«Працівники бригад швидкої допомоги отримуватимуть надбавки і матеріальну допомогу» — саме так популярні ЗМІ подали новину про ухвалення Верховною Радою України законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» №1164 (щодо забезпечення справедливої оплати праці працівників бригад екстреної медичної допомоги), який був прийнятий за основу 21 квітня 2015 року.
Насправді, це приклад того, як можна проявляти турботу про працівників медичної сфери, не надаючи конкретної допомоги. Автор законопроекту — народний депутат Сергій Соболєв, заявляючи про «забезпечення справедливої оплати», не пояснив головного — звідки на цю «справедливість» брати гроші. Більше того: в пояснювальній записці до проекту Закону він указав: «Реалізація законопроекту не потребує додаткових фінансових витрат із Державного бюд-
жету України». Це — абсурд. Гроші на доплати беруться тільки з цього джерела, тому їх можна буде закласти до Держбюджету… 2016 року. Але зовсім не факт, що закладуть.
Які ж саме зміни ухвалили депутати, прийнявши законопроект за основу?
Якщо раніше згідно зі ст. 11 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» на «підвищені посадові оклади, надбавки за особливий характер праці… інші надбавки і доплати, премії і винагороди» мали право тільки медичні працівники системи екстреної медичної допомоги, то тепер можуть претендувати всі працівники.
На помилковість такого підходу вказується у висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України (ГНЕУ) до даного законопроекту: «До працівників системи екстреної медичної допомоги відносять: медичних працівників системи екстреної медичної допомоги, які безпосередньо надають екстрену медичну допомогу та/або забезпечують її надання, та немедичних працівників, які здійснюють організаційно-технологічне забезпечення надання екстреної медичної допомоги. При цьому до штату такого центру входять інженер-електронік, електромеханік, сторож (охоронець), секретар-друкарка, бухгалтер та інші працівники, які не пов’язані безпосередньо із наданням медичної допомоги населенню. З урахуванням зазначеного вбачається сумнівним встановлення однакових умов оплати праці для всіх працівників цієї системи незалежно від рівня складності роботи, відповідальності та професійного навантаження».
Друга й остання зміна до Закону «Про екстрену медичну допомогу» — ось це доповнення до ст. 14: «Працівникам системи екстреної медичної допомоги, у тому числі працівникам бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги (лікар, фельдшер, медична сестра, водій) виплачується надбавка за особливий характер праці у розмірі до 20% посадового окладу (з підвищеннями), надбавка за особливі умови праці у розмірі до 20% посадового окладу (з підвищеннями), матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі одного посадового окладу на рік на підставі рішення керівника закладу охорони здоров’я, а керівникам закладів охорони здоров’я — за рішенням керівника органу вищого рівня в межах фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисах. Зазначені надбавки виплачуються працівникам системи екстреної медичної допомоги, у тому числі працівникам бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги щомісяця за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи, а також тим, що працюють за сумісництвом».
Одразу викликають питання:
- Як розуміти формулювання про надбавки «до 20% посадового окладу (з підвищеннями)»? Якщо «до 20%», то скільки ж робітники швидких будуть отримувати реально на руки? 20% чи 10%? А може, 0,20%?
- Як розуміти, що надбавки і матеріальна допомога будуть виплачуватися «на підставі рішення керівника закладу охорони здоров’я»? Виходить, керівник закладу може вирішити нічого й не платити, якщо коштів на ці благі наміри у закладу немає?
ГНЕУ звернуло увагу і на ці вади законопроекту: «…Не береться до уваги, що виплата матеріальної допомоги працівникам бюджетної сфери… багато в чому ускладнюється встановленим механізмом її нарахування. Адже можливість її виплати безпосередньо залежить від рішень керівників бюджетних установ, закладів та організацій. Розв’язання поставленого у проекті завдання потребує перенесення об’єкта виплати (матеріальної допомоги, надбавок) із розряду права керівників на їх надання до категорії права працівників на їх отримання».
Але замість зрозумілого та логічного включення надбавок та медичної допомоги до «переліку виплат, на які мають право працівники», автор законопроекту «винайшов» виплати, які виплачувати необов’язково.
«Необхідно зазначити, що реалізація запропонованої суб’єктом законодавчої ініціативи пропозиції у такому вигляді потребуватиме додаткових бюджетних витрат, — зазначено у висновку ГНЕУ. — А відповідно до Бюджетного кодексу закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (збільшують витрати бюджету), приймаються після 15 липня року, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим».
Що ж, працівникам системи екстреної медичної допомоги залишається сподіватися, що до другого читання «закон про надбавки» прийде з урахуванням даних зауважень і депутати приймуть його не з популістських міркувань, а спираючись на логіку і піклуючись про людей.
Роман Барашев, спеціально для «ВЗ»
