Стан служби сьогодні, схоже, турбує лише фахівців, які в ній працюють. Для держави — на часі інші питання, у тому числі запуск другого етапу реформи системи охорони здоров’я. Однак реформована система навряд чи зможе обійтися без потужної, чітко функціонуючої системи оцінки якості медичної послуги. А для цього потрібні експерти, лабораторії, належне фінансування. Тож, що маємо на сьогодні, які зміни очікують службу і чи очікують узагалі?
Експерти Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» та регіональних бюро (їх в Україні 25 разом із Київським міським) щороку виконують десятки тисяч первинних, повторних, комісійних і комплексних судово-медичних експертиз. Зокрема, такі, що стосуються визначення правильності надання медичної допомоги лікарями, а також надскладні та важливі для держави й суспільства експертизи, пов’язані, приміром, з трагічними подіями на Майдані, війною на Донбасі.
Та попри значні обсяги експертиз та їхню важливість для суспільства і держави, протягом останніх десятиліть стан оснащення всіх бюро залишається незадовільним. Проблеми майже в усіх бюро однакові: кадровий дефіцит, обумовлений особливими (читай — жахливими) умовами праці, украй низька заробітна плата експертів на тлі високої відповідальності, у тому числі й кримінальної, відсутність сучасної матеріально-технічної бази.
Окрім того, третина моргів цих бюро не має своїх приміщень і розташована в нетипових будівлях. Тільки половина (!) з них забезпечена холодильними камерами.
Про актуальний стан проблеми «ВЗ», як і зазвичай, запитує у практиків. Сьогоднішня наша співрозмовниця — в. о. начальника Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» Тамара Личман.
ВЗ Чому, на вашу думку, проблеми судово-медичної експертизи десятиліттями ніхто не вирішує? Вони залишаються поза увагою влади?
Тамара ЛИЧМАН, в. о. начальника Державної установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України»Річ у тому, що існує певне протиріччя між положеннями Закону України «Про судову експертизу» і тим, що відбувається насправді. Адже в країні існує тільки одна державна судово-медична установа — Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України. Всі інші бюро є комунальними закладами, тобто підпорядковані місцевим громадам.
ВЗ Що потрібно зробити, аби змінити ситуацію?
— Згідно із Наказом Міністерства охорони здоров’я від 17.01.1995 р. №6 усі бюро судово-медичної експертизи в організаційно-методичному аспекті підпорядковуються МОЗ, але вертикалі влади, як в органах прокуратури, національній поліції і судах, у нас немає. Наша діяльність спрямована на дотримання прав і свобод людини через роботу правоохоронних органів і судової системи.
Відсутність єдиної цільової програми в країні, яка об’єднала б усі бюро, обумовлює відсутність чіткої вертикалі підпорядкування, що негативно позначається на функціонуванні нашої експертизи.
В умовах обмежених фінансових можливостей доцільним було б створення сучасних міжрегіональних лабораторій, належним чином оснащених. Якби вони обслуговували 5-6 областей, можна було б звільнити обласні бюро від баласту вкрай незадовільно обладнаних лабораторій, непридатних для роботи в умовах сучасних викликів. Забезпечити належним устаткуванням усі бюро в країні, на жаль, не вийде, а от за рахунок перенаправлення коштів, які, по суті, витрачаються нераціонально, можна було б створити декілька сучасних ефективних лабораторій, де проводилися б якісні експертні дослідження.
ВЗ Якими мають бути такі лабораторні центри?
— Вони повинні бути забезпечені апаратурою для виконання ДНК-експертиз і високотехнологічних токсикологічних досліджень. Можна у якості базових використати наявні, дооснастити їх, аби вся країна мала однаковий доступ до таких лабораторних центрів.
Нині в кожному бюро є свої цитологічні, гістологічні, токсикологічні, криміналістичні відділення, але в більшості з них — застаріле обладнання, яке робить їх неспроможними задовольняти сучасні потреби.
У цілому біднішої судово-медичної експертизи, аніж наша, немає в жодній країні пострадянського простору. До речі, матеріально-технічна база судово-медичної експертизи Білорусі — одна з найкращих у Європі! У нас порівняно із сусідами судових експертів набагато більше, але результати при цьому гірші.
ВЗ У який спосіб судово-медична експертиза позначена на мапі реформи системи охорони здоров’я?
— Схоже, що про необхідність реформування служби судово-медичної експертизи забули. Дійсно, ми не надаємо медичної допомоги — наша служба є частиною контролю її якості в тих випадках, коли щодо неї виникають сумніви.
Тож для сфери організації й управління охорони здоров’я ми ніби своєрідний лакмусовий папірець, «тест-система» з оцінки якості медичних послуг. Адже, якщо лікар-патологоанатом визначає причину смерті та встановлює факт наявності або відсутності розбіжності між прижиттєвим діагнозом і причиною смерті, то судово-медична експертиза покликана відповісти на значно більшу кількість запитань. Наприклад, досліджуючи смерть вагітної, судово-медичний експерт має визначити правильність надання медичної допомоги на всіх етапах ведення вагітності — лише так можна з’ясувати причину виникнення патологічного стану (наприклад, відшарування плаценти), що призвів до смерті. Тобто експерт повинен встановити наявність чи відсутність причинного зв’язку між наданням медичної допомоги та настанням смерті. Для цього до складу судово-медичної експертної комісії залучають провідних фахівців різних медичних спеціальностей.
ВЗ А ви ініціюєте зміни у вашій галузі?
— Так, але попри всі звернення професійної спільноти судмедекспертів до різних державних інстанцій, істотних змін наша служба поки не зазнала. Згідно з Наказом МОЗ України від 13.05.2019 р. №1064 нас виключили з переліку закладів охорони здоров’я. Тобто ми залишилися під керівництвом МОЗ, але, схоже, не знаючи, що із нами робити, нас не віднесли до жодного списку. Раніше ми були в одному переліку з гаражами, молочними кухнями тощо…
Наразі Асоціація судових експертів подала до Окружного адміністративного суду міста Києва позов про визнання цього Наказу недійсним. Адже він створив перешкоди для фінансування експертних установ, де окрім судових експертів працює середній і молодший медичний персонал. Лікарів-судових експертів фінансують відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №314 «Про умови оплати праці працівників державних спеціалізованих установ судових експертиз». А хто оплачуватиме роботу молодшого і середнього медичного персоналу після 1 квітня 2020 року, коли розпочнеться другий етап медичної реформи, не відомо.
ВЗ Судово-медична експертиза та патологоанатомічна служба перетинаються у своїй роботі?
— Певною мірою так, оскільки часто мають один предмет дослідження — тіло людини. Але це, чи не єдине, що нас пов’язує. Так, це рівнозначно важливі для будь-якого суспільства сфери, але вони виконують різні завдання. Наразі, наскільки мені відомо, усі спроби якось інтегрувати одну службу в іншу, принаймні, в Україні, успіху не мали.
Знаю, що зараз у Запоріжжі, наприклад, об’єднали судмедекспертизу з патанатомічною службою. Не думаю, що це доцільно, адже патологоанатом не буде і не повинен брати участь у дослідженні трупа з підозрою на насильницьку смерть. Такі прецеденти вже були. У Сумській області, наприклад, декілька років тому пішли цим шляхом, але цьогоріч помилку виправили і повернули обом структурам незалежність. Так само як патологоанатом не може виконувати експертизу для правоохоронних органів, так і судовий експерт не має права проводити розтин за заявою родичів померлої людини. 
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
