Прийнятий чотири роки тому Закон України «Про екстрену медичну допомогу», який передбачав кардинальні позитивні зміни та реальне поліпшення роботи служби, фактично не виконується, що викликає негативну реакцію медиків. Зокрема, усе частіше лунають їх заклики повернути надбавки та поліпшити умови праці. У минулих номерах «ВЗ» висвітлювала хід подій на Львівщині, де медики боролися за свої права, тепер у патовій ситуації опинилися працівники КЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на Тернопільщині, які з червня цього року отримують зарплату із запізненням та без надбавок.
ВЗ Чим викликана така критична ситуація і чи є надія, що працівники отримають зароблені гроші?
Михайло ДЖУС, директор — головний лікар КЗ Тернопільської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»Шукаючи вихід, ми вживали всі можливі заходи з економії, але очікуваних результатів це не дало. Використання коштів з інших статей взагалі неможливе, бо їх і так заледве вистачає. Щоправда, спромоглися зекономити деяку суму на енергоносіях, тому звернулися з листом до управління охорони здоров’я, щоб сесія обласної ради дозволила перенаправити 500 тис. грн, які використаємо для виплати заробітної плати за грудень.
Про невтішну ситуацію повідомляли керівництву області, депутатам обласної ради, були звернення й від колективу. Питання розглядалося на бюджетній і медичній комісіях, але ситуація в області не дає змоги дофінансувати нашу службу. Хоча ми сподіваємося на кошти, які з’являться після уточнення бюджету за 9 місяців цього року, та на державну субвенцію.
ВЗ Відомо, що ви порушували питання фінансування служби й перед вищим керівництвом галузі.
— Ми мали нагоду озвучити проблемні питання фінансування служби екстреної медичної допомоги перед представниками профільного Міністерства під час міжнародної конференції «Польща — Україна: проблеми становлення, розвитку і сучасні тенденції в екстреній медицині», яка відбулася в місті Яремче. Йшлося про цьогорічний бюджетний дефіцит і проект бюджету на 2017 рік, тому ми просили врахувати наші потреби, аби мати достатнє забезпечення по всіх статтях. Обговорювалося також питання заробітної плати, зокрема її підвищення, та виплати надбавок. Болючою для нас темою нині є забезпечення медикаментами та виробами медичного призначення, тому просили збільшили фінансування й цих напрямків: зараз сума видатків становить 3,3 млн грн, тоді як реальна потреба служби — майже 9 млн грн. Ми повинні враховувати підвищення цін, затребуваність дефіцитних і дороговартісних препаратів, наприклад «Металізе®», тощо. Не менш важливим є питання оновлення транспортного парку: тільки наш центр потребує 55 нових машин, і така сама ситуація — по всій Україні. Ще одна проблема, яку обговорювали на конференції, — спецформа для працівників екстреної допомоги. Вона має бути єдиною для всієї України, хоча на її пошиття, зрозуміло, знову ж необхідні кошти.
ВЗ Яким ви бачите майбутнє служби екстреної медичної допомоги?
— На моє переконання, у Законі «Про екстрену медичну допомогу» чітко прописано, як треба діяти. Інша річ, що нині й держава, і медики мають докладати зусиль для його реалізації. Головне — не зупинятися на обраному шляху й не опускати рук. Наш Закон практично на 80% дублює відповідний документ Республіки Польща, розроблений з урахуванням передового світового досвіду. А нашим сусідам для повноцінного його впровадження знадобилося 10 років.
На жаль, нині, як не прикро це констатувати, служба ЕМД працює в багатьох випадках ще за старою схемою. Візьмімо госпіталізацію: трапляється, що бригаду футболять від одного закладу до іншого, доки нарешті не знайдеться місця для пацієнта. Тому замість приймальних відділень у всіх районних, міських та обласних лікарнях потрібно створити відділення екстреної невідкладної медичної допомоги, і законом передбачено такі медичні підрозділи. До речі, подібне сучасне відділення маємо намір відкрити в КЗ «Тернопільська університетська лікарня» ще до кінця цього року. З огляду на те, що в області планується створити три госпітальні округи, нам потрібно буде відкрити такі відділення і в базових лікарнях, і, зрозуміло, у Тернопільській міській комунальній лікарні швидкої допомоги. Розглядається також концепція створення центрів травми, які мали б бути в кожному госпітальному окрузі, — це ті структури, що повинні функціонувати в системі екстреної меддопомоги.
Узагалі ж, якщо в межах реформування галузі продовжуватиметься оптимізація медичних закладів, то навантаження на службу зростатиме. Тобто доправляти хворого в лікувальний заклад, розміщений у населеному пункті, де базується наша служба, — це одні витрати, а транспортувати за 30-40 км до інших лікувальних установ — зовсім інші. Не вирішене й питання створення бригад невідкладної допомоги на первинці, а це означає, що ми змушені обслуговувати хронічних хворих. Особливо великі навантаження в наших фахівців після 17-ї години, коли вже не працюють поліклініки, а також у вихідні та святкові дні.
ВЗ Зараз багато дискусій точиться навколо питання, чи потрібні взагалі на швидкій лікарські бригади…
— Звичайно, потрібні! Приблизно 75% пацієнтів завдяки кваліфіковано наданій допомозі можуть залишитися вдома, госпіталізують зазвичай лише чверть тих, хто звернувся до нас. Цими хворими, згідно з концепцією МОЗ, мали б займатися парамедики. Тому в сучасних умовах запровадження інституту парамедиків не на часі. Адже для цього потрібно вирішити багато проблемних і дороговартісних питань: створення відділень екстреної невідкладної допомоги, покращення стану доріг, придбання санітарного транспорту із сучасним медичним обладнанням тощо. Наразі ж у сільських пунктах ЕМД працюють лише один фельдшер і водій, котрі їздять на 20-річному УАЗі, що постійно ламається…
Не уявляю нашої служби також і без санавіації. Приємно, що в цьому питанні колеги з Польщі зголосилися нам допомогти: наразі обговорюється пілотний проект за участю трьох областей: Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Польська сторона готова доправити три нові медичні вертольоти, але нам на державному рівні потрібно вирішити питання їх утримання. Ще одна больова точка — відсутність оперативної диспетчерської служби. Створити її потрібно в усіх областях пілотного проекту. Тішить те, що завдяки втручанню керівництва області на це нам виділили 7,6 млн грн, і до кінця року така служба на Тернопільщині запрацює.
Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ», м. Тернопіль
Коментар
Володимир БОГАЙЧУК, начальник управління охорони здоров’я Тернопільської ОДАУтім, деякі депутати обласної ради мають власне бачення вирішення цієї критичної ситуації, докоряючи нам неправильним розподілом коштів. Мовляв, чому ми витратили гроші на відкриття обласного кардіологічного центру, позбавивши в такий спосіб людей зарплат. Й справді, наприкінці минулого року нам вдалося зекономити 24 млн грн державної субвенції. Але, згідно із чинним законодавством, ми не можемо витратити їх на заробітну плату, це кошти — на капітальні видатки. Тому управління охорони здоров’я разом з органами державної влади вирішило спрямувати ці гроші на створення обласного кардіологічного центру.
Хочу наголосити, що керувати такою галуззю, як охорона здоров’я, треба спільно, і не тільки шукаючи вихід зі складних ситуацій, а й намагаючись запобігти їм. Так, ми пропонували депутатам обласної ради підтримати наші реформи, наприклад, пропозиції щодо оптимізації ліжкового фонду й скорочення закладів, які працюють неефективно. Зокрема йшлося про станцію переливання крові в Теребовлі, яка використовує лише 7% своєї потужності, а отримує фінансування в розмірі 3,5 млн грн на рік. Також пропонували об’єднати Чортківський обласний комунальний шкірно-венерологічний диспансер, де практично простоює стаціонар, з КУ «Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер». Проте депутатський корпус цих пропозицій не підтримав.
Ще торік ми проаналізували ліжковий фонд закладів охорони здоров’я краю. І якщо тоді скоротили тільки 28 ліжок, то цього року виявили 328 «зайвих» ліжкомісць. Прикро, але наша область — друга в Україні за надлишком ліжкового фонду. Коли перевести в грошовий еквівалент, то 300 млн грн ми викидаємо на вітер, утримуючи заклади, які виконують радше соціальні функції, аніж медичні. Проте й ці зміни потребують політичної волі депутатів.
Як управлінська структура ми робимо все можливе, аби віднайти кошти і виплачувати нашим фахівцям заробітну плату. Зокрема знову подаємо на розгляд чергової сесії пропозиції щодо оптимізації закладів охорони здоров’я — якщо депутати їх підтримають, вивільняться кошти на оплату праці , у тому числі й медикам Центру ЕМД та МК.
