За даними статистики стан сонного паралічу переживали хоч раз у житті близько 8% людей. Найбільш часто він виникає у тих, хто перебуває у стані хронічного стресу, астенії, депривації, а також постійно недосипає, зловживає алкоголем чи іншими психотропними речовинами або страждає на психічні розлади.
Чи доводилось вам просинатись та продовжувати бачити сон, не маючи змоги ані поворухнутися, ані покликати на допомогу? Якщо так – ви вже знайомі з катаплексією пробудження або сонним паралічем, і, мабуть, були вкрай налякані цим станом. Але якщо ви вперше чуєте про таке від пацієнта, то запрошуємо у дивовижний світ неврологічних розладів сну.
Перш за все треба розібратися з термінологією. І допоможе в цьому лікар-невролог клініки вертеброневрології та кінезіотерапії Prima Vertebra, дійсний член Української асоціації з вивчення болю, Асоціації превентивної та антиейджинг медицини Катерина Шмаргальова.
Катерина ШМАРГАЛЬОВА, лікар-невролог клініки вертеброневрології та кінезіотерапії Prima Vertebra, дійсний член Української асоціації з вивчення болю, Асоціації превентивної та антиейджинг медицини
Катаплексія пробудження, сонний параліч або сонний ступор є специфічним станом повного або часткового м’язевого паралічу при ввімкненій свідомості, який може супроводжувати засинання чи пробудження. Не треба плутати з каталепсією – надзвичайно цікавим станом збереження будь- якої, навіть зовсім нефізіологічної пози, що можна спостерігати при шизофренії, істерії чи паркінсонізмі.
Фізіологічні основи катаплексії
Треба визнати, що наш мозок ніколи не відпочиває. Так на енцефалограмі вчені давно підтвердили просто перехід у інший режим, який ми фіксуємо у вигляді альфа – 8-13 Гц, бета –14-40 Гц, тета – 4-6 Гц, дельта – 0,5-3 Гц та інших хвиль. Аби запобігти можливості реагувати на те, що відбувається уві сні, специфічні структури варолієвого мосту та вентромедіальної частини довгастого мозку тимчасово переводять наші м’язи у стан атонії. Тож при зміні цих фаз відбувається парадоксальна ситуація, коли мозок переходить до такої частоти (REM, або фаза швидкого сну), яка «вмикає» свідомість, але м’язовий тонус так і не «вмикається» і тіло продовжує знаходитись у стані тимчасового паралічу.
Як розпізнати сонний параліч?
Умовно можна виділити 2 форми: катаплексія пробудження та сонний параліч засинання. Прояви цього дивного стану завжди стереотипні. Знаходячись у ньому, людина відчуває напад вираженої тривоги, жах, неможливість говорити, поворухнутися, відчуття нестачі повітря або тиску на грудну клітину. Можуть також виникати аудитивні чи зорові, а також вестибуло-моторні галюцинації з відчуттям падіння, плавання, виходом зі свого матеріального тіла. Сонний параліч іноді супроводжується багатим вегетативним забарвленням у вигляді прискореного серцебиття, підвищеного потовиділення. Тривалість цього розладу може сягати від декількох секунд до 15-20 хвилин.
Також описаний феномен відчуття «незваного гостя»: людині здається, що у кімнаті хтось є – «він» ходить, відкриває двері, хоче заподіяти шкоду. Найімовірніше це пов’язано з «базовими налаштуваннями» на більш активну роботу деяких ділянок нашого мозку, які відповідають за збір інформації про небезпеку довкола нас під час сну. Отже коли свідомість повертається, а органи чуття все ще у «стані бойової готовності», то навіть незначні шуми, зміни освітлення сприймаються як ознаки небезпеки. Мозок намагається об’єднати обривки сновидіння та навколишню реальність і результатом стають найчастіше погрожуючі або страхітливі галюцинації. Тож сонний параліч з давніх давен був оточений міфами про діяльність потойбічних сил та злих демонів.
Як відбувається діагностика та лікування цього недугу?
Найчастіше по закінченню епізоду катаплексії люди не відчувають клінічно значущих змін у своєму самопочутті, тому не звертаються за допомогою до лікаря. Але якщо сонний параліч повторюється, викликає довготривалі тривожні розлади, то діагноз можна поставити лише за допомогою детального збору скарг пацієнта та за результатами спеціального анкетування. Інструментальної діагностики, приміром, такої, як полісомнографія, що застосовують при деяких розладах сну, поки не винайдено. Взагалі, медицина не надто серйозно ставиться до катаплексії. Навіть МКХ 10 перегляду не виділяє сонний параліч у окремий діагноз, звалюючи його до загального і широкого поняття «парасомнія».
Лікування цього розладу більше схоже на усунення факторів, що можуть сприяти або провокувати такі епізоди. Перш за все, як і при усякій іншій патології, необхідно донести зрозумілою для пацієнта мовою суть його стану. І хоча стан нерухомості у купі з жахаючими галюцінаціями може сильно налякати, біологічних наслідків для організму вони практично не мають, тож і специфічного лікування не потребують. При досягненні певного рівня комплайєнсу з пацієнтом можна рекомендувати елементи психотерапії, контроль за гігієною сну в аспекті не тільки нормалізаціїї його тривалості, а й певної систематизації, тобто формування режиму сну й бадьорості. Важливим також є позбавлення від шкідливих звичок та відмова від вживання стимулюючих напоїв у другій половині дня. Треба скерувати пацієнта на пошук немедикаментозних методів зниження рівня стресу у його житті або підвищити рівень стресостійкості. Певний, хоча б мінімальний рівень фізичної активності також сприяє нормалізації нічного сну та знижує рівень гормонів стресу, даруючи натомість заохочення у вигляді дофаміну та серотоніну.
Дізнайтеся більше: Безсоння: що робити, коли ліки безсилі?
Використання фармакологічних препаратів не має достатньої доказової бази для лікування катаплексії, отже призначати снодійні в цьому випадку не варто. Бажаю всім вам міцного здоров’я та лише солодких, з плавним та непомітним переходом між різними фазами приємних сновидінь!
