Сонячна алергія: як лікувати і чи можна вилікувати?

4685

Сонячна кропив’янка, алергія на сонце, фотодерматоз – у цього захворювання багато імен, а суть одна: жертви цієї недуги мають уникати сонця через підвищену чутливість їх організму до світла в ультрафіолетовому і видимому спектрах.

Сонячна алергія

Про те, чим сучасна медицина може допомогти цим людям і про які терапевтичні можливості мріють самі лікарі, розповідає доктор медичних наук, професор, президент Української академії дерматовенерології Марина Анфілова. 

Що таке сонячна алергія?

Марина АНФІЛОВА, доктор медичних наук, професор, президент Української академії дерматовенерології

Сонячна кропив’янка – це хронічне захворювання алергічного генезу. Вона належить до групи імунологічно опосередкованих фотодерматозів. Тобто люди, що страждають на цю патологію, мають ген, який кодує алергічну реакцію організму людини при контакті з сонячним випромінюванням. Часто, це спадковий фактор. Не можна сказати, що таких пацієнтів багато: за деякими епідеміологічними даними, це приблизно 3% населення планети.

Проявитися алергія на сонце може у будь-якому віці. Пацієнта необхідно повідомити про те, що головний тригер, який провокує її загострення – сонце – спрацьовує з однаковою інтенсивністю незалежно від пори року, доби або тривалості впливу (часу знаходження на сонці). На жаль, контакт з сонцем завжди провокуватиме висипку.

Сонячна кропив’янка головним чином пов’язана з впливом ультрафіолетових променів А – діапазон 320-400 нм та видимими світловими променями – діапазон 400-800 нм.

Механізми розвитку сонячної алергії

Точні патогенетичні механізми розвитку цього захворювання й дотепер не з’ясовані, але фізичними тригерами можуть виступати аутоімунні зміни.

Залежно від спектра ультрафіолетових променів виділяють 2 типи сонячної кропив’янки. До I типу належать пацієнти, у яких в сироватці крові, плазмі або тканинній рідині виявляють сполуки, що стають фотоалергенами. Під час взаємодії цих попередників з УФ-променями у прив’язці до рецепторів IgE відбувається дегрануляція тучних клітин і вивільнення запальних медіаторів.

II тип теж опосередковано пов’язують з IgE-рецепторами, проте такі сполуки/попередники зустрічаються й у здорових осіб, тож, вчені припускають: пацієнти з сонячною кропив’янкою мають циркулюючі IgE-аутоантитіла, що розпізнають опромінених попередників. 

Симптоми сонячної алергії: як виглядає висипка, чи має якісь характерні ознаки і типову локалізацію?

Сонячна алергія проявляється пошкодженнями шкіри, схожими на класичну уртикарію й інші види кропив’янки – це папули та еритемні пухирці, які вкривають відкриті ділянки тіла і дуже сверблять. По суті, саме локалізація на відкритих ділянках шкіри (або при носінні одежі з тонких тканин), час появи симптомів – після інсоляції, а також, зникнення висипу після припинення впливу сонця, є ключем до діагностування саме фотодерматозу. Загалом, діагностика не дуже складна, але здійснити її може лише лікар. Адже потрібно диференціювати прояви захворювання з іншими алергодерматозами: еритропоетичною протопорфірією (особливо у дітей) та поліморфними світловими висипаннями. 

Імунологічні та гістохімічні зміни шкіри при сонячній кропив’янці майже співпадають з морфологією класичної уртикарії.

Діагностика за протоколом

Відповідно до українського клінічного протоколу діагностична програма включає наступні лабораторні дослідження:

  • загальний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі;
  • біохімічній аналіз крові (загальний білок, білкові фракції, АЛТ, ACT, білірубін, цукор);
  • серологічне дослідження;
  • флуорографічне дослідження;
  • кал на яйця глистів.

Рекомендовано також зробити додаткові дослідження:

  • визначення біодози ультрафіолетового опромінення;
  • визначення порфірінів у сечі;
  • визначення порфірінів у крови;
  • біохімічній аналіз крови на креатинін;
  • кров на антитіла до ДНК реактивні та денатуровані.

Крім того, важливо з’ясувати анамнестичну картину даного пацієнта:

  • як швидко з’являються висипання на шкірі після сонячного впливу?
  • чи були помічені подібні висипання після інсоляції раніше?
  • чи спостерігалися подібні реакції у родичів?
  • чи обробляли чимось шкіру, адже деякі засоби (мило, парфуми) можуть викликати фотоалергічні контактні дерматити?
  • чи є інші симптоми ураження шкіри?
  • чи є симптоми ураження інших органів, крім шкіри (при деяких фоточутливих дерматозах уражається тільки шкіра, при інших, приміром, системному вовчаку – внутрішні органи)?
  • які ліки приймає пацієнт?

Зокрема, відповідь на останнє питання є дуже важливою, оскільки так може проявлятися одна з побічних дій ліків. Найбільш поширені лікарські засоби, що володіють ефектом фототоксичності – антибіотики, зокрема тетрациклін, фторхінолони і сульфаніламіди, а також кардіологічні та протигрибкові препарати.

Клас

Лікарський засіб

Фототоксична

реакція

Фотоалергічна

реакція

Антибіотики

Фторхіналони (ципрофлоксацин,

Офлоксацин, левофлоксацин)

+

Сульфонаміди

+

Тетрацикліни (доксициклін, тетрациклін)

+

Антигістамінні

Ципрогептадин

+

+

Прометазин

+

+

Дифенгідрамін

+

+

Гідроксизин

Протигрибкові

Ітраконазол

+

+

Вориконазол

+

Серцево-судинні

Аміодарон

+

Ділтиазем

+

Хінидин

+

+

Діуретики

Фуросемід

+

Дихлортиазид

+

+

Гіпоглікімічні

Похідні сульфанілсечовини

(глипізид, глібенкламід)

+

Нейролептики

Фенотіазини (хлопромазин, флуфеназин, перазилін, перфеназин,тіоридазин)

+

+

Тіоксантени (хлорпротиксен, тіотиксен)

+

НПЗП

Ібупрофен

+

Кетопрофен

+

+

Напроксен

+

Ретіноїди

Ацитретин

Сонцезахисні креми

 

 

 

Бензофенони

+

Параамінобензойна кислота (PA BA)

+

+

Саліцілати

 

+

Парфумерія

Мускус

+

6-меркаптопурін

+

Як лікують сонячну алергію? 

Для лікування сонячної кропив’янки пацієнтам призначають антигістамінні препарати та топічні кортикостероїди, які можуть значно зменшити запалення шкіри і свербіж.

Окрім цього, оскільки пацієнти з сонячною алергією мусять уникати сонця, їм рекомендовано контроль рівня вітаміну D для своєчасної корекції.

На жаль, поки що ми не маємо можливості виліковувати захворювання, в основі яких «поломка гена». Поки у нас генна інженерія не розвинулась настільки, щоби «вирізати» поламані частинки генів. Максимум, якого можна досягти – це якісне симптоматичне лікування, метою якого є покращення якості життя пацієнта.

Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я