У «ВЗ» № 16-17 від 18.04.2014 р. наведено висловлювання Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка щодо медичної реформи, де, зокрема, сказано, що так звана реформа не призвела до економії коштів. Реформу в такому вигляді, як її представила попередня влада, потрібно не призупинити, а повністю відмінити.
А щодо коштів, то ця реформа призвела до значного перевищення витрат при значному погіршенні медичного обслуговування. Розмежування в центральних районних лікарнях відділень швидкої допомоги на відділення екстреної допомоги та на так звану невідкладну допомогу, яку було передано центрам медико-санітарної допомоги, призвело до плутанини і постійних свар між службами екстреної та невідкладної допомоги.
Критерії розподілу звернень на екстрені та неекстрені виявились неефективними, оскільки екстрена допомога не виконує функцій, прописаних у цих критеріях (транспортування психічно хворих, госпіталізація важких хворих тощо). Точаться постійні сварки між службами екстреної та невідкладної допомоги з приводу того, хто повинен обслуговувати той чи інший виклик, а хворі тим часом, не дочекавшись допомоги, помирають.
Вжити дієвих заходів з приводу недоліків у роботі цих двох служб в умовах сільського району неможливо, тому що скарги населення потопають у безкінечній переписці між філією екстреної допомоги, станцією екстреної допомоги, обласним центром екстреної допомоги, органами влади і пацієнтами. Наприклад, у Броварському районі Київської області вже протягом 1,5 року майже щодня надходять скарги на роботу екстреної допомоги то в РДА, то в мерію міста, то в адміністрацію ЦРЛ, а керівництво Броварської служби екстреної допомоги сидить у Борисполі і невідомо за що отримує заробітну плату! Тому потрібно зробити лише одну реформу екстреної — дати ту кількість автомобілів, яка передбачена нормативами, і тоді все стане на свої місця, незалежно від того, підпорядковуватиметься вона ЦРЛ чи обласному центру екстреної (якщо ЦРЛ, то це для держави вигідніше, оскільки обходитиметься дешевше).
Те ж саме стосується і центрів первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). Ці штучно створені заклади лише поглинають гроші, яких і так не вистачає. Потрібно в складі ЦРЛ змінити нормативи навантаження на лікарів (1500 для міста і 1200 для села), а лікарів ЗПСМ готувати тільки для сільських лікарських дільниць.
У жодному разі не слід допускати ліквідування педіатричної служби. А розшматовувати центральні районні лікарні на фрагменти шкідливо тому, що це призводить до децентралізації управління. У нас все, як у байці «Лебідь, Щука і Рак»: в одному адміністративному районі функціонують головний лікар ЦРЛ, головний лікар екстреної, головний лікар ЦПМСД, що також шкодить єдності дій. Керівництво медицини має бути в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці, тому що до цього прив’язане фінансування та всі інші види діяльності. А якщо вже реформувати, то необхідно спочатку зробити адміністративно-територіальну реформу, а тоді до цього прив’язати реформу медицини. Центральні, районні лікарні потрібно не розшматовувати, а укріплювати!
Валентин БАГНЮК,головний лікар Броварської центральної районної лікарні
