З-поміж недуг, лікувати які людство досі не навчилося, сказ — одна з найтяжчих і, до того ж, з найпоширеніших у дикій природі. Єдиний спосіб запобігти розвитку захворювання — щеплення антирабічними препаратами. Але з незрозумілих причин зараз в Україні практично немає вакцини проти цієї вбивчої інфекції. Немає й антирабічного імуноглобуліну, здатного допомогти, коли зараження сказом уже підтверджене й потерпілому необхідне негайне лікування. Проте нещодавно з’явилася надія на його постачання в медичні заклади України.
Чернігівщина: Від російської вакцини відмовилися, іншої не закупили
Валерій ВАСИЛИНЧУК, головний позаштатний спеціаліст з хірургії управління охорони здоров’я Чернігівської облдержадміністрації, Заслужений лікар України, кандидат медичних наукЗараз у нашій області — мінімальний запас вакцини. Кілька ампул залишили в обласній дитячий лікарні на крайній випадок. В аптеках такі препарати з’являються нерегулярно і в мінімальній кількості. Нещодавно до аптечної мережі Чернігівщини надійшло 70 доз антирабічної вакцини — її розкупили за п’ять днів. При щорічній потребі в 4,2-5 тис. доз сьогодні в аптеках області вакцини взагалі немає! До нас дійшла інформація, що в Києві в одному з аптечних закладів є цей препарат, але коштує понад 500 грн за ампулу, тоді як раніше його ціна становила близько 110 грн.
А мінімальний курс — шість доз!
Потреби у вакцині великі, адже тільки протягом двох днів в області було одночасно троє постраждалих, яких покусав скажений вовк.
Особливо критична ситуація склалася з антирабічним імуноглобуліном. На жаль, ПАТ «Харківське підприємство з виробництва імунобіологічних та лікарських препаратів «Фармстандарт-Біолік», що виробляло цей препарат, призупинило свою діяльність, а з-за кордону його не завозять (антирабічний імуноглобулін іноземного виробництва в Україні не зареєстрований). Тож на сьогодні, наскільки нам відомо, імуноглобуліну в Україні взагалі немає.
Тиждень тому в Корюківці дитину вкусив за обличчя єнот. Ветеринарами доведено, що він хворів на сказ. За відсутності імуноглобуліну, усупереч усім нормативам, лікарі проводять неповний курс профілактичного лікування, тобто лише вакциною, для вироблення власного імунітету. Встигнемо чи ні — важко сказати, але іншого виходу немає. Ще одній дитині, яку на початку листопада покусав скажений кіт, волонтери привезли імуноглобулін з Росії, тож її щепимо відповідно до протоколу.
Чиновники обходяться відмовками
За рік в області офіційно фіксується більше 3 тис. звернень по медичну допомогу з приводу укусів тварин. Щорічно 700-800 потерпілих потребують проведення щеплень проти сказу, близько 300 з них необхідно проводити повний курс вакцинації, тобто вводити антирабічний імуноглобулін. Таким чином, на рік медичним закладам Чернігівщини потрібно 600 ампул імуноглобуліну і близько 5 тис. ампул вакцини проти сказу.
За словами заступника начальника управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА Володимира Пуліна, керівництво управління неодноразово зверталося до МОЗ України щодо забезпечення області зазначеними препаратами, але позитивних змін поки що не спостерігається.
Люди телефонують на «гарячу лінію» Міністерства, а там переправляють їх звернення в область, начебто не знають, що вирішити питання з придбанням вакцин можна лише на рівні МОЗ України.
Детально розібратися в ситуації з поставками вакцини пообіцяв Міністр охорони здоров’я О. Квіташвілі під час нещодавнього візиту до Чернігова. Він запевнив, що в наступному році проводитиметься централізована закупівля вакцини проти сказу. Крім того, Міністр повідомив про надходження в Україну різними гуманітарними каналами певної кількості вакцини, проте ще невідомо, як її розподілятимуть по областях.
Без імунізації диких тварин поліпшити ситуацію неможливо
Проте відсутність вакцини проти сказу — це один бік медалі. Інший — відсутність взаємодії між різними державними службами та структурами. Щоб запобігти поширенню сказу, зусиль лікарів недостатньо, тут у тісному симбіозі повинні працювати ветеринарна служба, лісничі, органи місцевого самоврядування і навіть волонтери, які займалися б облаштуванням притулків для бездомних тварин. На жаль, поки цього не спостерігається.
У нашій області склалася непроста ендемічна ситуація зі сказу. Основними його носіями в дикій природі є лисиці. Раніше їх чисельність регулювалася — щорічно проводився плановий відстріл тварин. У мисливців були нормативи: на одному квадратному кілометрі має проживати не більше 6-8 лисиць. Але зараз лисяче хутро не котується, і кількість охочих полювати на них різко зменшилася, через що популяція значно зросла. Регулярно фіксуються випадки захворювання на сказ вовків, гризунів, єнотів. Проте коло тварин, що можуть стати жертвами цієї хвороби, набагато ширше. Достовірно відомі випадки сказу у рисей, борсуків, кажанів, куниць, кроликів, копитних (коней, свиней, овець, кіз, великої рогатої худоби). Щоб зупинити поширення сказу, передусім слід зайнятися регуляцією популяції диких тварин, проводити їх імунізацію. Раніше лісники разом з ветеринарами регулярно розкладали приманки з матеріалом для щеплення, значно поліпшуючи в такий спосіб ендемічну ситуацію. Нині цього не робиться.
Ще одна проблема — близькість області до Чорнобильської зони, де відбувається неконтрольоване зростання популяції тварин, до того ж, з’явилася помісь собаки з вовком. Такий гібрид не боїться людей і спокійно заходить до населених пунктів. Влітку на Чернігівщині трапилося кілька випадків, коли такий «гість» покусав корів на випасі, унаслідок чого постраждало восьмеро людей, які контактували з тваринами.
Не менш актуальне питання — бродячі собаки. На жаль, в області досі немає жодного притулку для бездомних тварин, практично не діє програма їх стерилізації. Крім того, не ведеться облік домашніх улюбленців, тільки невелика їх кількість офіційно зареєстрована, має ветеринарний паспорт та регулярно проходить вакцинацію проти сказу й інших хвороб. Тож поки не вирішимо всіх цих питань — не вирішимо й проблеми з поширенням сказу.
Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів
Коментарі
Житомирщина
Олександр ТОРБАС, начальник управління охорони здоров’я Житомирської облдержадміністраціїЩодо вакцинації людей, яких покусали тварини, то у 2015 р. за кошти державного бюджету ми отримали 2050 доз вакцини «Індираб». Крім того, на обласній базі спеціального медичного постачання у Житомирі та в лікувальних закладах області був певний запас вакцини. З упевненістю можу сказати: усі травматологічні пункти обласного центру, а також хірургічні відділення районних лікарень забезпечені препаратом для профілактики сказу. Такі щеплення проводяться постраждалим абсолютно безкоштовно.
Тернопільщина
Марія ПАВЕЛЬЄВА, завідувачка відділення організації епідеміологічних досліджень Тернопільського обласного лабораторного центру Держсанепідслужби УкраїниЗ початку року в нашому краї зареєстровано 1716 осіб, які звернулися зі скаргами на укуси тварин. Це менше, ніж торік, але збільшилась кількість осіб, котрим призначено курс антирабічних щеплень. Пояснення просте: спостерігається багато випадків підтвердженого сказу в тварин, зокрема на сьогодні їх зареєстровано уже 45.
На 9,8% більше порівняно з минулим роком зросла кількість випадків призначення антирабічних щеплень особам, які звернулися по медичну допомогу. Раніше ми виходили із ситуації, перерозподіляючи антирабічну вакцину між районами, проте останнім часом мусимо визнати повну неспроможність призначати постраждалим адекватне лікування. Трапляється навіть, що родичі потерпілих привозять вакцину з інших країн, наприклад із Польщі, бо через вітчизняні аптеки та приватні клініки вона не відпускається. Проблема ще й в тому, що таким потерпілим окрім вакцини потрібен антирабічний імуноглобулін, якого в цьому році в області взагалі немає. Відтак жодна людина, котра потрапила до групи ризику інфікування вірусом сказу, лікування цим препаратом не отримала.
Для Тернопільщини розрахункова потреба у вакцині становить 3 тис. доз, але щороку епізоотична ситуація змінюється, відтак зростає і цей показник.
Рівненщина
Валентина ТОМИЦЬКА, лікар-епідеміолог відділу досліджень біологічних факторів відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України»Водночас на Рівненщині побільшало людей, яких покусали тварини: торік їх було 1953, а в нинішньому році по медичну допомогу звернулася 2301 особа. Думаю, неабияк «посприяв» цьому Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», прийнятий у 2006 р. Ним забороняється відловлювати бродячих тварин, їх можна лише стерилізувати та поміщати в притулки. Утім, сьогодні в Рівному є лише один такий притулок, і він не спроможний прихистити всіх бездомних кішок і собак. Тож зрозуміло, що ризик поширення сказу у тварин зростає.
За статистичними даними, останнім часом кількість людей, покусаних тваринами, хворими на сказ, збільшилася на 69,5%. Якщо за 10 місяців 2014 р. було зафіксовано 44 такі особи, то за такий самий період цього року — уже 141. Усім потерпілим, без винятку, було зроблено щеплення антирабічною вакциною.
Варто сказати, що специфічна профілактика сказу в людей з укусами тварин окрім застосування антирабічної вакцини передбачає також введення антирабічного імуноглобуліну. Проте вже півтора року цього препарату в Україні немає, тому потерпілих щеплять лише вакциною, яка не може повністю гарантувати вироблення імунітету від сказу. Поки все спокійно, але інкубаційний період хвороби триває до року, тож сумних наслідків ми не виключаємо.
Загалом у Рівненській області на сьогодні є 923 дози антирабічної вакцини. Цього вистачить тільки до кінця року. Щорічна наша потреба у вакцині — 3 тис. доз і задовольнити її наразі нізвідки. Ми зверталися з листами до МОЗ України, інших інстанцій з проханням, якщо не надати антирабічну вакцину, то хоча б повідомити, де її можна придбати, проте відповіді так і не отримали. Якщо ситуація не вирішиться, то із січня 2016 р. потерпілі від укусів тварин, на жаль, залишаться беззахисними перед смертельною небезпекою, бо запобігти захворюванню на сказ можна лише шляхом профілактичного щеплення.
Харківщина
Усього ж з приводу укусів та ослинення тварин до травматологічних пунктів звернулися 3579 жителів області. Усі постраждалі — під наглядом фахівців, 575 з них були негайно направлені на антирабічні щеплення, оскільки не можна було організувати нагляд за підозрілими тваринами. Їм розпочали ситуативну вакцинацію, більшій частині постраждалих здійснено по одному-два щеплення, надалі відповідно до результатів ветекспертизи курс було продовжено або припинено. В усіх випадках використано антирабічну вакцину. На сьогодні із загальної кількості постраждалих 52 особи (проти 26 за відповідний період минулого року) вже отримали чи продовжують отримувати повний курс щеплень зазначеною вакциною.
Згідно з протоколом, у випадках важкої локалізації укусів скаженої тварини (у голову, шию, пальці рук або ж численні укуси кистей рук) потрібне комбіноване введення інактивованої очищеної концентрованої вакцини, що сприяє виробленню активного імунітету в організмі, але для цього потрібен тривалий час, та антирабічного імуноглобуліну — білкової фракції імунної сироватки крові людини або коней, що є пасивною імунізацією, проте має швидку дію, оскільки препарат уже містить готові антитіла. Однак цього препарату в області немає вже кілька місяців. На щастя, випадків смерті внаслідок того, що не було введено антирабічний імуноглобулін, ані на Харківщині, ані в Україні не зафіксовано.
Запаси антирабічної вакцини зменшуються. Станом на 16 листопада в центрі залишилася всього 21 ампула препарату індійського виробництва. Крім того, невелика кількість — по кілька ампул — є ще в усіх районних цілодобових травматологічних пунктах, де проводяться щеплення проти сказу. Чи буде достатньо такої кількості вакцини для області — покаже життя.
Проте в нас з’явилася надія найближчим часом отримати антирабічний імуноглобулін — ПАТ «Харківське підприємство з виробництва імунобіологічних та лікарських препаратів «Фармстандарт-Біолік» відновило його випуск. Перша партія вже надійшла на обласний аптечний склад і буде закуплена для потреб медзакладів Харківщини за кошти обласного бюджету. Така новина порадує не тільки харківських медиків, а й фахівців усієї країни.
Марина ГАПЧУК (м. Житомир), Лариса ЛУКАЩУК (м. Тернопіль), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), спеціально для «ВЗ»
