Сьогодні у країнах Європи навчання у симуляційних центрах є важливою складовою професійної підготовки медичних працівників. В Україні ж ця нова високотехнологічна методика навчання медперсоналу лише запроваджується. На сьогодні завдяки Україно-Швейцарській програмі «Здоров’я матері та дитини» за підтримки Швейцарської Конфедерації придбано обладнання для створення симуляційних тренінгових центрів на загальну суму 400 тис. швейцарських франків (понад 3 млн грн). Про нюанси функціонування нової для України методики навчання лікарів розповіла керівник Офісу з впровадження програми
Наталія РЯБЦЕВА.
ВЗ На якому етапі зараз програма співпраці зі Швейцарією?
— Швейцарці почали співпрацювати з Україною ще в 1997 році. Спочатку лише закуповували необхідне медичне обладнання, потім почали проводити тренінги на території нашої країни. Наша програма «Здоров’я матері та дитини» — п’ята фаза плідної співпраці Швейцарії та України, яка почалася в 2011 році. Зараз ми вийшли на завершальний етап і у 2015 році програма має завершитися.
ВЗ Що входить у цю фазу?
— Напрямків декілька. Навчальний — це тренінги для медичних працівників, симуляційні лабораторії та розробка електронних підручників. Крім того, ми підготували кілька друкованих видань з акушерства та неонатології. Триває розробка в робочих групах та затвердження клінічних протоколів. Окремо існує напрямок, пов’язаний з управлінською діяльністю. Сюди включений моніторинг, впровадження інформаційних технологій і т.д. Окрема увага в цій фазі приділяється закупівлі медичного обладнання. І, звичайно, ми намагаємося поширювати напрацювання не тільки на ті чотири області, з якими працюємо, але й на всю територію України.
ВЗ Розкажіть про закордонний досвід використання симуляційних лабораторій.
— За кордоном симуляційні центри (лабораторії) існують давно і в різному вигляді. Манекени, які приєднуються до комп’ютера і якими можна керувати дистанційно, — розробки останніх років. На Заході зараз симуляція розглядається вже не тільки з точки зору відпрацювання практичних навичок — величезну роль відіграє робота в команді і відпрацювання комунікацій між її членами, тобто під час симуляції відпрацьовуються до автоматизму не лише всі рухи та маніпуляції, але й взаємодія в команді. Дуже актуально сьогодні вводити в процес симуляції людей, які зображують родичів пацієнтів. Якщо мова йде про пологи, це найчастіше «тато», який смикає персонал, заважає працювати і задає купу питань. Ось у такому форматі симуляція працює вже в багатьох країнах близько 10 років. Приміром, у Британії зробили висновки, що навчання у симуляційних центрах дозволяє уникнути низьких показників за шкалою Апгар і допомагає скоротити час для екстреного реагування. Більше того, є країни, в яких молодого лікаря не допускають до пацієнта, поки він не відпрацює свої навички на манекені і не продемонструє це. Для нашої країни це стало актуальним у світлі розвитку акушерства та неонатології. Вже кілька років йде мова про безперервне навчання медиків і про те, що велику роль має практичне відпрацювання навичок, командна робота і комунікації. Манекени і симуляція — відмінний спосіб впровадити в практику таке навчання. Багато країн використовують для навчання «підсадних» пацієнтів, але в акушерстві та неонатології значно безпечніше та етичніше використовувати манекени.
ВЗ Скільки таких лабораторій уже створено в Україні?
— У нас у країні вже чотири симуляційних центри: у Волинському обласному дитячому територіальному медичному об’єднанні (м. Луцьк), у Кримському республіканському перинатальному центрі (м. Сімферополь), у Вінницькій обласній клінічній лікарні ім. М.І.Пирогова та в Івано-Франківському обласному перинатальному центрі. Першим відкрився кримський. Зовсім нещодавно — на Волині.
ВЗ Скільки часу знадобилося, щоб впровадити симуляційні лабораторії в усіх чотирьох регіонах?
— Від ідеї до відкриття останнього центру пройшов рік. Спочатку створення симуляційних центрів не входило в плани програми. Під час одного з візитів представник Швейцарського бюро запитав, чи використовуються в Україні комп’ютеризовані манекени. Ми відповіли, що ні. Десь за місяць нам повідомили, що є додаткові кошти, для отримання яких потрібно подати пропозицію/запит. Що ми і зробили.
ВЗ На якому етапі зараз робота в симуляційних центрах?
— Усі центри укомплектовані необхідним обладнанням. У кожному з них створені команди тренерів. Ці люди зараз самі відпрацьовують навички, навчаючись в іноземних колег. У ході роботи виникає дуже багато труднощів. Буквально днями, спілкуючись по скайпу з усіма командами, ми почули, що є багато бюрократичних питань, які потребують доопрацювання. Наприклад, штатний розклад і причина, з якої лікар залишає своє робоче місце і йде на навчання в симуляційну лабораторію (і тренер, і той, хто навчається). Для вирішення цих питань ми ведемо зараз дуже плідний діалог з МОЗ України, що допоможе подолати більшість труднощів. Встановлюємо також контакти з кафедрами, щоб залучити їх до симуляційних центрів. Учнів поки в центрах немає, але, гадаю, восени почнеться активна навчальна робота.
ВЗ Хто входить у команди?
— Важливо розуміти, що ми «зводимо» в одну команду три спеціальності — акушерів-гінекологів, неонатологів та середній медичний персонал. Тому всі представники цих спеціальностей обов’язково входять до команди. У Криму та Вінниці вони досить великі — близько 10 осіб, у двох інших регіонах менші. У кримську команду входить ще й дорослий анестезіолог.
ВЗ Що входить у комплектацію симуляційної лабораторії?
— Це високотехнологічні манекени: породілля з плодом і манекен новонародженого. Вони під’єднані до комп’ютерів і моніторів, на які виводяться життєві показники манекенів. Команда бачить число серцевих скорочень породіллі, артеріальний тиск, кардіотокограму плода і т.д.
ВЗ Яким чином проходить симуляція?
— Симуляція відбувається відповідно до клінічного сценарію. Необхідно задати параметри ситуації і ввести в програму можливі шляхи її розв’язання. І якщо команда діє неправильно — з’являються ускладнення, якщо правильно — на моніторах видно, як стабілізуються параметри. Важливий також етап підготовки до симуляції: яку апаратуру куди поставити, що говорити учасникам, чи розкривати їм те, із чим зараз доведеться працювати і т.д. Це все наразі відпрацьовують чотири команди. Сама симуляція може займати зовсім не багато часу — хвилин 15. Але обговорення цього клінічного випадку і «робота над помилками» команди можуть зайняти кілька годин. У цьому і є суть навчання. Важливо зрозуміти, як спрацювалася команда, чи не відхилилися вони від протоколу, й обговорити, що могли б зробити краще.
ВЗ Хто розробляє сценарії?
— Є два варіанти. Частину сценаріїв пропонує виробник. Із ними працювати простіше, оскільки вони вже є в системі, але їх істотний недолік — спрощеність. Вони дуже загальні і базові. Тобто з них можна починати працювати, але згодом все одно доведеться вигадувати свої сценарії. Іноземні тренери показують нашим командам, як пишуться сценарії і яку інформацію потрібно обов’язково врахувати. Але знову ж, усе потрібно зробити згідно з чинними протоколами або з тими, що зараз у розробці.
ВЗ Які лікарі першими пройдуть навчання в центрах?
— Логічно припустити, що першими навчатися прийдуть співробітники тих установ, при яких відкриті центри. Друга цільова група — лікарі з районних лікарень. Це пріоритетна для нас категорія. Швидше за все, це будуть одноденні семінари. Мені здається, в рамках району це реально. Потім хотілося б, щоб навчання проходили і студенти медичних ВНЗ — тому що для них відпрацювання навичок надзвичайно важливе.
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
