Наприкінці весни цього року в Тернопільському державному медичному університеті ім. І.Я. Горбачевського відбулася Всеукраїнська навчально-наукова конференція з міжнародною участю «Досягнення та перспективи впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих медичних (фармацевтичному) навчальних закладах України».
Серед широкого спектра винесених на обговорення організаторами конференції тем своєю актуальністю вирізнялася доповідь завідувачки кафедри фармакології з клінічною фармакологією Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, професора Катерини Посохової, присвячена актуальним питанням модернізації викладання фармакології в аспекті адаптації предмета до вимог сучасності.
Катерина Посохова, завідувачка кафедри фармакології з клінічною фармакологією Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, професор
Вона також нагадала, що болетамувальні засоби прийнято поділяти на такі групи (за міжнародними назвами препаратів):
- наркотичні (опіоїдні) анальгетики;
- ненаркотичні анальгетики;
- препарати, які не належать до перших двох груп, але мають знеболювальну активність за рахунок різних механізмів дії: засоби для загального знеболювання (наркозу), місцевоанестезуючі засоби, клонідин, трициклічні антидепресанти, при невропатичному болю — деякі протиепілептичні препарати.
«Як бачимо, вибір великий. Щоправда, не зайве акцентувати: в усуненні больових відчуттів велику роль відіграють й численні немедикаментозні методи: психотерапевтичний вплив, голкорефлексотерапія, мануальна терапія, лазерна акупунктура, електронейростимуляція, блокади тощо.
Отже вибір оптимального для кожного пацієнта засобу визначається характером больових відчуттів, особливостями патологічного процесу, з обов’язковим урахуванням наявності супутніх захворювань, особливостей дії анальгезуючого препарату, побічних реакцій та ускладнень, які можуть виникнути при його застосуванні. До прикладу, препарати з групи наркотичних анальгетиків найперше показані при інтенсивних больових відчуттях, які загрожують розвитком больового шоку (травми, опіки, інфаркт міокарда, у перед- та післяопераційному періоді, при синдромі гострого живота, в останньому випадку — після встановлення діагнозу!). Обмеження застосування цих потужних засобів життєво загрожуючими ситуаціями зумовлене, насамперед, їх високим наркогенним потенціалом. Зокрема, описуються випадки розвитку медикаментозної залежності навіть при одноразовому введенні морфіну. Власне тому всі ці препарати знаходяться на предметно-кількісному обліку», — нагадала К.Посохова.
Вона також відзначила, що ширше застосування знаходять препарати, які належать до безрецептурної групи ліків і навіть при тривалому призначенні не спричиняють залежності — ненаркотичні анальгетики, або нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Вони, насамперед, показані в разі головного, зубного болю, болю, джерелом якого є м’язи, нерви, суглоби, корінці спинного мозку, сухожилки, в жінок — при дисменореї. Протибольова активність ненаркотичних анальгетиків значно варіює, тому їх нерідко призначають з іншими засобами, які потенціюють їхню дію (транквілізаторами, нейролептиками, снодійними, антидепресантами, протисудомними та ін.). За необхідності, для підсилення протибольової дії, з цими ж препаратами комбінують і опіоїдні анальгетики. Класичним прикладом такої комбінації є препарати, які містять парацетамол та кодеїн.
В Україні зареєстрований і використовується широкий спектр ненаркотичних анальгетиків, оскільки кожен препарат цієї групи використовується під різними торгівельними найменуваннями: диклофенаку натрію — понад 50 синонімів, анальгіну (метамізолу) — майже 30, німесуліду — понад 10, мелоксикаму — 13, кеторолаку — 7 тощо. Небезпечним може бути одночасний помилковий прийом кількох препаратів одного і того ж аналгезивного засобу, але під різними торгівельними назвами, що призводить до його передозування з виникненням симптомів гострого отруєння. Для того, щоб не помилитись, потрібно пам’ятати: в інструкції до клінічного застосування обов’язково вказується міжнародна назва препарату, яка в усіх країнах світу, незалежно від фармацевтичної фірми, що його випускає, є однаковою.
Великої популярності в усьому світі, і в Україні зокрема, за словами професора, набули зараз комбіновані препарати кодеїну з парацетамолом (ацетамінофеном), які використовують для зняття болю слабкої і середньої інтенсивності. З понад 70 препаратів парацетамолу, зареєстрованих в Україні, чимала частка припадає на його комбінації з кодеїном («Солпадеїн®», «Солпалгін», «Панадеїн», «Паракод®», «Код-ефералган», «Пенталгін®», «Каффетін®», «Юніспаз» та ін.): «Застосовуючи ці препарати, необхідно пам’ятати, що обидва компоненти цієї комбінації можуть бути небезпечними при неналежному застосуванні, — наголошує К.Посохова. — Анальгезуюча активність кодеїну реалізується завдяки тому, що в процесі його метаболізму в організмі утворюється морфін. Відповідно, кодеїн при повторному застосуванні, як і інші опіоїдні анальгетики, спричиняє медикаментозну залежність. Порівняно безпечна тривалість його призначення — не більше трьох тижнів. Кодеїн також може спричинити алергічні реакції, сплутаність свідомості, сонливість, відчуття нездужання або виснаженості, запаморочення, галюцинації, збудження (невгамовність/тривога), судоми, депресію, головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, артеріальну гіпотензію, тахі- чи брадикардію, пригнічення дихання, запор, спазм сечо- та жовчовивідних шляхів, зменшення потенції. При раптовому припиненні прийому препарату може виникати синдром відміни. Цікаво, що близько 10% людей у популяції резистентні до знеболюючої дії кодеїну, оскільки у них відсутні ферменти деметилювання і не відбувається його перетворення на морфін.
Інший компонент подібних комбінованих препаратів — парацетамол, який традиційно вважається безпечним анальгетиком/антипіретиком. Втім при перевищенні добової дози (4 грами) або ж при наявності провокуючих моментів (спадкова підвищена активність печінкових ферментів метаболізму, одночасне з парацетамолом застосування препаратів, які збільшують їх активність, використання звіробою, який також є потужним індуктором мікросомальної ферментної системи, алкоголізм, білкове голодування, цукровий діабет, який погано контролюється) може спричинити тяжке, смертельно небезпечне, ураження печінки. Не зайвим буде звернути увагу на той факт, що в Україні використовуються препарати парацетамолу, які містять в 1 таблетці від 0,35 до 1 г препарату, тобто ймовірність перевищення максимальної добової дози, особливо у випадках резистентної температури або стійкого болю, не така вже й мала».
Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль
