Делегація тернопільських кардіологів взяла участь у роботі XIII Національного конгресу кардіологів України, який пройшов нещодавно у м. Києві. У рамках конгресу відбувся конкурс молодих спеціалістів, де було представлено 12 доповідей учасників з усієї України. Друге місце виборов лікар-кардіолог Тернопільської університетської лікарні, аспірант Національного наукового центру Інституту кардіології імені акад. М.Д. Стражеска НАМН України Анатолій Буртняк.— Працювати над темою, яку я представив на конкурс, почав ще чотири роки тому, — розповідає пан Анатолій. — Моя доповідь «Фактори ризику шпитального та позашпитального періодів у хворих, що перенесли гостру серцеву недостатність» базується на достовірних лабораторних та інструментальних методах дослідження, проведених у кардіологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні. Наукова мета — оцінити важкість стану пацієнтів та виокремити групу високого ризику ускладнень цієї категорії хворих як в умовах стаціонару, так і на амбулаторному етапі лікування. Відтак це дозволить зменшити ризик летальних випадків і дестабілізації стану пацієнта в позагоспітальному періоді.
Свій професійний шлях А.Буртняк розпочав звичайним санітаром, ставши згодом фельдшером на станції швидкої допомоги. Коли отримав диплом лікаря в Тернопільському державному медуніверситеті, навчався в інтернатурі за спеціалізацією «терапія», почав працювати на посаді лікаря-кардіолога в палаті інтенсивної терапії (ПІТ) обласної лікарні. 2008 року пройшов спеціалізацію за спеціальністю «кардіологія» у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького на кафедрі післядипломної освіти. Донині А.Буртняк пригадує перші відчуття, які пережив у ПІТі поруч із важкохворими. Каже, що там — справжня боротьба життя зі смертю. І якщо хтось не може визначитися із сенсом життя, йому варто піти у це відділення, побачити, як недужі хапаються за останню жевріючу надію, і тоді життєві пріоритети швидко стануть на свої місця — цінність людського життя тут особливо відчутна. І лікар має зробити усе можливе і навіть неможливе, аби не дати цьому життю згаснути. А на запитання, яке його власне життєве кредо, відповів:
— Зроби все, що від тебе залежить, аби потім не шкодувати. А якщо більш пафосно, то як у Ліни Костенко: «Єдине, що від нас іще залежить, — принаймні вік прожити як належить».
Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ»,
м. Тернопіль
