Якби не вивіска біля входу, важко й здогадатися, що це структурний підрозділ державної медичної установи. Саме так облаштували денний стаціонар психіатричного профілю у Тернопільській обласній психоневрологічній лікарні. Двері для відвідувачів оновлена клініка відчинила у вересні 2013 року, завдячуючи головному лікарю Володимиру Шкроботу, кипучій енергії та новаторській жилці якого можна тільки позаздрити.
Її завідувачем став Олег Гуковський — молодий, але уже доволі знаний у медичних колах фахівець — психіатр, головний позаштатний спеціаліст із психотерапії департаменту охорони здоров’я ОДА, член Європейської психіатричної асоціації.
— Вектор розвитку нашого медпідрозділу зорієнтований на європейські новітні стандарти, — каже Олег Гуковський. — У зарубіжних клініках надання психіатричної допомоги поза стаціонаром є свідченням сучасного, ефективного менеджменту медичного закладу, економічної доцільності та можливості допомогти пацієнтам без активного шпитального втручання.
Доволі часто для пацієнтів психіатричного профілю, у яких занижені вольові якості та резерви соціальної адаптації, перебування в стаціонарному відділенні стає своєрідним бар’єром на шляху до одужання, відтак знижується мотивація до повернення у соціум. Відомі непоодинокі випадки, коли шпиталізація призводила до того, що людина вже не може обійтися без стаціонарного лікування і, по суті, стає «хронічним» пацієнтом лікувального закладу. Отож, створюючи цей медичний підрозділ, вирішили відійти від традиційних консервативних поглядів та внесли власні корективи в усталену систему надання такого виду меддопомоги. За зразок взяли досвід кращих європейських та вітчизняних клінік, приміром, ділових партнерів зі шпиталю Йозефа Бабінського у Кракові. Були використані й деякі напрацювання фахівців столичної клініки первинного психотичного епізоду, спеціалістів реабілітаційного відділення Львівської психіатричної лікарні. Дуже згодився й досвід перебування Олега Гуковського на стажуванні у Данії (Інститут Бодинаміки), де він спілкувався з колегами, знайомився з датською моделлю надання психотерапевтичної допомоги.
— Ми поставили перед собою завдання створити заклад сучасного рівня, до того ж пристосований до наших місцевих реалій, — каже Олег Віталійович. — Прагнули, аби тут панувала атмосфера, в якій пацієнт забуває про те, що він у спеціалізованій клініці, а його прихід сюди не був обтяжений зайвими думками про недугу. Людина приходить до нас, щоб отримати певну послугу, так само, як клієнт супермаркету чи салону краси, — поспілкуватися з лікарем, який її привітно зустріне, уважно вислухає та допоможе, і, що найголовніше, не залишить наодинці зі своїми проблемами.
Пацієнт у такому закладі уже не є «пасивним спостерігачем» в очікуванні, що його будуть лікувати — він стає повноцінним активним учасником лікувального процесу. А лікар виконує роль своєрідного провідника, який підказує, налаштовує, рекомендує, але аж ніяк не нав’язує власну точку зору. Такі партнерські стосунки, діловий альянс лікаря та пацієнта, за словами завідувача, значно посилюють мотивацію людини до лікування.
— Для нас дуже важлива особа пацієнта, заради якої, власне, все й відбувається, — наголошує Олег Гуковський. — Стосунки з пацієнтом вибудовуємо у відкритому спілкуванні, менше концентруємо увагу на симптоматиці захворювання, а більше намагаємося зосередитися на роботі з середовищем, аби швидше повернути пацієнта в соціум, максимально підвищити якість життя. В Європі таку тактику називають менеджментом пацієнта, а пацієнта — користувачем психіатричних послуг. У нас навіть книга відгуків та пропозицій є, в якій відвідувачі занотовують усі «кулінарні принади нашої кухні»: висловлюють захоплення від спілкування з нашими фахівцями чи власне бачення якихось деталей лікувального процесу, діляться пережитим, поглядами, так би мовити, зі сторони. Примітно, що записів щоразу більшає. Для нас така інформація дуже цінна, це ніби додаткова стрілка у компасі, яка визначає орієнтири для фахівців, що націлені на потреби пацієнта.
Серце денного стаціонару та реалізована мрія завідувача — кімната реабілітації і групової психотерапії. Цей кабінет відповідає усім вимогам — тут дуже просторо й затишно, є всі умови для занять арт-терапією (малюнком, квілінгом, декупажем, витинанням). Заняття з живопису проводить дипломований художник із вищою психологічною освітою, а інші — медичні сестри денного стаціонару, які навчаються в сертифікованому арт-терапевтичному проекті.
Психіатричну допомогу пацієнтам надають Оксана Друшляківська, лікар-психіатр із психотерапевтичною освітою в напрямку групового психоаналізу, та Вікторія Глушок, лікар-психіатр і системний сімейний психотерапевт.
Щотижня в денному стаціонарі відбуваються зустрічі психотерапевтичної групи, яка функціонує у лікарні вже понад 2 роки. Щодня завідувач проводить і заняття зі стрес-менеджменту, де застосовує досвід, набутий у довготривалому зарубіжному проекті з тілесно-орієнтованої психотерапії. Сучасна та популярна в Європі психологічна практика базується на тілесних медитаціях із концентрацією на відчутті центру, диханні, максимальному відчутті присутності «тут і тепер».
Такі щоденні практики з медитації займають 15-20 хвилин і спрямовані на розвиток навичок досягнення внутрішнього спокою, підвищення стресостійкості організму. До речі, на заняття приходять і працівники денного стаціонару — з метою попередити синдром емоційного вигорання.
— Ми розробили щоденний розклад реабілітаційних занять і кожен пацієнт, прийшовши зранку, отримує флаєр з погодинним розкладом заходів, — розповідають лікарі. — Це сприяє іммобілізації власного потенціалу пацієнта — він працює над собою, докладаючи певних зусиль, що прискорює процес одужання. За такими методиками майбутнє!
— Ми залишаємо право вибору за пацієнтом, — каже завідувач Олег Гуковський, — бо ж насильно ще нікому не вдалося зробити людину здоровою та щасливою. Ми ж можемо тільки підставити своє плече та запропонувати пройти цей шлях разом.
Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль
