Цьогорічний день захисту дітей минув під траурною стрічкою непересічної події — ввечері 30 травня в одному зі спальних корпусів спеціалізованого дитячого санаторію «Юність» МОЗ України (смт Сімеїз, АР Крим) обвалився балкон третього поверху, на якому перебували діти. Внаслідок цього одна дівчинка отримала тяжкі травми і через 5 годин померла в лікарні, ще одна дитина була госпіталізована в Лівадійську лікарню зі струсом мозку і сильними забоями — нині, як стверджують медики, її життю вже нічого не загрожує. Однак чи не загрожує життю і здоров’ю наших дітей такий «подарунок» у вигляді лікування і відпочинку взагалі, якщо зважити на стан відповідних закладів, відсутність фінансування на їх ремонт і благоустрій, безвідповідальність керівників, беззубість чи «підсліпуватість» контролюючих органів і повний розгардіяш в організації системи оздоровлення? Відповідь очевидна.
Палата №6
Хронологія трагедії у Сімеїзі — дзеркало нашого життя, де ненормальне вже стає буденним. Дітей, які прибули зі Львова і виявилися «зайвими» (за словами головного лікаря, відпочиваючих було більше, ніж місць у санаторії), поселили у корпус, офіційно визнаний аварійним і забороненим до експлуатації. Та навіть попередити дітей про обачність ніхто не спромігся!
Коли дівчинка впала з балкона, за словами очевидців, їй ніхто не надав першої медичної допомоги до приїзду швидкої (яка їхала до 20 хвилин), хоча це сталося не десь на вулиці, а в закладі, де цілорічно оздоровлюються діти, які хворіють на туберкульоз або знаходяться у групі ризику за цим захворюванням, а отже, мають перебувати під наглядом медиків, вочевидь, і чергового лікаря. При тому, що всі необхідні засоби для надання першої допомоги постраждалій дівчині у закладі були, — про це сказав на прес-конференції перший заступник міністра охорони здоров’я Олександр Толстанов. А використати їх було нікому?
Театр абсурду продовжився і на етапі пошуку чи то пак приховування винних — від намагання керівництва санаторію не надавати інформацію батькам, «щоб ті не хвилювалися», до звинувачень місцевої влади на адресу політичних опонентів, які нібито проводили несанкціоновану акцію і цим «виманили» дітей на балкони, де й сталася трагедія. Та вже через кілька днів, коли з горе-приміщення відселили відпочивальників і опозиція тихо сиділа по домівках, від корпусу відколовся ще один шмат стіни.
До речі, мітингувальники начебто вимагали відкрити прохід на пляж через територію «Юності», на що місцева влада заперечувала: це територія особливого доступу, де встановлено особливий протиепідемічний режим, адже санаторій протитуберкульозного профілю. Однак навіть із вивіски на огорожі закладу ця «особливість» останнім часом зникла. Дитячий санаторій «Юність» не відлякує охочих там відпочити у комфортних екобудиночках за окрему плату. Чи не порушується таким чином особливий протиепідеміологічний режим? Поява тих «теремочків» на території санаторію — також таємниця за кількома замками. Хто дозволив їх будівництво? Хто їх власник? Куди ідуть гроші цих відпочивальників і чому вони не пішли на потреби санаторію? Відомо лише, що ці споруди з’явилися після чергового скандалу, коли прибережна зона санаторію «Юність» одного дня виявилася у розпорядженні приватної фірми і діти не могли потрапити до моря, яке їх лікує. Після розголосу інциденту у ЗМІ море дітям повернули, але з «навантаженням» — на території санаторію збудували ошатні будиночки. Для кого? Вочевидь не для тих, хто отримує безкоштовні путівки для лікування туберкульозу. Їхнє місце — на балконі зразка 1906 року. Втім, трагедія похитнула міф про безкоштовність путівок. Батьки, які одразу забрали своїх дітей зі злощасного корпусу, нині вимагають компенсації вартості путівки, яку вони сплатили, — 1200 гривень. Наскільки вільно продають такі путівки і чи не заважає це забезпечувати ними тих, хто дійсно їх потребує через хворобу? — ще одне запитання. І чи не виявилися діти «зайвими» саме через те, що придбали понаднормові — «комерційні» — путівки? Хоча 10-річна Діана зі Львова, яка стала жертвою санаторію-вбивці, потрапила туди, виборовши путівку як нагороду за перемогу в художньому конкурсі. Можна бути впевненим, що преміювання юних талантів перебуванням у протитуберкульозних лікувальних закладах — також українське ноу-хау.
Пізніше у ЗМІ з’явилися заяви офіційних осіб про те, що всі афери — на совісті очільника санаторію, якого за подібні оборудки звільнили з попередньої керівної посади. Отже, переміщення порушника закону з одного місця на інше — також норма нашого життя? Або ж у призначенні стрілочника правий той, у кого більше прав?
Ілюзія контролю
Корпус №6 санаторію «Юність» був побудований у 1906 році. Однак пам’ятка архітектури довго служила на благо оздоровлення народу — доти, доки про неї перестали належно піклуватися, витрачаючи податки того ж народу на зовсім інші потреби (які саме — окрема розмова). Приміщення не ремонтували з часів Союзу. Тож єдиним виходом була заборона його експлуатації, що й сталося у 2007 році. Час від часу сюди присилали комісії — замість грошей на капітальний ремонт приміщення. «На утримання 120 ліжок у санаторії «Юність», щоб комплексно оздоровлювати дітей з туберкульозом, гроші виділялися: було забезпечено 62% від загальної потреби, на капітальний ремонт взагалі не виділялося коштів, на дрібний технічний ремонт — усього 15%. Ми неодноразово зверталися до уряду щодо виділення коштів», — зауважив
О. Толстанов. За його словами, закладів, де займаються комплексним лікуванням туберкульозу, в Україні 22, і основна маса будівель у цих закладах побудована на початку XX століття. Зрозуміло, що при такому фінансуванні їх чекає сумна доля.
Із 2007 року у «Юності» здійснили ще три комплексні перевірки, кількість ліжок було зменшено зі 160 до 120. На період перевірок цей корпус не експлуатувався — це підтверджено відповідними документами.
Територіальне управління Держгірпромнагляду в АРК у 2011 році також здійснило перевірку стану охорони праці та промислової безпеки санаторію «Юність» — заявив заступник голови Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Степан Дунас під час прес-конференції. Керівник закладу отримав обов’язковий до виконання припис, де були зазначені порушення експлуатації будівельних споруд, а саме: у санаторії не створено відповідну службу спостереження за будівельними спорудами, відсутні відповідні фахівці, не проведено їхнє навчання, а також заборонялася експлуатація балконів будівельних споруд. Наприкінці 2011 року керівник санаторію надав відповідь про вжиття заходів, направлених на виконання припису. А згідно з чинними нормами, якщо від суб’єкта господарювання надійшла відповідь про усунення порушень, то додаткових заходів ніхто не здійснює. Тож про те, що керівництво закладу проігнорувало приписи перевіряючих, стало зрозуміло тільки після трагедії.
Виникає запитання — навіщо такі перевірки, які можна здійснювати лише раз на два роки, з обов’язковим попередженням та ще й у разі відписки неможливо перевірити, чи усунено виявлені недоліки? Держгірпромнагляд пояснює, що не може самостійно ініціювати позапланові перевірки об’єктів (якщо немає скарг на них), оскільки з боку Генпрокуратури, самих суб’єктів господарювання і влади здійснюється контроль. Влада ж пояснює, що біля кожного порушника не поставиш наглядача, тож і виходить: як тільки випроваджують за поріг перевіряючих, знову все повертається на круги своя.
Можливо, це відбувається і тому, що виявлені факти порушень не стають надбанням громадськості. Якби про них говорили на прес-конференціях з таким же ентузіазмом, як нині озвучують результати перевірок минулих років та виявлені колись порушення, у населення не складалося б враження, що нинішні рапорти чиновників про регулярні і ретельні перевірки — не що інше, як намагання відвести від себе підозри у бездіяльності.
Адже після трагедії у Сімеїзі контролери таки згадали про свої святі обов’язки і поламали всі бар’єри — численні перевірки й комісії як морська хвиля накотилися на санаторії і заклади відпочинку. «Всього в АРК розташовано 560 санаторіїв, пансіонатів і турбаз. Після трагедії в Сімеїзі всі вони будуть перевірені на предмет готовності до прийому відпочиваючих», — про це заявив перший заступник голови Ради міністрів АРК Павло Бурлаков. Перевірити мають намір не лише кримські санаторії. За даними Міністерства соціальної політики, цього року 17 тис. установ України будуть проводити оздоровлення дітей. Мінсоцполітики ініціює їх «тотальну перевірку».
Чи варто було чекати, доки грім вдарить? Що буде, коли хвиля перевірок спаде? Адже, щоб залатати всі ці проблеми (якщо робити це по-справжньому, а не так, як ремонтували дороги — від весни до весни), потрібно буде добряче потрусити державний гаманець.
Чорна мітка
Міністр курортів і туризму Криму Олександр Лієв також стверджує, що санаторій був у «чорному» списку Мінкурортів Криму і його відомство не рекомендувало туристам відвідувати «Юність» та ще 25 санаторіїв, що перебувають у державній власності. Цей список було оприлюднено, але нині, наголошує міністр, готується новий, оскільки попередній втратив актуальність. Отож, хтось таки зреагував і позбувся «чорної мітки». На жаль, це не стосується «Юності».
«Кримська влада в 2011 і 2012 роках зверталася із проханням передати «Юність» в управління Ради міністрів Криму, аргументуючи тим, що він у жалюгідному стані, при цьому МОЗ абсолютно не приділяє уваги розв’язанню проблем дитячого санаторію. МОЗ України нам відмовляло», — відзначив міністр.
Відповіддю на подібні закиди стали слова О. Толстанова на прес-конференції у Кабінеті Міністрів, який заявив: «АР Крим зверталася до нас… Їх хвилює питання території і розміщення на цій території оздоровчих закладів. Державу ж хвилює функція. Функція полягає у лікуванні туберкульозу всієї країни. Я впевнений, що АР Крим не забезпечить своїм бюджетом лікування туберкульозу всієї країни. Тому ми їм відмовляли. Бо це системне лікування для всієї держави. Там оздоровлюються діти з усієї країни. Питання полягає в епідемічній ситуації щодо туберкульозу. І якщо ми розірвемо ланцюг лікування, не дамо, крім таблеток і поліклінічного лікування, ще й санаторне, то ми ніколи не вилікуємо хворобу. Є така категорія хворих на туберкульоз дітей і дорослих, що вимагають морського бризу та фітонцидів Криму. Це незамінний кліматологічний чинник. Тому ми не можемо скорочувати ці заклади». Та й хто б сумнівався: за наших реалій «що з одних рук упало — те в інших пропало».
Натомість МОЗ посилило перевірки підвідомчих санаторіїв. Із 1 червня у Криму працювала комісія під головуванням заступника міністра охорони здоров’я Романа Богачева, яка встановила, що життю та здоров’ю дітей, які перебувають у санаторії «Юність», нині нічого не загрожує. Дітей, які проживали в непридатному приміщенні, переселено до інших санаторіїв. Комісія МОЗ перевірила ще 5 протитуберкульозних санаторіїв Криму, де грубих порушень також не виявила.
Однак масові перевірки по країні такі порушення виявляють. Зокрема, ЗМІ повідомляють: прокуратура Івано-Франківської області виявила, що у Яремчанському санаторії «Прикарпатський» не створені належні безпечні умови проживання та оздоровлення дітей».
Варто нагадати: ще на початку травня президент України Віктор Янукович доручив органам центральної та міської влади провести всі необхідні заходи для забезпечення якісного, а головне, безпечного відпочинку дітей у літній період поточного року. Тож наведені факти — не що інше, як невиконання доручення глави держави.
Хто відповідатиме?
На жаль, платою за чужі гріхи, як завжди, стала кров невинного. Хто за це відповідатиме? На сьогодні усунено з посад усю адміністрацію санаторію «Юність» — головного лікаря, начальника медичної частини, начальника педагогічної частини, інженера з охорони праці, заступника головлікаря з економічних питань. Відкрито кримінальне провадження за статтею «Службова недбалість», яка передбачає покарання від 2 до 5 років позбавлення волі, а за перевищення службових повноважень (ч.3 ст. 365 КК України) підозрюваним загрожує покарання від 7 до 10 років позбавлення волі.
Один із підозрюваних — інженер з охорони праці — зараз перебуває під вартою. Головного лікаря за станом здоров’я не було затримано — він під домашнім арештом. Його заступника звільнено з-під варти під заставу в розмірі 94 тис. грн.
Водночас Урядова комісія під головуванням віце-прем’єр-міністра Костянтина Грищенка проведе службове розслідування щодо посадовців Міністерства охорони здоров’я, які відповідають за функціонування дитячих лікувальних закладів. Рішення про створення такої комісії було прийнято 4 червня на засіданні Кабміну. Комісія перевірить, як саме МОЗ здійснювало контроль за санаторіями. «Урядова комісія повинна перевірити діяльність Міністерства охорони здоров’я. Чому не забезпечено відповідного контролю? Якщо керівник санаторію поселив дітей, отже, був упевнений у своїй безкарності, вважав, що все зійде з рук. Хто допустив таку безконтрольність? Вимагаю об’єктивної перевірки, незважаючи на ранги і звання», — сказав прем’єр-міністр.
Водночас Микола Азаров ще раз наголосив на необхідності посилити контроль за безпекою дітей у закладах лікування та відпочинку влітку. «Треба додатково провести перевірки всіх таких закладів. Гіркий досвід показує, що їх проводять формально. А за безконтрольність, як бачимо, дуже висока ціна», — зазначив прем’єр-міністр.
Чи буде після цього знайдено і покарано винних? І чи буде щоденна увага держави до життя своїх громадян замість авральних заходів порятунку тих, хто вцілів? Чи зрозуміємо нарешті, хто за що відповідальний і вимагатимемо звіту від тих, хто взяв цю відповідальність на себе? Якщо ні — тоді не питаймо, по кому подзвін…
За матеріалами: segodnya.ua,
15minut.org, glavred.info, crime.in.ua
