Щойно набув чинності Закон України «Про екстрену медичну допомогу», який передбачає централізацію управління та фінансування екстреної медичної допомоги на обласних рівнях. Передбачається, що це дозволить поступово розв’язувати проблеми щодо швидкості прибуття карет швидкої медичної допомоги до пацієнтів. Окрім цього закон передбачає створення єдиних центрів екстреної медичної допомоги на основі існуючих центрів медицини катастроф, які повинні об’єднати роботу всіх основних медичних служб, що надають догоспітальну невідкладну медичну допомогу. Чи допоможе це підвищити якість надання медичної допомоги — покаже час. Але поки що підвищення кваліфікації лікарів «швидкої» — питання відкрите. У Державній науковій установі «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами працює навчально-тренувальний центр, де не тільки медиків, а й людей без медичної освіти вчать надавати невідкладну медичну допомогу в екстремальних ситуаціях. Про те, як проходить навчання та про інші можливості для лікарів і не тільки ми говорили із завідувачем навчально-тренувального центру Павлом РИМАРЕНКОМ.
ВЗ Павле Володимировичу, розкажіть, як було створено ваш центр?
— Наш навчально-тренувальний центр було створено у 2006 році. Спочатку виникла ідея створити кабінет, у якому лікарі швидкої допомоги могли б періодично покращувати свої професійні навички за допомогою манекенів. Але керівництво закладу вирішило зробити повноцінний навчально-тренувальний центр для підготовки медиків із невідкладних станів і не медиків, як це зараз поширено у Європі та Штатах. Одразу було заплановано, що навчатися тут мають не тільки лікарі та фельдшери «швидкої», а й усі інші медичні працівники як нашого, так і інших закладів охорони здоров’я, а також особи, що не мають медичної освіти. Було закуплено спеціальне обладнання (високотехнологічні манекени-симулятори невідкладних станів), наші спеціалісти пройшли необхідну підготовку за кордоном і центр почав працювати. На даний момент навчально-тренувальний центр обладнаний найсучаснішими тренувальними манекенами. На них курсанти відпрацьовують навички, що дають їм змогу правильно і швидко діяти в ситуаціях, коли все вирішують хвилини. Зараз ми навчаємо всіх охочих — і лікарів, і молодших спеціалістів із медичною освітою, а також звичайних людей без медичної освіти. До нас звертаються і представники міської структури, і приватні заклади. Крім того, тренінги проходять співробітники Міністерства внутрішніх справ і надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, фахівці спортивно-оздоровчих комплексів та готельно-туристичної сфери.
ВЗ У чому перевага таких центрів? Чим вони цікаві?
— Річ у тім, що теоретичний матеріал можна слухати безліч разів, але коли справа стосується екстреної ситуації — людина робить тільки те, «що пам’ятають руки». Тобто, щоб правильно і своєчасно зреагувати на ситуацію та врятувати людині життя, потрібна регулярна практика. Але скажіть мені, будь ласка, як, наприклад, молодому лікарю після медуніверситету правильно і якісно провести серцево-легеневу реанімацію, якщо він цього ніколи в житті не бачив і не робив? У всьому цивілізованому світі практичні навички з надання невідкладної медичної допомоги напрацьовують на спеціальних манекенах-тренажерах у присутності і за допомогою інструкторів-професіоналів. І доведено, що ця форма підготовки не тільки краще сприймається слухачами, а й дає максимально ефективний результат.
ВЗ Хіба не досить тих навичок, що дають у медичних інститутах?
— Скажу про себе. Особисто я навчився реанімувати тільки під час інтернатури у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Можливості відпрацювати в інституті на манекенах у мене не було. Вчилися, як то кажуть, «на пальцях» або вже на практиці — на пацієнтах. Після створення навчально-тренувального центру кожний медичний працівник нашого закладу, незалежно від його рівня підготовки і фаху (будь-то анестезіолог чи стоматолог, медична сестра з масажу чи лаборант), зобов’язаний перед атестацією пройти наші курси. І ми тепер бачимо результат: лікарі та медичні сестри як у стаціонарі, так і в поліклініці вже не губляться в екстрених ситуаціях і навіть у випадках клінічної смерті не стоять поряд із пацієнтом до прибуття анестезіологів чи швидкої, а правильно й ефективно працюють і намагаються врятувати людині життя.
ВЗ Як довго триває навчання у вашому центрі?
— Ми проаналізували досвід України й інших країн та вибрали прийнятну для наших людей форму підготовки — короткотривалі курси-тренінги. Для медичних працівників — 3 дні підготовки (18 академічних годин), для людей без медичної освіти — 2 або 3 дні (відповідно 12 та 18 годин).
ВЗ Які саме навички можна здобути за цей період?
— Заняття в центрі переважно проходять у вигляді відпрацювання практичних навичок на манекенах та проходження спеціальних симуляційних сценаріїв-завдань. Тематика циклу — надання невідкладної медичної допомоги у разі клінічної смерті (базова та спеціалізована реанімація, автоматична зовнішня дефібриляція), а також під час травм, нещасних випадків, раптових захворювань, у разі пологів у позалікарняних умовах тощо.
ВЗ Де навчалися ви, щоб мати змогу викладати?
— Наші тренери і власне я навчалися в Україні та в Молдові. Але, крім того, ми закінчили відомі європейські курси з проведення спеціалізованої серцево-легеневої реанімації ALS у місті Кракові Республіки Польщі. Троє із нас отримали номінацію «кандидата в інструктори», пройшли міжнародний загальний інструкторський курс GIC, після чого отримали звання інструкторів Європейської Ради Реанімації. Щоб підтвердити ці звання, ми уже як інструктори проводили кілька стажувань для українських лікарів за цим курсом у Польщі, і тільки після всього цього отримали право викладати такий курс у Європі. Система підготовки Європейської Ради Реанімації надзвичайно жорстка. Із 2 стандартних груп загальною кількістю 16 осіб, як правило, номінацію «кандитата в інструктори» отримують максимум 1-2 особи (а часто навіть і жодна не отримує). Окрім високого рівня володіння знаннями та практичними навичками з реанімації оцінюють загальнолюдський фактор. Наприклад, якщо сказати курсанту, що він усе зробив не так і при цьому не похвалити його за правильні дії і не підтримати — ступінь інструктора не отримаєш. Потрібно лояльно ставитися до помилок: сказати, що він молодець, але дещо варто виправити. Окрім таких практично спрямованих курсів у Європі вже принаймні з 1996 року регулярно проводиться ще одна дуже цікава подія і одночасно — форма навчання фахівців з медицини невідкладних станів. Це — щорічні змагання бригад швидкої медичної допомоги.
ВЗ Розкажіть про змагання докладніше.
— Перші відомості про проведення цих змагань до нас прийшли із Чехії. У 2006 році вперше у цьому заході взяла участь українська команда. Першим кандидатом від України були львів’яни. Згодом Львів і Тернопіль організували такі змагання у себе в областях і вивели їх на національний рівень. Поступово до них приєдналися інші міста переважно Західної України. Схід нашої країни ініціативу проведення змагань поки що, нажаль, активно не підхопив. Можливо річ у близькості Західної України до європейських країн, які започаткували такі заходи. Це досить цікаве дійство і дуже гарна школа для учасників. За два дні відбувається кілька етапів змагань — денних, вечірніх та нічних. За цей час кожна бригада проходить ряд клінічних ситуацій. Акторами, які інсценують випадки, є зазвичай медики та їхні діти. Клінічні ситуації, котрі повинна пройти команда-учасниця змагань, абсолютно різні. Це і раптові хвороби, і травми, і нестандартні пологи, і реанімація. Як правило, обов’язково «розігруються» масові катастрофи (де мало рятувальників, а багато постраждалих). Усі завдання цікаві, з якимись несподіванками та своїми «родзинками». Закінчуються змагання детальним аналізом усіх ситуацій. Після таких змагань як самі учасники (лікарі, фельдшери, водії «швидких»), так і організатори охорони здоров’я майже з усіх областей України, що спостерігали за дійством, констатували: рівень майстерності бригад-учасниць за час проведення змагань зріс на один, а інколи навіть і на два рівні. До речі, на ті змагання, що вже були проведені в Україні, майже не залучалися державні кошти. Тобто це такий економ-варіант за час проведення змагань підвищити кваліфікацію служб швидкої медичної допомоги, привернути увагу організаторів охорони здоров’я і громадськості до служби і її проблем, а також підняти моральний дух наших працівників швидкої медичної допомоги. Особливе практичне значення, на мій погляд, мають обласні та районні змагання бригад «швидкої». Особливо якщо область до цього готується: покращує оснащення бригад, проводить підготовку співробітників по районах. Наприклад, після проведення таких обласних змагань у Рівному та Чернівцях, за відгуками самих же організаторів охорони здоров’я цих областей, «за декілька місяців підготовки і проведення змагань для служби швидкої медичної допомоги вдалося зробити більше, ніж за 20 попередніх років!» І досвідчені лікарі, які десятиріччями працюють у сфері екстреної медичної допомоги, відверто розповідали, що якби вони потрапили на такі змагання 10-20 років тому, то за час їхньої медичної практики вдалося би врятувати ще не одне людське життя.
ВЗ Але поки такий вид навчання доступний тільки для Західної України?
— На сьогодні — так. Але вже незабаром — 17-18 квітня 2013 року, такі змагання пройдуть і в Києві. Планується два масштабні заходи. У рамках IV Міжнародного медичного форуму Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Всеукраїнська Рада Реанімації та Екстреної Медичної Допомоги, Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика проведуть Всеукраїнський конгрес із міжнародною участю «Екстрена медична допомога: організаційно-методичні та клінічні аспекти. Досвід, проблеми та перспективи розвитку» та V Національний чемпіонат бригад швидкої медичної допомоги, які включені до Реєстру з’їздів, конгресів, симпозіумів і науково-практичних конференцій МОЗ України та НАМН України на 2013 рік. Під час Конгресу будуть розглянуті питання організації і реформування служби екстреної медичної допомоги. Практичну частину буде присвячено актуальним питанням надання медичної допомоги в разі гострого коронарного синдрому (в т.ч. тромболітичної терапії і черезшкірного коронарного втручання), надання екстреної медичної допомоги в різних сферах медицини (травматології, хірургії, отоларингології, офтальмології, урології, акушерстві і гінекології, нейрохірургії, неврології та ін.). Заплановано три майстер-класи по реанімації згідно із сучасними стандартами Європейської Ради Реанімації (реанімація для людей без медичної освіти, реанімація для медиків та дитяча реанімація). Крім того, пройдуть майстер-класи по етапам надання медичної допомоги під час політравм, постановки ларенгіальних масок (альтернатива інтубації) та допомоги під час масових катастроф. Ну і вперше у столиці України запланований п’ятий національний чемпіонат бригад швидкої медичної допомоги за участю бригад зі всіх областей України та команд із інших країн (Польща, Литва, Росія, Румунія, Молдова). У всіх учасників буде можливість отримати досвід та поспілкуватися з іноземними колегами.
ВЗ Ви сказали, що під час Конгресу обговорюватимуться питання нових стандартів надання екстреної медичної допомоги. Розкажіть про них докладніше.
— Сфера надання екстреної медичної допомоги в усьому світі розвивається. Оскільки встановлюються нові стандарти надання допомоги, то повинні в країні періодично оновлюватись і протоколи надання екстреної медичної допомоги за різними медичними спеціальностями. Наприклад, у 2010 році свої рекомендації з проведення серцево-легеневої реанімації оновили Європейська Рада Реанімації (ERC) та Американська Кардіологічна Асоціація (AHA). На мій погляд, ми теж повинні не «відставати» і оновити наші протоколи з реанімації відповідно до нових даних доказової медицини світу. До речі, я на власному досвіді організації і суддівства Національних змагань бригад швидкої медичної допомоги мав можливість упевнитися в тому, що ці міжнародні рекомендації мають не лише глибоке наукове підґрунтя і потужну доказову базу, але й велике прикладне значення. Наприклад, схема обстеження у пацієнтів у важкому та критичному стані ABCDЕ Європейської Ради Реанімації — воно проходить по чіткому алгоритму, що дозволяє суттєво зекономити такий дорогий у критичній ситуації час і не пропустити важливі клінічні симптоми. Наведу приклад одного сценарію змагань: жінка фарбувала штахети і впала з драбини. Вона без свідомості, на голові зімітована велика гематома. Приїжджає одна українська бригада. Причому, як ви розумієте, на національні змагання відбираються, як правило, досвідчені бригади швидкої медичної допомоги, можна навіть сказати — найкращі. Лікар, дійсно розумний і досвідчений, вмикає своє клінічне мислення, оглядає хвору, знаходить у неї велику гематому голови, робить висновок, що свідомість у неї відсутня через черепно-мозкову травму і везе її в нейрохірургічну лікарню. Приїжджає інша українська бригада. Лікар теж фаховий і розумний (були б усі такі, можна було б не хвилюватися за нашу службу). Він під час огляду відчуває сильний запах ацетону (жінка розводила ним фарбу), робить висновок, що у пацієнтки отруєння і починає його лікувати. Після цього приїжджають по черзі дві польські команди і кожна з них виконує огляд пацієнтки за схемою ABCDE. Причому кожен член бригади — свою частину огляду, що приблизно вдвічі скорочує час обстеження. Один перевіряє свідомість, фіксує шийний відділ хребта і за допомогою другого члена команди накладає на постраждалу шийний комірець, після чого слідкує за прохідністю дихальних шляхів і диханням (А, В). Другий член бригади більш детально обстежує дихання і кровообіг (В, С). Третій — неврологічний статус (D) та глюкометром вимірює рівень цукру крові і виявляється, що це хвора на цукровий діабет, яка внаслідок гіпоглікемічного стану втратила свідомість. Про що це каже? Що у невідкладній медицині чітке практичне оволодіння алгоритмами обстеження і лікування повинно бути основою, фундаментом, на якому базується клінічне мислення.
Бесіду вела
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
