Тернопільщина продовжує реформування галузі охорони здоров’я. Часто це вимагає досить радикальних кроків: оптимізації мережі медустанов, скорочення ліжкового фонду, закриття малопотужних чи неефективних закладів. Після тривалих дискусій на початку цього року сесією Тернопільської облради було ухвалено рішення про об’єднання двох комунальних установ: обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом і Тернопільського обласного наркологічного диспансеру, що мало значно зекономити витрати на їх утримання. Чи вдалося реалізувати накреслені плани й зберегти кадровий потенціал?
Два заклади — спільна робота
Василь ГАЛАНОВ, головний лікар КУ ТОР «Тернопільський обласний наркологічний диспансер»Звісно, перше питання, яке нам ставлять: чому вирішили об’єднати центр СНІДу саме з наркологічним диспансером? Відповідь очевидна, адже першими пацієнтами центру СНІДу були ін’єкційні наркозалежні, і саме наркологічний диспансер у 80-90-ті роки займався їх лікуванням. Тільки з 1999 року почали створювати розгалужену службу профілактики та боротьби зі СНІДом, а до цього часу найбільше навантаження лягало на працівників саме наркологічних установ. Тож усі негаразди та труднощі в роботі з ВІЛ-інфікованими і хворими на СНІД нам відомі.
Протягом усіх цих років ми здобули великий досвід і зібрали кадровий потенціал, тому вирішувати цю проблему маємо обопільно. Нині вже можна стверджувати, що центр СНІДу не просто увійшов в нашу структуру як поліклінічно-амбулаторний підрозділ, а органічно влився. Не сталося й того, чого так боялися громадські організації та пацієнти, які думали, що доведеться переїздити до нас у наркодиспансер. Вони отримують допомогу там, де й раніше, тобто в приміщенні центру СНІДу. А от перелік надання медичних послуг завдяки впровадженню інтегрованої допомоги значно розширився. Тепер ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД пацієнт може пройти ендоскопічне обстеження й УЗ-діагностику. Проводять консультування й суміжні спеціалісти, фахівці наркодиспансеру — невропатолог, терапевт, окуліст, хірург, інфекціоніст тощо.
Гроші рахунок люблять
Під час обговорення механізму реформування центру СНІДу було ґрунтовно прораховано фінансову складову, тобто які кошти нам вдасться зекономити. З’ясувалося, що лише на зарплаті головного лікаря отримаємо економію у 100 тис. грн на рік. Погодьтеся, це чимала сума, на яку можна і лабораторними тестами для обстеження ВІЛ-інфікованих запастися, і певне медичне обладнання придбати.
Чималі кошти збережемо й після створення стаціонару вдома, якого нині потребують ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД. Подібні підрозділи вже діють у центрах СНІДу Луцька, Миколаєва, Хмельницького, Києва, Одеси, Херсона. До слова, ми нещодавно підготували пакет документів для будівельно-реконструкційних робіт відділення денного стаціонару, яке плануємо відкрити на другому поверсі приміщення поліклінічного відділення. Денний стаціонар для лікування хворих на СНІД маємо намір створити без залучення додаткових коштів і медичного персоналу. Якщо задіяти фахівців наркодиспансеру (а для ефективної роботи стаціонару потрібно 5 лікарів, 5 медсестер, молодший медперсонал — загалом 15 осіб), матимемо річну економію в 1,157 млн грн. Нині ж ситуація склалася так, що стаціонарні ліжка для ВІЛ-інфікованих створені й функціонують, але розкидані по різних закладах міста. Скажімо, у нашому диспансері — 5 ліжок, у тубдиспансері — 6, ще кілька ліжко-місць — у шкірвендиспансері. Зрозуміло, що це призводить до розпорошеності в наданні стаціонарної допомоги. Необхідності відкривати повноцінний стаціонар наразі немає, усі пацієнти — місцеві жителі, тому це також принесе значну економію.
Ставки на раннє виявлення захворювання
Ще одна проблема, яка має бути вирішена в контексті децентралізації, — охоплення скринінговими програмами щодо виявлення захворювання на ВІЛ-інфекцію/СНІД мешканців регіону. Тут ключову роль мають відіграти лікарі-наркологи. У нас є доволі розгалужена мережа наркологічних підрозділів у районних лікарнях. Тому зараз працюємо над питанням підготовки до проведення скринінгів наших фахівців, а також інфекціоністів, які в майбутньому виявлятимуть осіб із груп ризику, обстежуючи широкі верстви населення.
Кадри не постраждали, не постраждають і пацієнти
Щодо кадрових змін, які часто передбачає реформування медзакладу, то в нашому випадку жодних звільнень не відбулося. Люди хвилювалися, чи не опиняться на вулиці після об’єднання закладів, але всі залишилися на своїх робочих місцях, збережено їх зарплатню, а також надбавки до заробітної плати та пільги. Ці важливі деталі обговорювали й вирішували на рівні обласної ради. Громадські організації також непокоїло це питання, тому їх представники неодноразово бували на засіданнях постійних комісій з економічного розвитку, з питань охорони здоров’я, сім’ї, материнства, дитинства Тернопільської обласної ради.
Також ми постійно контролювали, чи не постраждають від цих змін пацієнти. Були у нас і столичні фахівці з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу, під час круглих столів у тісному колі обговорювали всі можливі ризики та переваги й зійшлися на думці, що інтеграційні процеси матимуть позитивний вплив і поліпшать якість лікування пацієнта, активізуючи доступність спеціалізованої допомоги.
Зокрема розгалужена мережа наркологічної допомоги дасть змогу забезпечити пацієнта антиретровірусною терапією за місцем проживання. І якщо раніше лікар-інфекціоніст, який є в кожному районному центрі, міг лише дати загальні поради та спрямувати пацієнта до обласного центру, то сьогодні він призначатиме лікування й контролюватиме увесь процес. Три базові центри проведення антиретровірусної терапії в районах області були створені раніше, коли функціонував обласний центр СНІДу. Нині ж у наших планах охопити ними всю область — цьому сприятиме програма наближення такого виду меддопомоги до населення. Скажімо, ВІЛ-позитивній жінці, яка щойно народила дитину, не так легко дістатися до обласного центру, щоб отримати необхідне дитяче харчування. Відтепер вона це може зробити на місці, у свого сімейного лікаря. Вважаю, що об’єднання дасть можливість швидше подолати епідемію ВІЛ-інфекції/СНіДу, і позитивні тенденції вже намітилися.
Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ», м. Тернопіль
Коментар
Володимир БОГАЙЧУК, начальник управління охорони здоров’я Тернопільської ОДАОсобливо хочу наголосити, що це рішення не було спонтанним, навпаки, ми розробили докладний план дій, аби отримати позитивні результати від об’єднання. Зокрема спиралися на нові стратегічні підходи в наданні послуг — інтеграцію та децентралізацію. Наше бачення інтеграційних процесів полягало в тому, щоб наблизити до пацієнта всю необхідну меддопомогу, але зробити це комплексно. Не секрет, що серед ВІЛ-інфікованих є багато осіб із ризикованою поведінкою, які часто наражаються не лише на ВІЛ-інфекцію, а й хворіють на такі недуги, як туберкульоз, вірусний гепатит В і С, інфекції, які передаються статевим шляхом, є споживачами ін’єкційних наркотиків та потребують ЗПТ для профілактики поширення ВІЛ-інфекції. Тому питання інтеграції полягало в тому, щоб сконцентрувати ці послуги в одній установі.
Відтак пацієнт під час візиту до медичного закладу може отримати повний спектр необхідної йому меддопомоги, а не звертатися окремо в наркологічний диспансер, центр СНІДу, пункт ЗПТ, шкірвендиспансер тощо.
Децентралізація також має на меті передати частину медичних послуг для ВІЛ-інфікованих осіб на первинний рівень медичної допомоги. Темпи розширення доступу до АРТ, кількість ВІЛ-інфікованих осіб, які потребують пожиттєвого лікування, збільшуються. І зрозуміло, що зусиллями лише спеціалізованої поліклінічної служби СНІДу неможливо забезпечити контроль за проведенням АРТ усіх пацієнтів. Тож ми сподіваємося, що децентралізація сприятиме тому, аби певну ділянку роботи щодо контролю за дотриманням схеми АРТ брали на себе лікарі первинної ланки, долучаючи до цього й громадські організації.
