Нинішня ситуація в країні загалом і в галузі охорони здоров’я зокрема призводить до того, що медичним працівникам доводиться працювати в екстремальних умовах, часто — понаднормово чи за сумісництвом. Редакційна пошта свідчить: читачів хвилюють питання справедливої оплати такої праці.
Лідія Гавриленко, головний спеціаліст з питань соціально-економічного захисту Профспілки працівників охорони здоров’я України — Питання роботи за сумісництвом регулюються ч. 2 ст. 21 Кодексу Законів про працю України (далі — КЗпП), Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі — Постанова №245) і спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства фінансів і Міністерства юстиції від 28.06.93 р. №43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» (далі — Положення).
Робота за сумісництвом передбачає виконання працівником окрім своєї основної іншої роботи на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації за межами робочого часу за основною посадою (п. 1 Постанови №245). Посади, на яких працюють сумісники, мають бути передбачені штатним розписом установи, організації та бути вакантними.
З працівником, який оформляється на роботу за сумісництвом, укладається у встановленому порядку трудовий договір (працівник подає заяву про прийняття на роботу за сумісництвом, підприємство видає відповідний наказ тощо).
Надбавки, доплати, премії та інші виплати сумісник отримує в порядку, передбаченому для працівників певного підприємства, установи й організації.
Тривалість роботи за сумісницт-вом не може перевищувати 4 години на день і повного робочого дня у вихідний. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (п. 2 Постанови №245 та Положення). Робота за сумісництвом виконується у вільний від основної роботи час за графіком, складеним з урахуванням вимог Постанови №245.
Водночас додатком до Положення затверджено Перелік робіт, які не вважаються сумісництвом. Зокрема п. 11 цього Переліку визначено, що в разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), а оплата його праці по основній та іншій роботах не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи, така праця не є роботою за сумісництвом.
Отже, робота працівника на двох посадах по 0,5 ставки у відділенні стаціонару лікарні та в приймальному відділенні цієї самої лікарні не вважається роботою за сумісництвом.
З огляду на це, писати заяву на роботу за сумісництвом не потрібно.
У трудовій книжці має бути записано, що людина працює на 0,5 ставки лікаря-терапевта у відділенні лікарні та на 0,5 посади лікаря-терапевта в приймальному відділенні лікарні.
У цьому випадку заробітна плата працівнику нараховується за обома посадами, виходячи з відповідних посадових окладів, на які нараховуються виплати (на період щорічної відпустки, за період тимчасової непрацездатності, грошова допомога на оздоровлення тощо) — у розмірах, встановлених по кожній посаді окремо.
? Після 25 років роботи на посаді медичної сестри цехової лікарської дільниці вузлової лікарні я перейшла на роботу в міську поліклініку на посаду дільничної медичної сестри. Чи враховується мій попередній стаж, який дає право на встановлення 20% надбавки за тривалість безперервної роботи?
— Так, враховується. Порядок і умови оплати роботи працівників закладів охорони здоров’я визначені спільним Наказом Міністерства праці та соціальної політики і Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 р. №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (далі — Умови).
Перелік закладів і посад працівників, які мають право на надбавку за тривалість безперервної роботи, наведено в п. 4.1.1 розділу 4 Умов.
Згідно з пп. 3 цього пункту дільничні сестри медичних цехових лікарських дільниць мають право на зазначену надбавку при стажі роботи понад 5 років у розмірі до 20% посадового окладу.
Порядок обчислення стажу безперервної роботи, що дає право на отримання зазначеної надбавки, встановлений у пункті 4.1.3 Умов.
Підпунктом 1 цього пункту Умов визначено, що до стажу роботи, який дає право на отримання зазначеної надбавки, взаємно зараховується час роботи в закладах і на посадах, перелічених у п. 4.1.1.
Оскільки ваш стаж на попередньому місці роботи становив 25 років, надбавка за тривалість безперервної роботи виплачується вам у максимальному розмірі, встановленому для дільничних медичних сестер поліклініки, тобто — 30% посадового окладу.
? Медичну сестру Центру первинної медико-санітарної допомоги було мобілізовано в серпні 2014 р., а у вересні 2015 р. — демобілізовано, і вона повертається працювати на посаду, яка дає право на надбавку за тривалість безперервної роботи. Чи зберігається безперервний стаж роботи на час мобілізації, необхідний для виплати згаданої надбавки?
— Медичні працівники закладів первинної медико-санітарної допомоги (у тому числі амбулаторій) мають право на надбавку за тривалість безперервної роботи. Порядок її встановлення та виплати визначений у розділі 4 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики й Міністерства охорони здоров’я від 05.10.2005 р. №308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» (далі — Умов), зареєстровано в Міністерстві юстиції за №1209/11489 від 17.10.2005 р. Зазначена надбавка нараховується лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою залежно від стажу роботи на цих посадах у таких розмірах: при стажі роботи від 3 до 5 років — 10%, від 5 до 7 років — 20%, від 7 до 9 років — 30%, понад 9 років — 40% посадового окладу. При цьому до стажу роботи, що дає право на згадану надбавку без будь-яких умов і обмежень, зараховується час військової служби (абзац перший пп. 2 п. 4.1.3 Умов).
Саме до осіб, призваних на військову службу під час мобілізації, і застосовується цей підпункт.
? У нашому закладі сформована виїзна бригада, яка здійснює заготівлю донорської крові у виїзних умовах в містах і районах області. Часто під час виїздів у територіально віддалені райони області персонал бригади перевищує встановлену денну норму робочого часу, передбачену Колективним договором. Як оплачувати таку роботу, враховуючи відсутність коштів для стимулюючих виплат?
— Оплата праці працівників закладів охорони здоров’я здійснюється відповідно до чинного трудового законодавства України й спільного Наказу Міністерства праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров’я від 05.10.2005 р. №308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».
Виїзні бригади здійснюють прийом донорів і заготівлю донорської крові у виїзних умовах в містах та районах області. У закладі щомісяця має затверджуватися графік роботи цих бригад, виходячи зі встановленої норми робочого часу 38,5 годин на тиждень (7 годин 42 хвилини на день).
Дійсно, не завжди виїзди та повернення таких бригад «вкладаються» у встановлений графіком час, особливо це стосується територіально віддалених районів і міст області, тому для цих працівників доцільно застосовувати підсумований облік робочого часу.
Застосування підсумованого обліку робочого часу регулюється ст. 61 КЗпП України й Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 р. №138 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу» (далі — Рекомендації).
Згідно з Рекомендаціями підсумований облік робочого часу може запроваджуватися на безперервно діючих підприємствах, в установах й організаціях усіх форм власності та господарювання, а також на окремих виробництвах, у цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або тижнева тривалість робочого часу. Таку форму обліку робочого часу роботодавець може запроваджувати за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, а в разі його відсутності це питання може бути врегульовано Колективним договором (ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди»).
Робота працівників при підсумованому обліку робочого часу регулюється графіками роботи (змінності), затвердженими керівником закладу за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, а в разі його відсутності це питання має бути передбачено в Колективному договорі.
Застосування підсумованого обліку робочого часу в закладах охорони здоров’я передбачене Наказом МОЗ України від 18.12.2000 р. №204-о «Про затвердження Галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку» (далі — Галузеві правила) та поширене в стаціонарах, які працюють у цілодобовому режимі. Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу зазвичай вважається місяць, проте в окремих випадках можуть використовуватися інші облікові періоди — декада, квартал, півріччя, рік.
Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися (протягом облікового періоду), але загальна сума годин роботи за цей період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковий період.
У разі застосування підсумованого обліку робочого часу керівники закладів повинні дотримуватися таких вимог:
- затверджувати графіки змінності з дотриманням норм робочого часу за обліковий період з урахуванням умов праці, тобто робочий час не може перевищувати нормальної кількості робочих годин за цей період, передбачених ст. 50 та 51 КЗпП;
- встановлювати тривалість роботи в нічний і денний час до 12-ти годин у зміну — для працівників з нормальними умовами праці. Для працівників зі шкідливими умовами праці не рекомендується встановлення подовженої тривалості робочого часу;
- не призначати працівника на роботу протягом двох змін поспіль (ст. 59 КЗпП);
- доводити графіки змінності до відома працівників — як правило, не пізніше ніж за один місяць до введення їх у дію;
- організовувати чергування змінами рівномірно, а перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через тиждень у години, визначені графіками змінності;
- забезпечувати тривалість перерви між змінами не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні, включаючи перерву на обід;
- вважати понаднормовим час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, й оплачувати цю роботу згідно зі ст. 106 КЗпП.
При цьому для залучення працівників до понаднормових робіт обов’язково потрібно отримати дозвіл профспілкового комітету закладу (ст. 64 КЗпП). Таким чином, години, відпрацьовані персоналом виїзної бригади понад норму робочого часу за обліковий період (місяць, квартал, півріччя), вважаються понаднормовим часом і мають оплачуватися відповідно до положень ст. 106 КЗпП України, а саме:
- за погодинною системою оплати праці робота в понаднормовий час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки;
- за відрядною системою оплати праці за роботу в понаднормовий час виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата роботи якого здійснюється за погодинною системою, — за всі відпрацьовані понаднормові години.
У разі підсумованого обліку робочого часу як понаднормові оплачуються всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковий період, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Не допускається компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулу.
