Яка із систем охорони здоров’я світу найоптимальніша для України? Народний депутат України Гліб Загорій, аналізуючи моделі їх функціонування, доходить висновку про необхідність поступового скорочення державних повноважень у занадто зарегульованій вітчизняній галузі.
«Реформа системи охорони здоров’я завмерла десь посеред океану: від берега вже відштовхнулася, а куди, власне, тримати курс, не знає. Зокрема вже півтора року не працює орган державного контролю у фармацевтичній сфері. Державну службу України з лікарських засобів ліквідовано, а нова структура — Державна служба з лікарських засобів та контролю за наркотиками — так і не розпочала роботу. Немає жодних перевірок. Це звучить непогано, але й відповідальність за якість медикаментів лягла винятково на виробників і постачальників, що неправильно. Така невизначеність, з одного боку, дає змогу спокійно осмислити поточний стан і прийняти розумне рішення про те, куди гребти далі. З іншого — те, що відбулося, не пішло на користь ані пацієнтам, ані лікарям, ані фармкомпаніям.
Нинішній МОЗ з підпорядкованими держпідприємствами, установами й величезною кількістю регуляторних функцій — радянський пережиток. Модель державної монополії в охороні здоров’я більше не працює. Теоретично Міністерство з усім своїм набором інструментів і засобів може тримати під контролем систему охорони здоров’я країни, однак насправді воно не робить і цього.
Саме час знайти приклад або зразок того, що було зроблено в інших країнах. Я — проти того, аби погоджуватися з будь-якими вимогами Євросоюзу у цьому питанні, але маю визнати: у плані організації охорони здоров’я у наших партнерів з ЄС справи йдуть значно краще. Тож чому б не проаналізувати їх досвід, щоб знайти шлях до свого берега?
Франція: добре, але дорого
Всесвітня організація охорони здоров’я визнає Францію одним зі світових лідерів у медицині. Ця країна — приклад максимального державного контролю. Система медичного страхування реалізована через приватні страхові фонди за місцем проживання, які при цьому жорстко регламентуються державою.
Оплата страхових послуг у Франції чимось нагадує оплату комунальних послуг в Україні, де гроші отримує постачальник цих послуг, але тарифи визначає регулятор.
У результаті медичне страхування охоплює 99% громадян Франції, а якість медичних послуг — одна з найвищих у світі. При цьому й витрати держави на медицину дуже високі — близько 11% ВВП, а кожний працюючий громадянин перераховує на систему охорони здоров’я у середньому 18,8% своєї зарплати. І вартість страховки стає все більшою.
У 2015 р. президент-соціаліст Франсуа Олланд анонсував реформу системи охорони здоров’я, що спровокувало хвилю протестів з боку лікарів. Для України, держави зі слабкою економікою, це показник того, що збереження великої кількості повноважень МОЗ — шлях у глухий кут. Ні країна в цілому, ні її громадяни не витримають такого фінансового тягаря.
США: ринок всемогутній
Американська модель прямо протилежна французькій. Тут панує максимальна дерегуляція системи охорони здоров’я. По суті, галузь віддано на відкуп страховим компаніям. Це причина того, чому охорона здоров’я як бізнес залучає значні інвестиції, тут дуже висока конкуренція за право надавати кращі послуги. При цьому ціни не регулюються державою, що позбавляє значну частину американців можливості отримувати якісне лікування. Але для того, аби збалансувати ситуацію, держава створила низку програм для соціально незахищених верств населення. Проте перелік доступних за такими програмами послуг обмежений. Найзапекліші критики американської системи наводять цифру 47 млн: саме стільки громадян країни позбавлені страховки, а отже, двері багатьох госпіталів для них закриті. І це при тому, що частка витрат на медицину від ВВП США — найвища в світі!
Американська система допомогла б Україні зняти навантаження з бюджету. Однак таку реформу складно реалізувати, адже, за даними ООН, за межею бідності перебувають 80% населення нашої країни. Без економічних реформ радикальне скорочення ролі держави в медицині несе великі ризики.
Іспанія: почуті регіони
Особливість системи охорони здоров’я Іспанії — децентралізація при збереженні загального державного контролю. За надання медичних послуг іспанцям безпосередньо відповідають органи влади 17 регіонів країни. Медичним страхуванням охоплено понад 98% населення. Страховка, як правило, покриває найбільш затребувані послуги: від огляду в лікаря за фактом звернення до проведення лікування та придбання ліків.
Відносини між центром і регіонами будуються за принципом надання останнім грантів, а вже як саме ці гроші витрачати, місцева влада вирішує самостійно. Найкраще підтвердження ефективності такої системи — схвалення близько 60% громадян ситуації в галузі охорони здоров’я (такі дані представлені в дослідженні Disney et al. Impatient for Change).
Україна: наш курс
Для України вирішенням проблеми неякісної медицини могли б стати децентралізація й поступове скорочення державних повноважень разом з приватизацією держпідприємств. МОЗ, безумовно, має залишитися регулятором, але не одним із гравців на ринку медичних послуг.
Потрібно беззаперечно вилучити із кола відповідальності Міністерства держзакупівлі й управління державними підприємствами. Ці сірі зони тільки створюють можливості для зловживань бюджетними коштами й утворення корупційних схем.
Такі заходи дадуть змогу вітчизняній охороні здоров’я досягти іншого берега, а не красиво і безкінечно махати веслами».
За матеріалами видання «Новий час»
