Тернопільщина: Медичне рятівництво: перші університети

Гарячі події, що розгортаються нині на східних рубежах України, та неодноразові спроби терористичних актів оголили низку проблем вітчизняної медицини. У критичних ситуаціях з’ясувалося, що не всі українські медики мають навички з військово-польової медицини. І не дивно: оволодіти цими знаннями просто ніде — кафедри військової медицини в багатьох українських вишах закрили ще в 2010 р.

Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського — чи не єдиний вищий медичний навчальний заклад України, де не тільки зберегли кафедру медицини катастроф і військової медицини, а й відкрили ще один, споріднений підрозділ — кафедру невідкладної та екстреної медичної допомоги. Саме тут розпочалися перші університети з медичного рятівництва для студентів, які згодом надавали невідкладну медичну допомогу в зоні АТО. Про становлення та роль кафедри в системі екстреної медичної допомоги Тернопільщини розповів її завідувач, Заслужений діяч науки і техніки України, професор Микола Швед.

ВЗ Як і коли виникла ідея створити кафедру?

Микола Швед, завідувач кафедри невідкладної та екстреної медичної допомоги Тернопільського державного медичного університету ім. І. Я. Горбачевського, Заслужений діяч науки і техніки України, професор

Розпочали з формування кадрового потенціалу: запросили до співпраці висококваліфікованих спеціалістів, науковців, які пройшли відповідні стажування за кордоном, аби згодом розвинути на Батьківщині певні напрями надання екстреної допомоги при різних патологіях — серцевій, ендокринній, легеневій, нефрологічній та ін. Мали для цього гарну клінічну базу — відділення Тернопільської університетської лікарні: кардіологічне з палатою інтенсивної терапії, ендокринологічне, відділення анестезіології та інтенсивної терапії, нефрологічне з центром гемодіалізу, а також обласний і міський центри екстреної медичної допомоги.

Використали й напрацювання кафедри медицини катастроф і військової медицини під керівництвом професора Арсена Гудими, яку визнано однією з найкращих у країні. Саме за допомогою викладачів цієї кафедри вдалося розвинути ще один напрям — медичне рятівництво.

ВЗ Які здобутки кафедри за три роки існування?

— Перед нами стояло завдання — навчити студентів алгоритмам надання невідкладної медичної допомоги. Але одна справа надати їм теоретичні знання, і зовсім інша — навчити застосовувати їх на практиці. Тому й налагодили співпрацю із Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Тернопільської області. На його теренах створили курс екстреної допомоги. Відповідно до угоди між цими структурами наші студенти у складі бригад швидкої допомоги постійно виїздять на виклики до мешканців Тернопільщини. Це дає можливість відшліфувати певні алгоритми дій за невідкладних станів, застосувавши отримані в університеті знання. Без перебільшення вважаємо це своїм ноу-хау, адже в жодному університеті країни такого симбіозу засвоєння теоретичного матеріалу й оволодіння практичними навичками поки що немає.

Упродовж кількох років студенти інших ВНЗ навчаються за нашими програмами. Зараз у доробку спеціалістів кафедри — національна програма підготовки фахівців невідкладної та екстреної меддопомоги на додипломному та післядипломному етапах. Нещодавно на спільній нараді представників вищих медичних навчальних закладів країни ми обговорили концептуальні засади цього документа та надіслали його до центрального методичного кабінету при МОЗ України на затвердження в якості навчальної програми для всіх медичних вишів країни.

Крім того, не так давно в університетському видавництві вийшов друком підручник «Екстрена медична допомога», підготовлений викладачами нашої кафедри. Це перше спеціалізоване видання з медичного рятівництва від моменту створення екстреної медичної допомоги в Україні, що охоплює всі розділи програми з цієї дисципліни. Нещодавно МОЗ України прийняло рішення затвердити його як національний.

Авторський колектив намагався наповнити цю настільну книгу рятівника найпотрібнішою інформацією, чільне місце серед якої посі­дають сучасні протоколи й алгоритми надання невідкладної меддопомоги. Прописали, що на кожному етапі має зробити лікар, фельдшер чи медсестра, аби допомога була своєчасною.

У підручнику багато інноваційного матеріалу, наприклад, як надавати екстрену меддопомогу за різних клінічних ситуацій при патології серцево-судинної, ендокринної та дихальної систем, при нефрологічних захворюваннях, кровотечах, травмах і політравмах.

Окремий розділ присвятили особливостям реанімаційної допомоги вагітним, покроково описали, як потрібно діяти, аби не зашкодити майбутній дитині. Навели чимало корисних порад з надання допомоги новонародженим. Гадаю, фахівцям, особливо лікарям виїзних бригад і реаніматологам, цікаво буде дізнатися, як надається медична допомога за фаст-протоколом — методикою ультрасонографічного обстеження потерпілого з тяжкими ушкодженнями або потерпілого з політравмою, який не доступний контакту.

І останній розділ, який ми готували уже в контексті сучасних надзвичайних подій, присвячений наданню екстреної медичної допомоги при масових ураженнях. Знаєте, за таких ситуацій важливі не лише вміння надавати меддопомогу, але й знання, у якій послідовності це робити, бо ж відлік йде на хвилини, а то й секунди. Навели критерії оцінювання стану потерпілих на всіх етапах медичного сортування та сучасний алгоритм діяльності медичних рятувальників на кожному рівні надання медичної допомоги. Впевнений, підручник буде корисний медикам, фахівцям служби надзвичайних ситуацій, особ­ливо в цей непростий для України час.

ВЗ Окрім підготовки студентів і курсантів навчаєте домедичної допомоги й тернополян?

— Так, у такий спосіб викладачі кафедри проявляють свою громадянську позицію і допомагають співвітчизникам. Кілька років тому на базі нашого університету створили єдиний у Західному регіоні навчально-тренінговий центр домедичної допомоги: розробили програму таких вишколів, обладнали дванадцять тренувальних станцій, кожна з яких проводить навчання за власним сценарієм.

Особливою популярністю у слухачів користується курс «Реанімаційні заходи», який навчає, як оцінити стан людини при клінічній смерті, визначити відсутність дихання, провести прості, але дієві та кваліфіковані реаніманіційні заходи (відпрацьовуємо їх на манекенах). Також опрацьовуємо зі слухачами прийоми спинення кровотечі на всіх етапах надання меддопомоги, іммобілізації переломів за допомогою підручних засобів, навчаємо їх ефективно діяти при торакальній травмі, відкритому та закритому пневмотораксі, накладати оклюзійну пов’язку тощо.

ВЗ А чи організовуєте подібні тренінги для медичних працівників?

— Минулого року Департамент охорони здо­ров’я Тернопільської ОДА звернувся до нас із проханням розробити виїзний цикл лекцій і майстер-класів з демонстрацією серцево-легеневої реанімації, інших невідкладних станів для медичних закладів області. Протягом року практично всі фахівці нашої кафедри побували в районних лікарнях, фельдшерсько-акушерських пунктах, де провели такі заняття.

Спеціальні вишколи — майстер-класи з демонструванням простих правил реанімації, аж до кваліфікованих реанімаційних заходів із залученням новітньої апаратури та сучасної медикаментозної підтримки — провели для лікарів-реаніматологів. Також підготували тематичні заняття, наприклад з кардіології: реанімаційні дії при гострих кардіологічних станах — гострому коронарному синдромі, гострій серцевій недостатності, порушеннях ритму та провідності тощо. Після занять усім присутнім медикам вручили буклети з алгоритмом надання догоспітальної реанімації, розробленим на нашій кафедрі.

Вважаю, такі тренінги зараз украй необхідні, адже ми доносимо інформацію в контексті сучасних протоколів Європейської ради реанімації.

Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль