Зараз на обліку перебувають понад 7 тис. хворих, із них 346 дітей. І для нас не є проблемою внести всі їх дані до нової бази, зберігаючи лікарську таємницю й дотримуючись усіх законодавчих норм. На останньому засіданні робочої групи лікарі виступили з пропозицією (і її було враховано), аби разом з відомостями про пацієнта надавати інформацію, яка б відображала клінічну картину хвороби: результати аналізів, особливо щодо рівня глікованого гемоглобіну, ускладнення тощо.

По-друге, робочий стіл кожного сімейного лікаря має бути обладнаний комп’ютером, підключеним до інтернету, і принтером. Без оргтехніки лікар не зможе виписати рецепт (він має бути і в друкованому, і в електронному варіантах). Тому питання комп’ютеризації медичних закладів області нині в пріоритеті обласної влади — необхідні видатки передбачені в рамках обласної програми «Сталий розвиток охорони здоров’я на Вінниччині на 2016-2020 роки». Окрім цього, відповідні зобов’язання покладено на органи місцевого самоврядування. Та чи впораються вони із цим завданням?

Ще однією з причин, які заважають запустити проект, є відсутність референтних цін на інсуліни. Документи, настільки мені відомо, осіли в Мінюсті. А без визначення базової ціни ліків рухатися далі неможливо.

Наступний нюанс стосується контролю. У згаданій Постанові Кабміну передбачені категоризація пацієнтів, онлайн-контроль за структурою та кількістю виписаних рецептів, наявністю і кількістю інсуліну в аптечній мережі. Однак нічого не сказано про те, хто контролюватиме увесь цей процес? Хто замовлятиме інсулін для аптечної мережі? Хто слідкуватиме за роботою лікарів? Щодо Вінниччини, то цю роботу готовий координувати ендокринологічний центр. Це велика відповідальність, але досвіду нам не займати.

Тепер зупинимося на проблемах, які стосуються аптечних закладів. Коли проект постанови був на стадії обговорення, робоча група пропонувала розробити умови для відбору аптек, котрі захочуть працювати в програмі. Але представники Антимонопольного комітету України із цим не погодилися, зазначивши, що всі аптеки повинні мати рівний доступ до участі у державній прог­рамі. Тобто кожна аптека може подати заявку, а саму процедуру відбору варто віддати в руки місцевим органам влади. Може статися так, що не всі аптеки, які побажали взяти участь у проекті, зможуть виконати покладені на них функції, і від цього постраждають пацієнти. Проте не вирішено, чи нестимуть аптечні заклади за це відповідальність і яку. Крім того, важливо, аби пацієнт міг отримати свої ліки у зручний час і в зручному місці: аптека має бути доступною для нього в межах пішохідної зони. Ми «програвали» цей сценарій з однією аптечною мережею — вибрали пацієнта й приблизно склали його маршрут, що дало змогу виявити плюси і мінуси.

І на завершення: сподіватися, що програма запрацює на повну потужність цього року, не доводиться. Зараз ми в тестовому режимі відпрацьовуємо механізми та формуємо реєстри. Тендери на закупівлю інсуліну на цей рік уже провели. Хоча варто зазначити, що держава забезпечила лише 67% коштів від потреби. Решту за дорученням Голови Вінницької ОДА повинні закласти в бюджет місцеві органи самоврядування. І тут знову виникає запитання: а чи можна буде в майбутньому залучити кошти місцевих бюджетів до процесу реімбурсації? Але хочу зазначити: попри недоліки, зупиняти цей процес не можна в жодному разі. Державна програма з відшкодування вартості інсуліну має бути. Поки вона діє в тестовому режимі, і наше завдання — виявити та ліквідувати всі недоліки, аби з початку 2017 року проект запрацював на користь пацієнта та лікаря.

Сумщина

Жанна СПІВАК, головний ендокринолог управління охорони здоров’я Сумської ОДА

Для реалізації пілотного проекту в березні 2015 року на сесії Сумської обласної ради депутати прийняли зміни до обласного бюджету та виділили гроші на реалізацію державної програми. У травні було затверджено механізм використання коштів, які спрямовуватимуться на відшкодування аптечним закладам вартості препаратів, та критерії відбору суб’єктів господарювання, котрі здійснюватимуть на території області відпуск інсуліну на підставі пільгових рецептів. На підставі визначених вимог райони самостійно проводили конкурси серед аптек, бо технічні можливості своїх закладів вони знають краще. Відбір був суворий, оскільки інсулін — це білковий препарат, який вимагає холодового режиму, правильного транспортування, спеціальних знань персоналу при підрахунку доз та кількості флаконів. За результатами конкурсу з переможцями, які відповідали всім без винятку критеріям, були укладені договори.

Не виникало в нас проблем і зі створенням реєстру пацієнтів, що потребують інсулінотерапії, оскільки база даних таких хворих в області завжди велася.

2016 рік для нас розпочався з відпрацьованої схеми визначення аптечних закладів, яким компенсуватиметься вартість відпущеного інсуліну, оскільки для освоєння виділених у цьому році бюд­жетних коштів — 29 млн грн — необхідно було провести новий конкурс. Наразі в кожному районі відібрані суб’єкти господарювання, і з ними вже укладені договори. Тож пацієнти й надалі отримують інсулін за рецептурною системою.

Цього року змін зазнав реєстр хворих, точніше, з’явилися додаткові вимоги до його ведення. Лікарям-ендокринологам необхідно виписувати рецепт в електронному вигляді у двох екземплярах. Один автоматично, через інтернет-мережу, відправляється в аптеку, другий — роздруковується й видається пацієнту. Через це виникла потреба забезпечити всіх лікарів-ендокринологів у районних центрах комп’ютерами, принтерами та доступом до інтернету. Ми порахували, що необхідно закупити по 30 комп’ютерів і принтерів. На перший погляд здалося — багато. Але потім заручилися допомогою та підтримкою органів місцевого самоврядування, домовилися про те, щоб вони забезпечили свого спеціаліста необхідною оргтехнікою. У кожній центральній районній лікарні є інтернет, тож у фахівців сьогодні не виникає проблем з підключенням до електронного реєстру.

Щоправда, їм довелося перенести в новий реєстр дані про пацієнтів та запросити нову інформацію у хворих: приміром, серію і номер паспорта, ідентифікаційний код тощо. Таке вдосконалення реєстру унеможливлює дублювання пацієнтів, подвійне виписування інсуліну, а відповідно сприяє економії бюджетних коштів. Бо в нас часто трапляється так, що хворі можуть жити і працювати в одному місці, а бути прописаними в іншому. Виникали ситуації, коли вони отримували препарат і за місцем реєстрації, і за місцем фактичного проживання. Електронний реєстр виключає подібні маніпуляції — хворі мають одразу визначитися, де отримуватимуть інсулін.

На сьогодні стовідсоткову реалізацію державної програми з реімбурсації вартості інсуліну в області гальмують два моменти. Перший: з електронним реєстром наразі можуть працювати лише медики, під’єднати аптечні заклади до системи нам не вдалося. Це викликає певні труднощі щодо контролю за відпуском препаратів. Другий момент: досі немає постанови Кабміну щодо референтних цін на інсулін, через що аптеки самовільно підвищують вартість препаратів.

Загалом згадана програма суттєво полегшила роботу лікарів-ендокринологів, особливо в районних центрах. Раніше наші фахівці виконували ще й функції завскладом: мусили відповідати за холодильні установки, де зберігався інсулін, вести підрахунок препарату, визначати, наскільки його вистачить, формувати потребу та замовляти необхідну кількість на наступний місяць. За інсуліном доводилося щомісяця їздити в обласний центр, бо в районах не створено умов для зберігання препарату у великій кількості. Словом, було багато мороки. Зараз же все впорядковано: лікар займається лише своїми обов’язками, а аптеки — своїми.

Тернопільщина

Лариса МАТЮК, головний спеціаліст-терапевт Департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОДА

Щодо співпраці з аптеками, то, враховуючи уроки минулого проекту реімбурсації, ми активно налагоджуємо роботу як з обласним торгово-аптечним об’єднанням (у нас є мережа аптек державної форми власності, котра братиме участь у проекті), так і з приватними аптечними закладами. Це не порушує чинного законодавства. Отож ми надіслали в аптеки листи із запрошенням до співпраці, чекаємо відповідей. На сьогодні шість аптек уже підтвердили свою готовність до участі в проекті.

Щодо роботи з пацієнтами, то ми звернулися до лікувальних закладів області, аби вони повідомили хворим на діабет про ці нововведення. Утім, поки не затверджені референтні ціни на препарати інсулінів, від конкретних консультацій чи порад ще утримуємося. Зараз опрацьовуємо інформацію, вивчаємо всі деталі, прогнозуємо можливі ризики. Коли будуть затверджені референтні ціни, зможемо вести конкретнішу розмову і з пацієнтами, і з аптечними закладами.

Рівненщина

Наталія КОВАЛЬЧУК, головний позаштатний ендокринолог управління охорони здоров’я Рівненської ОДА

Водночас Рівненська область уже долучилася до створення Державного реєстру інсулінозалежних хворих. До речі, на Рівненщині лікарі-ендокринологи завжди вели реєстр пацієнтів із цукровим діабетом, зокрема й інсулінозалежних. Щоправда, через незабезпеченість їх робочих місць комп’ютерною технікою поновлювали його один раз у квартал, коли мали доступ до інтернету. Сьогодні ситуація поліпшилася, проте все ще не забезпечені автоматизованим робочим місцем ендокринологи в Рівненській міській поліклініці №3 і СМСЧ м. Кузнецовськ. Тож там є труднощі щодо ведення електронного реєстру. Проте, гадаю, ці проблеми тимчасові, й адміністрації закладів усе ж віднайдуть кошти на придбання комп’ютерів. У всіх інших лікувальних установах області ендокринологи активно реєструють пацієнтів. На Рівненщині на початок 2016 року зареєстровано 37 515 хворих на цукровий діабет, з них інсулінотерапію отримують 6223 пацієнти, у тому числі 241 дитина.

Ми розуміємо важливість такої електронної бази даних. Адже облік хворих значно поліпшиться, зникнуть непорозуміння, пов’язані з їх дублюванням, бо реєстр міститиме паспортні дані. Крім цього, у пацієнтів відпаде потреба створювати запаси інсуліну в холодильнику (раніше вони отримували препарати на 1-3 місяці, залежно від віддаленості аптеки). Реєстр також полегшить роботу ендокринологів, яким буде дос­тупна вся інформація по кожному хворому.

До речі, наші пацієнти поінформовані про запровадження проекту реімбурсації інсулінів, проте ставляться до цього процесу дещо насторожено, хоча завдяки йому в них з’явиться можливість обирати ту форму препарату, котра їм підходить. Деякі хворі готові доплатити, аби отримати, наприклад, картриджну форму, завдяки якій вони стають мобільнішими. Вона набагато дорожча, ніж флаконна, але й набагато зручніша.

Відповідно до Наказу МОЗ України №160, який регламентує надання медичної допомоги хворим, що потребують інсулінотерапії (за яким ми й працюємо сьогодні), співвідношення пацієнтів, котрі мають право на безоплатні картриджні та флаконні форми інсулінів, повинне становити 30:70. Проте, виходячи з виділених нам коштів, ми надавали аналогові та картриджні форми дещо ширшому колу хворих, зважаючи на людський фактор. Для прикладу, такі ліки отримували молоді працюючі люди, які за специфікою роботи часто перебувають у роз’їздах, пацієнти з лабільним перебігом діабету, що перебувають на інтенсифікованій інсулінотерапії, а також ті, хто потребує стороннього догляду. Тепер же Постановою чітко визначено перелік осіб, котрі мають право на повне або часткове відшкодування вартості препаратів інсуліну. Так, право на повне повернення коштів за аналоги інсуліну надано лише дорослим хворим, у яких діагноз цукрового діабету встановлено вперше, пацієнтам з алергією на генно-інженерні форми інсулінів, а також особам із компенсованим цукровим діабетом, що отримували аналоги препарату до введення реімбурсації. Усі інші категорії хворих за бажання отримувати аналоги інсулінів повинні будуть доплачувати до референтної ціни. Хоча, на нашу думку, цей перелік варто було б розширити за рахунок пацієнтів із лабільним перебігом діабету, тяжкою гіпоглікемією, хворих, котрі перебувають на інтенсифікованій інсулінотерапії, одиноких людей похилого віку й осіб, що потребують стороннього догляду, тощо.

Думаю, Постанова ще буде опрацьовуватися. Та поки жодних кроків для її практичного впровадження ми не можемо робити, хоча готові до реалізації цього проекту. І наразі чекаємо механізму для його виконання, підведеної до нього економічної та законодавчої бази й конкретних вказівок.

Буковина

Марина ЛЕОНОВА, головний лікар ОКУ «Чернівецький обласний ендокринологічний центр», головний позаштатний ендокринолог Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА

Проте для того, аби запустити процес реімбурсації, бракує нормативної бази, а саме — референтних цін на інсуліни та формули, відповідно до якої формуватиметься вартість препаратів в аптеках. Ми, своєю чергою, уже розіслали всім аптекам Чернівецької області пропозицію про співпрацю в цьому пілотному проекті. Поки що відгукнулися тільки дві. До речі, спеціального положення, котре б роз’яснило, за яким принципом обирати аптеки, також не розроблено. Фармацевти кажуть: їм не вигідно працювати з інсулінами, адже щомісяця в наявності обов’язково повинні бути всі 59 найменувань інсулінових препаратів, а відсоток заробітку на них — занадто низький.

Про реімбурсацію інсулінів розповідаємо всім пацієнтам стаціонару нашого центру під час занять у «Школі навчання самоконтролю хворих на цукровий діабет», а для мешканців районів області підготували спеціальні агітки.

Процес рухається. Проте є одне дуже важливе «але». Система аптечного відшкодування вартості препаратів інсуліну стосується винятково амбулаторних хворих. Таким чином, стаціонар ендокринологічного центру залишається без інсулінів і грошей на їх придбання. А відповідно до наказів МОЗ №160 і 618 перехід на інший вид ісуліну чи перше призначення препарату проводиться лише в стаціонарі. Донедавна в нас бракувало ліжко-місць, а з впровадженням реімбурсації ми залишимося ще й без інсулінів. При цьому щорічно на інсулін ми переводимо 200-300 хворих на діабет.

Коли цю проблему винесли на розгляд робочої групи при Міністерстві охорони здоров’я України, нам сказали, що на інсулін для стаціонару має вистачати держсубвенції. Минулого року нашому центру було виділено 130 тис. грн, цьогоріч — 151 тис. грн. Ця сума ледь-ледь покриває витрати на препарати першої необхідності, реактиви для лабораторії та дезінфекційні засоби. Так, один набір реактивів коштує 4 тис. грн! Звідки взяти гроші на інсулін? Кількість хворих на цукровий діабет щороку зростає, дорожчають і препарати. Таким чином, якщо минулого року в нашій області забезпечення інсуліном сягало 50%, то цьогоріч, зважаючи на зростання цін, — лише 30%.

Зараз ми маємо можливість зробити перерозподіл, передати інсулінові препарати з одного району іншому, забезпечити ними пацієнтів стаціонару. А з реімбурсацією грошей вистачить на один квартал, максимум — на півроку. Що далі? Адже від препаратів інсуліну залежить тисяча життів хворих на цукровий діабет! Переконана: поки в держави немає достатнього фінансування, цей пілотний проект запускати не варто.

Дніпропетровщина

Катерина МАЛЯР, головний позаштатний ендокринолог Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА, завідувачка відділення ендокринології КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова», кандидат медичних наук

Як ендокринолог з 18-річним стажем хочу зазначити: питання про зміну моделі забезпечення інсуліном хворих (тобто введення аптечно-рецептурної системи) виникає не вперше й обговорюється на рівні МОЗ України щонайменше раз на два роки. Старт нинішнього проекту реімбурсації вартості інсуліну спочатку, у рамках проекту та рішень робочої групи при МОЗ України, до складу якої я входжу, був запланований на 1 січня 2016 року, потім, з огляду на технічні труднощі, перенесений на 1 квітня, але зараз остаточне введення проекту відтерміноване через потребу детального уточнення механізму роботи самої системи. Основний задум реформи полягає у відстороненні лікаря від безпосереднього контакту з препаратами. Адже головний його обов’язок — контролювати стан здоров’я пацієнтів, забезпечення ж лікарськими засобами та виробами медичного призначення мають здійснювати аптечні заклади за призначенням лікаря. Своєю чергою держава повинна компенсувати аптекам вартість виданих хворим препаратів. Але наразі в цьому проекті детально розроблена лише теоретична частина, яка прописана в Постанові Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 р. №239 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну». Документ же, що регулює фінансовий механізм взаємодії та розрахунків між державою, аптекою і пацієнтами, незатверджений. Досконала робота механізму відшкодування вартості ліків без прийняття цієї другої, практичної, частини неможлива.

Якщо говорити про самий механізм системи реімбурсації вартості препаратів інсуліну, то слід зазначити: першою ланкою програми було створення нового автоматизованого реєстру хворих на цукровий діабет. Із цим завданням запрошені МОЗ України IT-спеціалісти впоралися, створивши досить вдалу програму, котра надалі потребуватиме доопрацювання деяких технічних і медичних нюансів під час роботи кожного лікаря з реєстром. До нового реєстру вже підключені спеціалісти всіх 80 лікувальних закладів регіону, на базі яких здійс­нюється забезпечення хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну, але паралельно також ведеться і обласний реєстр таких пацієнтів — для оцінки загальної ситуації із захворюваністю на цукровий діабет і його поширеністю в області у цілому та в конкретних її регіонах, а також визначення орієнтовної потреби в препаратах інсуліну. Упевнена, що коли новий реєстр буде вдосконалено, потреба в старому відпаде.

Питання готовності аптек регіону до впровадження реімбурсації поки залишається відкритим. Процедура вибору аптечних закладів, що мають можливості для постійного й безперебійного забезпечення хворих білковими препаратами, можуть гарантувати «холодовий ланцюг», а співробітники яких готові щоденно спілкуватися з хворими та підтримувати постійний зв’язок з лікувальною установою, досить складна й потребує часу.

Щодо поінформованості інсунолінозалежних пацієнтів Дніпропетровщини про майбутні зміни, то вона досить висока завдяки їх доступу до різноманітних сучасних медіа-ресурсів, до того ж, лікарі-ендокринологи на місцях постійно повідомляють хворим про можливі зміни в системі забезпечення препаратами інсуліну. Також громадським об’єднанням хворих на цукровий діабет поширено анкету, основні питання якої стосуються соціального статуту пацієнтів та їх можливості щомісячно доплачувати за препарати інсуліну. Нині цю анкету вже заповнили близько 40% пацієнтів області, які отримують інсулінотерапію, але тільки 3% респондентів стверджують, що спроможні сплачувати за лікування. До того ж, на мій погляд, спірним лишається питання категорій хворих, що за новою системою зможуть отримувати інсулін повністю безкоштовно, за рахунок держави, та категорій пацієнтів, яких зобов’яжуть частково сплачувати за ці препарати. Зазначені питання, як і наведені вище, мають бути детально доопрацьовані на обласному рівні.

На сьогодні я як обласний ендокринолог певною мірою втішена тим, що пацієнти Дніпропетровщини на 2016 рік забезпечені інсулінами за кошти обласного бюджету за системою, налагодженою протягом останніх восьми років. Тому в нас є певний запас часу для прийняття нової системи, детального доопрацювання механізму її роботи на місцях з урахуванням особливостей регіону.

Чернігівщина

Любов ЧЕРВ’ЯКОВА, завідувачка ендокринологічного відділення КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня», головний позаштатний спеціаліст із ендокринології управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА

Впровадження «рецептурної системи» відбулося без особливих проблем. Перевагою є те, що в області діє комунальна мережа аптек, з якою ми розпочинали проект і зараз продовжуємо успішно співпрацювати. З кожною аптекою — учасницею проекту лікувальний заклад укладає окремий договір на рік. До цього часу ми активно співпрацювали лише з мережею комунальних аптек КП «Ліки України», однак зараз у відповідній Постанові Кабінету Міністрів чітко прописано: усі аптечні заклади мають рівний доступ до участі в пілотному проекті. Тож чекаємо на пропозиції інших аптечних мереж — якщо будуть бажаючі, заклади охорони здоров’я укладатимуть з ними договори з чітким зазначенням умов співпраці.

У 2008 році, коли проект тільки впроваджувався, пацієнти швидко пристосувалися до нової системи отримання інсулінів і зараз надають перевагу саме їй. Коли ж протягом восьми років роботи «рецептурної системи» кілька разів виникало питання про повернення централізованих закупівель, наші хворі зверталися до управління охорони здоров’я з проханням залишити в області таку систему відпуску інсулінів, адже вона має низку переваг. Головна з них — лікар призначає хворому інсулін за медичними показаннями, а не той, який є в наявності. Без медичних показань пацієнта не переводить з одного виду інсуліну на інший, що трапляється за умови оптових закупівель, коли на кінець року може спостерігатися нестача одного виду препарату та надлишок інших. І лікарю значно зручніше: він займається лише своєю справою — оглядає хворого, призначає препарати та виписує рецепт.

Найчастіші питання, які ставлять мені колеги під час спілкування: чи є недоліки «рецептурної системи» та чи маємо стовідсоткове забезпечення інсулінами? Найбільше, що нам від самого початку заважало в реалізації проекту і непокоїть зараз, — недостатнє фінансування. На жаль, змушена констатувати: незважаючи на залучення коштів із місцевих бюджетів, забезпечити всіх пацієнтів необхідними інсулінами ми не в змозі. Наші хворі хочуть вводити інсулін зручнішим способом — шприц-ручкою, а не з флакона; хочуть отримувати більш дороговартісні препарати. Й вони мають такі препарати більше, ніж у середньому по Україні, але задовольнити усіх бажаючих неможливо. Адже державних коштів, які виділяються на нашу область (до речі, по мінімуму — з розрахунку на дешевші інсуліни), не вистачає, і пацієнти вимушені частково докуповувати необхідні ліки за власний кошт. У проекті ці нюанси вже враховано: згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 23.03.2016 р. №239 «Деякі питання відшкодування вартості препаратів інсуліну» визначені категорії пацієнтів, що будуть забезпечуватися інсуліном на пільгових умовах з повним відшкодуванням їх вартості.

Звичайно, процес впровадження в Україні системи реімбурсації інсулінів не є простим і легким. Наразі перший важливий крок уже зроблено: створено Державний реєстр хворих на цукровий діабет. Основна проблема, з якою стикаються медичні заклади під час створення цього реєстру, — технічна, тобто забезпечення лікарів комп’ютерами та доступом до інтернету. Враховуючи досвід нашої області, вважаємо, що «хвороби росту» згодом будуть подолані та в найближчому майбутньому вся країна перейде на нову систему забезпечення хворих на діабет такими необхідними їм ліками.

Підготували Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), Олеся ШУТКЕВИЧ (м. Вінниця), Катерина СПІВАК (м. Суми), Лариса ЛУКАЩУК (м. Тернопіль), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Ольга РУСНАК (м. Чернівці), Ірина КАДЧЕНКО (м. Дніпропетровськ), Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів)