У сумнозвісному для медичних працівників тріо «бактерії-віруси-гриби» останні здебільшого згадуються лише для повноти картини. Але поки у центрі уваги залишаються більш активні «сусіди» мікроміцетів, вони непомітно перетворюються на серйозну загрозу, яку дуже складно розпізнати і ще складніше – вилікувати. Особливо за відсутності у країні відповідних фахівців.
Обережно, отрута!
Деякі гриби — майстри ховатися в осінньому лісі, в інших це добре виходить в організмі людини. За відсутності спеціального обладнання майже неможливо зрозуміти, коли саме гриб є чинником патологічного процесу. І навіть якщо виникла така підозра, потрібно встановити діагноз. Але поки в Україні не існує класичної клінічної картини, зазвичай залишається таємницею, з якою патологією має справу лікар — із мікозом (захворюванням, спричиненим грибами), мікотоксикозом (станом, зумовленим попаданням в організм мікотоксинів, що утворюються у процесі життєдіяльності ряду цвілевих грибів) чи мікоалергозом (алергійною реакцією, яка виникає в результаті ферментативної активності грибів в організмі людини). Ідентифікувати ці захворювання може тільки дерматовенеролог, озброєний мікроскопом, або, в особливо трагічних випадках, морфолог.
Проте свій маршрут у лікувально-профілактичному закладі пацієнт починає з кабінету сімейного лікаря або терапевта. Саме він приймає рішення щодо подальшого обстеження та терапії, тому він повинен звернути увагу на низку супутніх захворюванню обставин.
Коли охорона не працює
Перш за все у групу ризику щодо ураження грибами потрапляють люди зі зниженим імунітетом.
«На жаль, в Україні велика частина населення має скомпрометовану імунну систему, і цей показник постійно зростає. У нас багато людей, які приймають імуносупресанти, перенесли якусь операцію. Ситуацію погіршує й екологія. Аварія на Чорнобильській АЕС завдала великої шкоди людям, а що вона зробила з грибами? Відомо, що радіація стимулює ріст темнозабарвлених грибів, які роблять радіоактивні речовини доступними для рослин та тварин», — розповідає Ада Руденко, завідувач лабораторії мікробіології, вірусології та мікології ДУ «Інститут урології Національної академії медичних наук України», доктор медичних наук, професор.
Також під прицілом мікроміцетів опиняються працівники, діяльність яких пов’язана з переробкою борошна, насіння рапсу тощо. Часто у таких людей діагностують обструктивний бронхіт, основним збудником якого є Aspergillus flavus, відомий своїми канцерогенними та імуносупресивними властивостями.
Основне джерело надходження грибів — це продукти, виготовлені із запліснявілої сировини. За світовими даними, 25% продуктів рослинного походження, які ми споживаємо, містять токсини. І в першу чергу слід звернути увагу на хліб. Зараження мікотоксинами відбувається ще на стадії зростання пшениці, але небезпечними вони стають здебільшого через неправильне зберігання продукту.
Багато мікоміцетів потрапляють до людини через воду — гриби «обживають» водопровідні труби, у зв’язку з чим потрібно рекомендувати пацієнтам хоча б 5 хвилин спускати воду, перш ніж її використовувати.
На сьогодні відомо більш як 300 видів мікотоксинів, загрозу для здоров’я людини несуть близько 150 із них. Це вторинні продукти метаболізму мікроміцетів, стійкі до нагрівання, пастеризації та кулінарної обробки.
Нескінченні варіації
Згідно з чинним українським законодавством, лікар не зобов’язаний виявляти спектр грибів у хворого. Таким чином, мікози — нозологічна форма, до якої медичні працівники не ставляться серйозно. Не дивно, що за такого стану справ в Україні майже відсутні фахівці й серед лікарів, і серед лаборантів, які могли б оцінити лабораторні дані відносно шкоди, заподіяної грибами.
Невелика кількість експертів, які працюють у країні за цим напрямком, наголошують, що найбільш страшними є опортуністичні мікози, спричинені умовно патогенними грибами роду Absidia, Aspergillus, Candida, Mucor, Penicillium та ін., в імунодефіцитних осіб. До того ж їх дуже складно ідентифікувати навіть протягом 2-3 діб. Специфічної профілактики мікозів не існує. Загальна ж профілактика має бути спрямована на боротьбу із пліснявінням.
«Річ у тім, що гриби — умовно патогенні збудники, сапротрофи. Ми не можемо їх позбутися, тому потрібно шукати компромісні рішення, які допоможуть зробити їх менш патогенними. При цьому гриби, як і інші мікроорганізми, набувають патогенності, коли вони вимушені виживати. Своїми діями людина часто сама підштовхує їх до цього шляху», — пояснює А. Руденко.
Найбільш «вживаними» є 20 мікотоксинів, кожен із яких має від 8 до 15 грибів-продуцентів. Більшість із них можуть спричиняти небезпечні для життя хвороби — ниркову недостатність, нейрокарценому, карценому печінки та ін.
«Від системних мікозів спасіння немає. Часто трапляються випадки, коли люди після трансплантації нирок за тиждень помирали від мікозів. І ми досі не можемо визначити ці гриби, адже нерідко мова йде вже не про монокультури, а про асоціації. Здебільшого мікози розвиваються на тлі вірусної інфекції, найчастіше герпесу», — підкреслює А. Руденко.
Чорний колір алергії
Окремий розділ мікології присвячений мікоалергозам.
Відомо, що сьогодні близько 40% населення страждає від алергії. Серед її чинників перше місце посідають мікогени, оскільки контакт людини із грибами відбувається постійно.
Мікобіота як житлових приміщень, так і лікувальних закладів формується за рахунок космополітичних видів грибів, у першу чергу темнозабарвлених представників роду Alternaria, Aureobasidium, Cladosporium, Phyalophora, Aspergillus та Penicillium.
Пігментами темнозабарвлених мікроміцетів є каротини, ксантофіли та меланіни. Бета-каротини знаходять у Rhodotorula spp., а меланіни — переважно у мікроміцетів Alternaria, Aureobasidium, Curvularia та ін.
Окремі представники гіалогіфоміцетів можуть також набувати темного окрасу, наприклад Aspergillus niger. Радіаційне випромінювання активує синтез меланінів мікроміцетами. А саме гриби із вмістом меланіну відомі як алергени.
Біологічна функція алергенів грибів — ферментативна активність, у першу чергу за рахунок протеаз. Алергени грибів є завершеними алергенами, які самостійно долають захисні бар’єри макроорганізму. Тобто вони спроможні подолати імунологічну толерантність із подальшою продукцією специфічних реагінових антитіл та індукції викиду медіаторів алергійної реакції. За рахунок протеаз алергени швидко проникають крізь епітеліальний бар’єр, спричиняють його десквамацію, порушуючи розвиток класичної каскадної імунної реакції. За масивного надходження мікотоксинів виникає алергійна реакція, наприклад алергійний альвеоліт.
У людей зі схильністю до розвитку атопічних станів суттєво підвищується ризик мікогенної сенсибілізації, особливо під час підвищення концентрації клітин грибів, їх спор та пропагул.
Чистий аркуш
Спеціалісти погоджуються, що ефективно боротися з мікоміцетами вітчизняна медицина зможе лише тоді, коли відбудеться низка змін у законодавстві. Зокрема, бажано ввести спеціальності «лабораторна мікологія», «клінічна мікологія», яку викладатимуть у медичних університетах, коледжах, інститутах удосконалення лікарів. Також потрібна організація клінічних лабораторій із мікології при обласних лікарнях, розробка протоколів обстеження хворих на мікози.
У кожній країні світу є мікологічні центри з клінікою для надання консультативної допомоги лікувально-профілактичним закладам із питань виділення та ідентифікації грибів. А у сусідній Росії крім інституту мікології є ще й мікологічна академія. Тож, мабуть, враховуючи розміри проблеми, слід більш глибоко вивчити цей досвід.
Марина ЧІБІСОВА, спеціально для «ВЗ»
