Дві основні проблеми сучасної української охорони здоров’я — недостатня якість медичних послуг та нерівний доступ до послуг охорони здоров’я. Головною метою реформи медичної галузі є поліпшення здоров’я населення завдяки забезпеченню рівного й справедливого доступу всіх громадян до медичних послуг належної якості. Найбільші труднощі у реалізації поставлених завдань виникають щодо надання допомоги сільському населенню. Одним із варіантів розв’язання цієї проблеми може бути впровадження телемедицини, яка нині ефективно працює у Великій Британії, США, Канаді, Скандинавських країнах, Австралії, Новій Зеландії, Японії. Вона не замінює лікаря, але є потужним інструментом, який підвищує ефективність роботи лікаря первинної ланки та реалізує право кожного пацієнта на спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну допомогу незалежно від того, де він проживає. Однією з молодих і, водночас, найбільш поширених галузей телемедицини та електронної охорони здоров’я є теледерматологія. Цей термін уведений до вжитку у 1995 році американським дерматологом Дугласом Переднею та телемедиком Ненсі Браун, які актуалізували значення теледерматологічної допомоги в сільській місцевості, недостатньо забезпеченій дерматологами.
Цікавим є досвід теледерматологічної служби Нової Зеландії, організованої в рамках реалізації урядової ініціативи «Первинна медико-санітарна допомога: краще, швидше, зручніше», покликаної наблизити якісну кваліфіковану вторинну медичну допомогу до кожного пацієнта.
Австралазійський регіон (Австралія, Нова Зеландія, Тасманія та прилегла частина Океанії) характеризується найвищою, поряд із США, захворюваністю на меланому (20-40 випадків на 100 тис. населення), що пов’язують, у першу чергу, зі стоншенням озонового шару над цією територією. Також щороку тут реєструють близько 67 000 нових випадків інших злоякісних новоутворень шкіри
Діагностика та лікування як меланоми, так і інших злоякісних новоутворень шкіри більшою мірою залежить від лікаря-дерматолога. Але новозеландська дерматологічна служба побудована за британською моделлю, і доступ пацієнта до дерматолога в Новій Зеландії обмежується через низьку забезпеченість лікарями цієї спеціальності. А лікарі загальної практики й хірурги не завжди спроможні точно діагностувати злоякісні новоутворення шкіри в ранній стадії. Виходом із ситуації, що склалася, стало залучення телемедицини. У місцевих клініках у пацієнтів за допомогою спеціальних камер отримують макроскопічні та дермоскопічні зображення уражень шкіри, які потім завантажуються на сервер. 
Кожен випадок розглядається теледерматологом віддалено. Коли діагноз неможливо встановити на відстані, пацієнту призначають очну консультацію в клініці. Але трапляється це нечасто: як засвідчують результати, у 88% випадків пацієнтам такі очні консультації не потрібні. Завдяки телемедицині термін очікування результатів обстеження скорочується, а можливість отримати раннє хірургічне втручання при такому серйозному захворюванні, як меланома, зростає. Тож у сільських громадах створюють клініки теледермоскопії, що сприяє розширенню доступу до експертної допомоги, а також скороченню транспортних витрат. Фінансовий аналіз засвідчує значну економію коштів у теледерматології (навіть без урахування транспортних витрат — 14%, а з урахуванням — понад 40%).
Американські теледерматологи Д.Р. Філеке та Дж.Ей. Даєр у 2010 році опублікували цікаві узагальнені дані про ефективність дерматологічної консультації при використанні цього методу. Одне з досліджень засвідчило, що теледерматологічна консультація за допомогою системи із проміжним зберіганням файлів завершується в середньому за 2,17 дня (найтриваліший спосіб телеконсультування), а очікування прийому в університетській клініці в середньому триває 90 днів, консультації в місцевій клініці — 17,18 дня. Теледерматологія також зменшує час втручання. Коли допомога надається за такою системою, необхідні заходи завершуються в середньому за 41 день, а в разі стандартних процедур — за 127 днів (цей термін стосується британської моделі побудови дерматологічної служби, запозиченої американською системою охорони здоров’я). Також теледерматологія виявилася дуже ефективним методом сортування, оскільки допомагає уникнути 31% відвідувань клініки при використанні системи із проміжним зберіганням файлів і до 72% з використанням телеконсультацій у режимі реального часу. Під час оцінювання задоволеності пацієнтів теледерматологією інтерактивне, в режимі реального часу, телеконсультування, як правило, сприймається так само, як і очний візит до лікаря. Систему із проміжним зберіганням файлів деякі пацієнти сприймають менш позитивно через необхідність відеозапису обстеження.
Для розвитку теледерматології важливо використовувати сучасні діагностичні пристрої. Прикладом може стати досвід університету італійських (Марко Бурроні, Джордана Дельєва) та мальтійських (Джозеф Пейс) дерматовенерологів. Вони використовують теледермоскопію з аналізатором на основі штучної нейронної мережі. Такі прилади аналізують 48 параметрів, розподілених на 4 категорії (геометрія, колір, текстура, острівці кольору), що дає змогу досягнути точності діагностики на 94%.
Засоби телемедицини та теледерматології нині застосовують і українські фахівці. Так, у травні 2012 р. у рамках проекту «Євромеланома» Українська асоціація лікарів-дерматовенерологів і косметологів та Інститут дерматокосметології доктора Богомолець провели День діагностики меланоми в Україні, в ході якого було оглянуто 4604 особи; з них 820 — дистанційно за допомогою оснащення проекту Дистанційної діагностики родимок та ІТ-технологій. Це дуже важливий захід, адже, як свідчить статистика, летальність від меланоми в Україні протягом п’яти останніх років становить 95%, тоді як у США цей показник — лише 5%, у країнах Європи в середньому 5-10%. Таку різницю можна пояснити насамперед пізніми термінами діагностики хвороби. Впродовж 2009-2012 років під час Днів діагностики меланоми в Україні виявили понад 160 випадків меланоми шкіри, приблизно 500 базально-клітинного і плоскоклітинного раку шкіри, понад 2000 випадків передракових захворювань шкіри.
Пілотний проект із дистанційного консультування дерматологічних хворих реалізований і в Донецькій області у складі центру дистанційного консультування на базі міського клінічного шкірно-венерологічного диспансеру №1 м. Донецька та двох абонентських вузлів на базі міських шкірвендиспансерів Маріуполя та Краматорська.
На виконання наказу МОЗ України від 23.03.2010 №261 «Про впровадження телемедицини в закладах охорони здоров’я» в Україні створена телемедична мережа. Вона об’єднала МОЗ України, Державний клінічний науково-практичний центр телемедицини в Києві, Донецьку й Закарпатську обласні лікарні, Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова НАМН України та Республіканську клінічну лікарню ім. М.О. Семашка МОЗ АР Крим. Підписаний Меморандум про взаєморозуміння між МОЗ України, НАМН України, ТОВ «ДТЕК», Благодійним фондом «Розвиток України» та Приватним акціонерним товариством «МТС Україна» від 19 вересня 2011 року щодо впровадження телемедичних технологій; на етапі доопрацювання знаходиться проект Закону України «Про телемедицину».
Теледерматологія в Україні покликана стати потужним інструментом максимального підвищення доступності кваліфікованої медичної допомоги населенню України з мінімізацією витрат. І в першу чергу вона здатна суттєво допомогти у розв’язанні проблеми ранньої діагностики грізних онкодерматологічних захворювань, зокрема — меланоми, коли відлік іде інколи на дні. В умовах реформування вторинної ланки було б доцільним оптимізувати мережу шкірно-венерологічних диспансерів з покладанням на них додаткових функцій центрів дистанційного дерматовенерологічного консультування. Це було б особливо корисним у перехідний період, коли функції лікарів первинної ланки виконують терапевти, педіатри та ще малодосвідчені в цих питаннях сімейні лікарі. Впровадження теледерматології в практику української охорони здоров’я забезпечить значну економію коштів на оплату відповідних медичних послуг, покращить ефективність та доступність (часову й просторову) дерматовенерологічної допомоги кожному жителю України.
