Система післядипломної освіти Грузії: що запозичить Україна?

Останнім часом вітчизняна медична галузь активно шукає шляхи реорганізації, в тому числі й медичної освіти. Адже не секрет, що до європейських стандартів нам іще дуже далеко. Прикладом швидкого й ефективного реформування цієї сфери стала Грузія. Нещодавно урядова делегація керівників охорони здоров’я України відвідала Тбілісі, аби на власні очі побачити результати перетворень і перейняти цінній реформаторський досвід.

— Візит до грузинських колег давно був на часі. Хотіли отримати інформацію з першоджерел, шляхом власних спостережень за медичними та освітянськими перевтіленнями у Грузії, зокрема, щодо організації післядипломної освіти в цій країні. Серед її переваг у першу чергу можу назвати те, що програма резидентури відповідає Європейським стандартам, відтак грузинські резиденти реалізують своє право мобільності у світовому медичному просторі, що дозволяє їм бути конкурентоспроможними на європейському ринку праці. Заслуговує на увагу й система оцінювання на кваліфікаційному та сертифікаційному іспитах і прозорість процесу набору в резидентуру, яка унеможливлює будь-яке зовнішнє втручання в результати оцінок чи рейтинг претендентів. І ще одна важлива деталь: запровадження страхової медицини підвищило престижність професії сімейного лікаря, що дозволило вирішити проблему кадрового забезпечення первинної ланки охорони здоров’я в Грузії.

Мар’ян Гребеник, завідувач кафедри терапії та сімейної медицини ННІ післядипломної освіти Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, професор, учасник урядової делегації

Післядипломна освіта в Грузії

Нині медичних спеціалістів у Грузії готують 16 акредитованих вищих навчальних закладів, із них — 8 університетів. Більшість студентів після закінчення медичного університету намагаються вступити до резидентури, яку було започатковано в Грузії ще 1999 року. Післядипломну освіту здобувають в Інституті післядипломної медичної освіти і безперервного професійного розвитку Тбіліського медичного університету та інших установ, які отримали акредитацію Міністерства праці, охорони здоров’я і соціального захисту Грузії. У країні функціонує майже два десятки таких інститутів і клінік. Щороку на різні спеціальності резидентури в Інститут післядипломної медичної освіти вступає майже 200 випускників, а загальна кількість резидентів в Інституті становить понад 800 осіб. Інститути післядипломної освіти після реорганізації 2005 року виконують лише організаційну функцію щодо реалізації програм резидентури і здійснення безперервного професійного розвитку лікарів. У них немає самостійних кафедр, і викладачі, які задіяні в післядипломній підготовці, одночасно навчають студентів на додипломному етапі або є працівниками клінік.

Кваліфікаційний іспит

Прийом до резидентури відбувається на підставі єдиного кваліфікаційного іспиту, який проводить Агентство з державного регулювання медичної діяльності при Міністерстві праці, охорони здоров’я і соціального захисту Грузії. Екзамен проходить у формі тестування і складається з 200 запитань. 80% екзаменаційної бази знаходиться у загальному дос­тупі, що дає можливість майбутньому резидентові цілеспрямовано готуватися до іспиту. Втім, як зас­відчує практика, понад 70% вступників не складають іспит із першої спроби, але в них є можливість повторної здачі екзамену через рік, до того ж кількість перездач не лімітована.

Кожний випускник, який вдало пройшов тестування, отримує свідоцтво про здачу іспиту зі вказаною в ньому кількістю отриманих балів і може претендувати на отримання місця в резидентурі. Дійсне таке свідоцтво 3 роки, впродовж яких випуск­ник може брати участь у конкурсі до резидентури. Якщо впродовж 3-х років він не зміг отримати місця в резидентурі, кваліфікаційний екзамен необхідно перескладати. Задля підвищення рейтингу перескласти екзамен можна раніше, однак у випадку отримання гіршого результату попередній (кращий результат) буде анульовано.

Відкриття резидентури

Для відкриття резидентури заклади післядип­ломної освіти готують матеріали для акредитації клінічних баз, аби отримати квоти від Міністерства на кількість місць у резидентурі за певними спеціальностями. Агентство проводить детальний аналіз заявок установ, які мають намір здійснювати підготовку в резидентурі (провайдерів резидентури), і в разі відповідності всім вимогам представляє їх на затвердження Раді професійного розвитку лікарів, яка дає дозвіл на відкриття резидентури та встановлює квоту для кожного провайдера за кожною спеціальністю.

Умови вступу та навчання

Умови вступу до резидентури через різних провайдерів різні, тобто не існує уніфікованих критеріїв для всієї країни. Основним критерієм для відбору є високий ступінь мотивації до обраного фаху та загальний рівень ерудиції.

Як уже зазначалося, навчання в резидентурі Грузії оплачують самі резиденти, до того ж вони не отримують зарплатні. Ціна за проходження резидентури в різних провайдерів різна. Кошти, які сплачують резиденти, витрачаються на оплату праці локального керівника і керівника програми (60%) та на потреби університету (40%).

Навчання в резидентурі організоване відповідно до програми і складається з окремих модулів. Перший рік навчання представлений базовими модулями за основними спеціальностями, з другого року починаються спеціалізаційні модулі. Керує резидентурою в клініці локальний керівник, який несе повну відповідальність за виконання програми з певного модуля, а після його успішного завершення засвідчує це своїм підписом у щоденнику резидента.

Сертифікаційний екзамен проводить Агентство з державного регулювання медичної діяльності двічі на рік у тестовій формі. Він складається з 200 запитань і зараховується за умови правильної відповіді на 151 запитання.

Спеціалізація поза резидентурою

У Грузії існує можливість пройти спеціалізацію і поза резидентурою. Вона передбачена для молодших лікарів, які без відриву від основної роботи можуть проходити окремі модулі — за умови, що місце в клініці для їх проходження не зайняте резидентом. Такий шлях спеціалізації є довшим від резидентури, адже молодшому лікарю потрібно чекати звільнення місця в клініці для проходження кожного модуля. І якщо резидентура з певного фаху триває 3 роки, то термін спеціалізації поза резидентурою може розтягнутися в часі аж до 6 років.

Безперервний професійний розвиток

Другим напрямом післядипломної медичної освіти є безперервний професійний розвиток. Під час нього лікар має можливість отримати нові компетенції, розширити сферу професійної діяльності й підвищити оплату своєї праці. Один із видів програм дає можливість розширити загальні знання слухача з певної спеціальності. Він реалізується шляхом проходження короткотривалих навчальних циклів (від 1 до 10 днів). Частина курсів із певних актуальних проб­лем медицини організована відповідно до запитів клінік, які в такому випадку можуть фінансувати навчання свого персоналу. Такі кваліфікаційні програми тривають місяць і більше. Основне завдання кваліфікаційних курсів — поглиблення знань слухачів, ознайомлення з новими діагностичними й лікувальними можливостями.

Лікарі також мають можливість брати участь у програмах, що передбачають нові компетенції та здобуття певної субспеціальності. Такі цикли тривають від 2 місяців до року. По закінченні Міністерство видає сертифікат про отримання субспеціальності без здачі сертифікаційного екзамену.

В Інституті післядипломної медичної освіти також можуть проходити перепідготовку сертифіковані лікарі. Як правило, перепідготовка здійс­нюється із суміжних спеціальностей. При цьому, якщо стаж роботи лікаря становить до 5 років, він проходить скорочений курс резидентури й опановує тільки спеціалізаційні модулі (2-4 роки — залежно від спеціальності). Зі стажем роботи понад 5 років отримання суміжної спеціальності відбувається за індивідуальною програмою, яку затверджує Рада професійного розвитку лікарів. Для лікарів, які не працювали за фахом певний час, створені програми професійної реабілітації з поновлення знань і навичок, необхідних для професійної діяльності.

Заза Бохуа, директор Інституту післядипломної медичної освіти і безперервного професійного розвитку Тбіліського державного медичного університету, професор

Запровадження післядипломної освіти, орієнтованої на євроінтеграцію, в нашій країні відбулося ще 1999 року. Ми, спільно з фахівцями Євросоюзу та США, адаптували свої навчальні програми до вимог міжнародних стандартів, і нині наші резиденти мають можливість стажуватися в країнах Євросоюзу. Для них там створені такі самі умови, як і для громадян цих країн, і наші резиденти почуваються повноправними членами європейської медичної спільноти.

Після отримання диплому нашого вишу фахівець має право продовжити навчання в трьох напрямках. Перший — резидентура, після завершення якої він отримує незалежний професійний сертифікат. Другий — докторантура, яка призначена для тих, хто хоче розвиватися в напрямку викладацької чи наукової діяльності. Третій нап­рям — магістратура. Також вирішили кожні 4-5 років переглядати й адаптувати навчальні прог­рами, аби не відставати від світових тенденцій.

Виходячи з нашого досвіду реформування, вважаю, що і в Україні воно буде поетапним. Насамперед потрібно створити й затвердити перелік спеціальностей та уніфікованих програм для резидентури, врахувавши багато чинників (приміром, запити на затребувані спеціальності), а також визначити проблемні питання практичної медицини — першочергові та перспективні. Судячи з інформації, яку я отримав під час Всеукраїнської науково-практичної конференції «Післядипломна освіта та лікарське самоврядування за європейськими стандартами», на яку був запрошений до Тернополя, у вас найбільша потреба у фахівцях загальної практики-сімейної медицини. Відтак, взявши до уваги всі ці аспекти та цінний досвід зарубіжних колег, і має бути створена нова власна система післядипломної освіти, яка буде єдиною для всіх вишів країни. Одним із головних завдань має стати створення нормативної законодавчої бази, що допоможе уникнути перешкод на шляху реформування.

Це нелегкий шлях, можливо, виникатиме й певний спротив. Звичайно, будуть люди, які не бажають реформ, — втім не варто на це зважати. Бо інновації, які передбачаються у вашій країні, — це нові можливості й перспектива для медичних фахівців вільно почуватися в європейському медичному просторі. І підписана нещодавно Україною Угода про асоціацію з Євросоюзом тільки сприятиме цьому. Ми ж хочемо запропонувати свою допомогу в реалізації всіх цих нововведень, поділитися нашими партнерськими зарубіжними зв’язками, які складалися впродовж багатьох років. Ми маємо дружні відносини з університетами 80 країн світу, також створили Центр перепідготовки професорсько-викладацького складу Тбіліського державного медичного університету у Великій Британії. Тому радо пропонуємо вам свої набутки, знання, і будемо разом розвиватися на благо наших народів.

Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ»