За останні роки кількість таргетних препаратів для лікування злоякісних пухлин продовжує зростати, хоча все ще першу скрипку в онкології грають стандартні хіміотерапевтичні агенти. До останніх відносяться цитотоксичні агенти на основі платини, котрі хоч і вбивають неопластичні клітини, також ушкоджують здорові тканини й викликають серйозні побічні ефекти.
Виявилося, що небажані явища платиносовмісних препаратів можна нівелювати. Річ у тому, що неокислена платина (0) набагато менш токсична для клітин, і цю різницю використали швейцарські вчені. Нещодавно дослідники з Цюріха продемонстрували, що наночастинки платини здатні знищувати злоякісні клітини в печінці з більшою вибірковістю, ніж існуючі ліки від раку.
Команда вчених винайшла спосіб введення платини (0) в клітини-мішені, які тільки потім окислюються до платини (II). Для цього вони використовували неокислені платини, які попередньо стабілізували спеціальним пептидом діаметром у 2,5 нанометра, вибраним заздалегідь із бібліотеки хімічних сполук серед тисяч інших таких молекул.
Експерименти з культурами неопластичних клітин показали, що сконструйовані таким чином наночастинки легко проникають в клітини, а після попадання в специфічне середовище злоякісних клітин печінки, окислюються, забезпечуючи добре відомий цитотоксичний ефект платини (II).
Наступні експерименти на десяти різних типах клітин організму людини показали, що токсичність наночасток була високоселективною по відношенню до клітин раку печінки: токсична дія цих агентів була еквівалентна сорафенібу, найбільш поширеним у терапії первинних пухлин печінки препаратом. При цьому наночастинки діяли більш специфічно, ніж сорафеніб, і значно більш селективно, ніж інший відомий хіміотерапевтичний агент цисплатин.
Джерело: Phys.org
