Проблема ендопротезування постійно обговорюється на державних форумах з міжнародною участю. У квітні відбулася значуща подія і в Україні — конференція «Актуальні питання протезування суглобів», присвячена важливим нюансам первинного і ревізійного ендопротезування суглобів різних локалізацій, помилкам і ускладненням. Результати їх обговорень стануть черговим етапом удосконалення системи ендопротезування в Україні.
Від імені організаційного комітету конференцію відкрив Почесний Президент Української Асоціації ортопедів-травматологів, директор ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», Академік Національної академії медичних наук України, професор Георгій ГАЙКО.
— Ендопротезування на сучасному етапі є безальтернативним способом хірургічного лікування хворих із важкими дегенеративно-дистрофічними ураженнями суглобів, — зазначив Георгій Васильович. — Щорічно у світі, за даними ВООЗ, виконується більше 1,5 млн ендопротезувань суглобів. Активне впровадження ендопротезування в Україні почалося з 1992 р. У 1994 р. за рішенням МОЗ України на базі нашого інституту організовано республіканський центр ендопротезування суглобів, відкрито філіали в Одесі, Вінниці, Хмельницькому, функціонують регіональні центри в Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Львові. Зараз операції ендопротезування суглобів виконують у всіх обласних і міських лікувальних закладах України. Щорічна кількість таких втручань перевищує 7 млн, проводиться глибокий аналіз їх результатів, контролюється підготовка спеціалістів,
розробляються сучасні технологічні конструкції ендопротезів, налагоджені контакти з ведучими зарубіжними клініками і фірмами.
Ендопротезування голівки променевої кістки — альтернатива сегментарній резекції
Олександр ЛОСКУТОВ, завідувач кафедри травматології та ортопедії ДУ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України»
— Частота переломів кісток, що утворюють ліктьовий суглоб, становить 15,1-19,8% від кількості всіх переломів верхньої кінцівки. З них частота переломів голівки (ГПК) і шийки променевої кістки (ШПК) становить 1,7-5,4% всіх травм опорно-рухового апарату і 14-44% всіх пошкоджень ліктьового суглоба. ГПК, працюючи спільно з іншими структурами, що утворюють ліктьовий суглоб, забезпечує його стабільність у 3 різних площинах. Через неї передається до 70% зусиль, які передаються до кисті. Пошкодження голівки променевої кістки призводить до стійких порушень функції суглоба, втрати працездатності і навіть інвалідності. Традиційним видом оперативного лікування є резекція ГПК. За відносно непоганих ранніх функціональних результатів ця операція у віддаленому післяопераційному періоді має питому вагу ускладнень, особливо в осіб, які займаються фізичною працею або спортом. Альтернативою резекції є ендопротезування ГПК. Аналіз застосування різних імплантатів у клінічній практиці досі залишався суперечливим, що свідчить про можливість удосконалення їх конструктивних особливостей.
Нашою метою була розробка та апробація в клініці нової конструкції ендопротеза голівки променевої кістки. Для створення нової модульної конструкції виконувалися антропометричні дослідження проксимального відділу променевої кістки безпосередньо на трупних препаратах, а також по скіаграммах цих фрагментів, побудованих на основі рентгенограм, виконаних у прямій і бічній проекціях. Отримані дані дозволили обґрунтувати нову конструкцію ендопротеза для заміщення голівки променевої кістки. Результати апробації, розробленої нами методики ендопротезування, показали, що у всіх хворих була досягнута стабільність ліктьового суглоба, відновлений анатомічний дефект проксимального метаепіфіза променевої кістки, відновлена функція ліктьового суглоба і в усіх випадках отримані позитивні результати.
Ревматоїдний артрит: остеопороз та ендопротезування
Сергій ГЕРАСИМЕНКО, заступник директора ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ
— Ревматоїдний артрит (РА) — це автоімунне системне захворювання сполучної тканини з переважним деструктивним ураженням суглобів неясної етіології, для якого характерний хронічний прогресуючий перебіг і розвиток стійких деформацій кінцівок, котрі стають причиною порушення функції, втрати працездатності та важкої інвалідності хворих. Сучасні методи лікування, до певної міри, при їхній етапності й диспансерному спостереженні дають можливість досягти більш-менш стійкої ремісії. У той же час попередження розвитку контрактур, тугорухомості, деформацій у суглобах за мету не ставиться. Тому до лікування хворих на РА ортопеди підключаються, на жаль, тільки на пізніх стадіях захворювання, коли мають місце значні деформації й порушення функції суглобів і кінцівок у цілому.
Одним із характерних симптомів РА є вторинний остеопороз, який своєю чергою може ускладнити проведення реконструктивно-відновних операцій, зокрема ендопротезування суглобів. Наші дослідження показали, що у хворих на РА зберігається досить висока активність стовбурових стромальних клітин (фібробластів), що є гарним базисом для застосування ендопротезів із безцементним типом фіксації компонентів. В окремих випадках можливе застосування ендопротезів із цементним типом фіксації компонентів або гібридних. Надалі під час відновлення функцій в уражених суглобах і збільшення вісьових навантажень спостерігається збільшення щільності кісткової тканини в цих сегментах і зменшення остеопорозу, що значно поліпшує загальний стан хворих.
Результати тотальних ендопротезувань кульшового суглоба
Віктор ТОРЧИНСЬКИЙ,
доктор медичних наук ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України»
— Позитивні результати ендопротезування кульшового суглоба значно переважають у випадках застосування безцементного та гібридного способів фіксації компонентів протезів, натомість негативні лідирують у випадках цементування протезів. Найцікавішим виявилась залежність результатів ендопротезування від ступеня дисплазії кульшового суглоба, тобто від анатомічних умов для імплантації компонентів протезів. На підставі даних проведеного аналізу відмінні, добрі і незадовільні результати ендопротезування спостерігались незалежно від ступеня діагностованої дисплазії. Статистично значущої залежності між зазначеними параметрами також не встановлено. Тому можна стверджувати, що ступінь дисплазії кульшового суглоба суттєво не впливає на лікувальну ефективність ендопротезування. Вірогідно, позитивність результату більшою мірою залежить від конструкції ендопротеза, адекватності обраної моделі протеза, клінічної ситуації, способу фіксації та техніки виконання хірургічного втручання.
Неврологічні ускладнення ендопротезувань кульшового суглоба
Сергій СТРАФУН,
професор, головний ортопед-травматолог МОЗ України
— Ушкодження нервів відноситься до рідких ускладнень ендопротезування кульшового суглоба. У 80-90% випадків нейропатій, що виникли як ускладнення ендопротезування кульшового суглоба, спостерігається ураження сідничного нерва. Ізольовані паралічі стегнового нерва зустрічаються в 13,2%, тоді як паралічі n.obturatorius є рідкими і сягають лише 1,6%. Одночасне ушкодження сідничного і стегнового нервів спостерігалися тільки в 0,057% випадків.
Під нашим спостереженням перебувало 128 хворих з ушкодженнями різних ступенів, які виникли внаслідок ендопротезування кульшового суглоба, в лікувальних закладах України в період з 1999 по 2009 роки. Групу ризику виникнення неврологічних ускладнень після тотального ендопротезування склали хворі на анкілоз кульшового суглоба, диспластичний коксартроз з підзвихом голівки стегна, хворі з вивихом стегна, хворі на коксартроз, яким до ендопротезування виконувались інші оперативні реконструктивні втручання, що стали причиною розвитку значних рубцевих змін в оточуючих м’яких тканинах та утворення кістково-хрящових осифікатів. Повне відновлення втрачених функцій спостерігали в 11 пацієнтів. Тому щадне відношення до параартикулярних м’яких тканин, правильна укладка пацієнта, адекватний доступ та релаксація м’язів при анестезії, необхідний ступінь мобілізації тканин, захист тканин від термічної дії цементу, правильна установка компонентів протеза — це ті фактори, які треба врахувати для запобігання неврологічним ускладненням ендопротезувань кульшових суглобів.
Перший досвід ревізійного ендопротезування
Володимир ВАСЮК,
завідувач кафедри травматології, ортопедії та нейрохірургії Буковинського державного медичного університету, м. Чернівці
— Як показали дослідження, основними причинами недовговічної роботи тотальних ендопротезів колінного суглоба є інфекційні ускладнення й асептична нестабільність компонентів. Мета нашої роботи —аналіз причин і варіантів ревізійного ендопротезування колінного суглоба для подальшої розробки заходів щодо їх оптимізації. Основним методом лікування інфекційних ускладнень первинного ендопротезування було двоетапне хірургічне лікування з використанням цементно-антибіотикових спейсерів. Антибіотик підбирали відповідно до антибіотикограми, отриманої в сертифікованій німецько-українській лабораторії «Букінтермед». Перший етап — видалення ендопротеза з установкою цементно-антибіотикового спейсера було виконано в 75% випадків. У 12,5% — після видалення ендопротеза було проведено артродез колінного суглоба з накладенням апарата зовнішньої фіксації без установки спейсера, зважаючи на наявність туберкульозного ураження суглоба і вираженої артеріальної недостатності.
На другому етапі в 50% випадків виконано видалення спейсера і ревізійне ендопротезування колінного суглоба, а в 37,5% випадків — видалення спейсера та артродез колінного суглоба. Причинами виконання артродеза стали значний дефект суглобових кінців кісток (25%) і ризик повторної інфекції у зв’язку з незадовільним станом м’яких тканин і наявністю супутніх захворювань (цукровий діабет, посттромбофлебітичний синдром) (12,5%). У всіх випадках вдалося ліквідувати інфекційний процес і відновити опорну функцію кінцівки.
Індивідуальне ендопротезування при лікуванні пухлин дистального відділу променевої кістки
Олег ВИРВА,
головний лікар ДУ «Інститут патології хребта та суглобів
ім. проф. М.І. Ситенка НАМНУ»,
м. Харків
— Пухлини дистального відділу променевої кістки сягають 20% від загальної кількості пухлин кісток верхньої кінцівки. Методом вибору в більшості випадків хірургічного лікування даної патології є широка резекція пухлини. Майже всі існуючі методи біологічної реконструкції дистального відділу променевої кістки не дозволяють отримати повноцінної функції променево-зап’ясткового суглоба. Нашим завданням було обґрунтувати можливість індивідуального ендопротезування при хірургічному лікуванні хворих на пухлини дистального відділу променевої кістки.
Терміни спостереження за нашими пацієнтами склали від 1 до 8 років. Жодного рецидиву пухлини, метастатичного процесу або летального випадку не було. Тому ми вважаємо хірургічне лікування при пухлинах дистального відділу променевої кістки з використанням індивідуального ендопротезу сучасним методом лікування, який дозволяє отримати задовільні функціональні, косметичні та онкологічні результати лікування, а також гарантує низький відсоток ускладнень. Завдяки цьому всі пацієнти, яким виконано індивідуальне ендопротезування дистального відділу променевої кістки після видалення пухлини, повернулися до праці та можуть вільно себе обслуговувати, що довело доцільність і можливість подальшого використання запропонованих імплантатів у медичній практиці.
Реабілітація хворих після ендопротезування кульшового суглоба
Ірина РОЙ,
професор, керівник відділу реабілітації ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України»
— Операцію тотального ендопротезування кульшового суглоба можна дійсно назвати операцією сторіччя, яка призводить до відновлення працездатності та підвищення якості життя хворих. Реабілітації після такого втручання варто приділяти значну увагу. Запропонований алгоритм регламентує рух пацієнта на етапах стаціонарного та амбулаторного лікування. Він включає: передопераційну підготовку в реабілітаційному стаціонарі з наступним переводом до хірургічного стаціонару для оперативного лікування та поверненням у те саме реабілітаційне відділення для раннього відновлювального лікування (в рамках одного медичного закладу); ранню санаторну реабілітацію в спеціалізованому відділенні місцевого санаторію; амбулаторну реабілітацію; визначення інвалідності (МСЕК); продовження реабілітації вдома або вихід на роботу. За потреби проводиться віддалене відновне лікування в умовах реабілітаційного стаціонару з наступним направленням на санаторно-курортне лікування та амбулаторну реабілітацію. Ефективність відновлювального лікування хворих після ендопротезування кульшового суглоба за запропонованим алгоритмом оцінювали з точки зору виходу пацієнтів на роботу. Так, після оперативного лікування та етапної реабілітації до праці повернулось 94 % хворих порівняно з 81% тих, хто не проходив етапної реабілітації. Це свідчить про високу ефективність запропонованого алгоритму такої реабілітації хворих після ендопротезування кульшового суглоба в відновленні працездатності, що має велике соціально-економічне значення для суспільства в цілому.
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
