Збираючи інформацію про медицину Туреччини, я постійно натрапляла на незрозуміле для мене слово — «Аджибадем». Згодом стало зрозумілим, що знайомство з турецькою медициною варто починати саме з цього «бренду». Мережа медичних центрів Acіbadem — лідер у сфері послуг охорони здоров’я цієї країни: з 1991 року тут пропонують високоякісні діагностику й лікування з використанням новітніх медичних технологій. Acіbadem — це 17 лікарень широкого профілю, 11 із яких з 2005 року акредитовані JCI, а також 13 поліклінік. Постійне зростання з часу заснування своєї першої лікарні дозволило «Аджибадем» стати кращим і міжнародно визнаним брендом в охороні здоров’я Туреччини. Знайомство з Acіbadem почалося прямо в аеропорту Стамбулу — великий рекламний борд пропонував скористатися послугами Acіbadem, перераховуючи сильні сторони турецької медицини. Я вирішила розпочати із трансплантології — найбільш «хворої» теми для України. Отже, трансплантологія по-турецьки…
Ниркова майстерня
«Я займаюся трансплантацією нирок уже більше 15 років, — розповідає провідний трансплантолог Туреччини, професор, керівник Центру трансплантації нирки на базі клініки Acіbadem International Ібрагім Бербер. — Першу операцію в стінах цієї клініки ми провели 11 жовтня 2010 року. Сьогодні пересадили 545-ту нирку, а загальна кількість зроблених мною пересадок уже перевищує 2000. Першим пацієнтом був іноземець. Він приїхав із братом, який і став його донором. Цей пацієнт втратив свою нирку через високий тиск. Зараз він почувається чудово. Відсоток успішних пересадок цього органа в нашій клініці сягає 95%. Раніше єдиним виходом для пацієнтів із хронічною хворобою нирок був гемодіаліз, але якість життя і ступінь реабілітації у пацієнтів із пересадженою ниркою набагато вищі, ніж у пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі. 79% реципієнтів живуть практично нормальним життям порівняно з 47-60%, які змушені отримувати тривалий перитонеальний діаліз».
Передумови до трансплантації
Хвороб, які можуть призвести до необхідності трансплантації нирки, чимало. По-перше, це діабет: діабетична нефропатія в даний час є однією з найчастіших причин, які призводять до ниркової недостатності. На другому місці — артеріальна гіпертензія, зумовлена первинними захворюваннями ниркових артерій. Також до групи ризику входять пацієнти з сечокам’яною хворобою, інфекціями сечовивідних шляхів і полікістозом нирок. Характерною для Туреччини є й інша проблема — спадкова середземноморська лихоманка, яка дуже поширена в середземноморському регіоні. Проявляється короткими епізодами лихоманки, які виникають через різні проміжки часу. Напади виражаються періодичним болем у животі, грудній клітці, суглобах або навіть у шкірі. Важливими діагностичними критеріями є відсутність іншої хвороби, здатної реально пояснити симптоми, і спадкова патологія. Приблизно у 40% таких хворих страждають нирки.
Донорські нюанси
«Найстаршому нашому пацієнтові було 76 років, а донору — за 80, — показує фото доктор. — Звичайно, молодий донор завжди в пріоритеті, але деколи дуже складно знайти відповідну нирку, а стан пацієнта не терпить зволікань. У цілому, для відбору донорської нирки є певні вимоги і ми ретельно стежимо за їх дотриманням». За законом про трансплантологію Туреччини дозволено родинне донорство. Віддати свою нирку може будь-який родич до 4 коліна. Цікаво, що й подружжя теж вважається в даному випадку спорідненістю, тому найчастіше свої нирки жертвують дружини чоловікам. Родичі подружжя також можуть бути донорами. Головне — відповідність фізіологічних параметрів. Дуже важливо, щоб групи крові донора та реципієнта збігалися, інакше орган не приживеться. До речі, резус-фактор під час трансплантації ніякої ролі не відіграє. Необхідна умова — негативна кросс-матч проба (cross-match): лімфоцити донора не повинні руйнуватися під дією білків із сироватки крові реципієнта.
«Нирки, на наше переконання, не повинні знаходитися поза організмом, — продовжує доктор Бербер. — Тому ми вважаємо за краще перехресні операції, де дуже швидко після вилучення органа його пересаджують реципієнту. Але не виключена можливість і трупного донорства в Туреччині, проте переваги живої нирки незаперечні. Такий орган відразу починає працювати, в той час, як трупна нирка вимагає певного періоду часу на відновлення. Більше половини нирок від живого донора працюють до 15 років, тоді як половина трупних нирок насилу дотягує до 10 років роботи. Крім того, пересадка трупних нирок часто ускладнюється раннім гострим тубулярним некрозом і має вищу частоту відторгнення».
І, звичайно, важливо сказати про тих, хто не може бути донором. Виключаються особи віком до 18 років і хворі на гіпертонію, цукровий діабет, протеїнурію, мікроскопічну гематурію, ожиріння, тромбоз і психічні розлади.
Подвійна турбота
Безумовно, при пересадці органа вся увага зосереджена на реципієнті. Але важливо не забувати і про донора. Програма захисту донора (детальний післяопераційний контроль донора) — одна з унікальних методик, що використовуються в Центрах трансплантації Acіbadem. Як наказано в рішеннях міжнародних форумів, організованих TTS в Амстердамі та Ванкувері, надання медичної підтримки живим донорам у період трансплантації є не менш важливим, ніж лікування реципієнтів. Сприятливий результат у реципієнта не виправдовує шкоди, нанесеної живому донору, і трансплантація від живого донора розцінюється як успішна, якщо і реципієнт, і донор у рівній мірі здорові після виконаних операцій. «По-перше, ми повинні бути абсолютно переконані ще до пересадки, що нирка, яка залишилася, функціонуватиме нормально і йому самому згодом не знадобиться пересадка, — пояснює Ібрагім Бербер. — По-друге, ми скрупульозно підходимо до процесу вилучення нирок для подальшої трансплантації. Ми давно відмовилися від відкритих операцій і воліємо діставати донорські нирки виключно лапароскопічним шляхом. Використовувана в хірургії лапароскопічна техніка дозволяє мінімально скоротити терміни госпіталізації для донорів і реципієнтів. Крім того, в той час, як порожнинні операції вимагають 15-20 см розрізів, лапароскопія обмежується трьома розрізами у 5 см. Проведення хірургічних операцій стало можливим із використанням фотокамери, яка встановлюється в черевну порожнину, що забезпечує високий візуальний контроль. Малі розрізи гарантують менший біль після операції та знижують хірургічні ризики. Відсутність великих хірургічних рубців зменшує косметичні проблеми і знижує ймовірність виникнення грижі, оніміння, хірургічних інфекцій і легеневої емболії. Донор може почати вживання рідини вже ввечері того ж дня після операції, прийом їжі — наступного дня. Більше того, ми вже вміємо діставати донорську нирку, використовуючи тільки один розріз у паху, або через… вагіну — уникаючи будь-яких розрізів! Для донорів-жінок дуже важливий косметичний ефект, особливо, якщо жінка молода. Такий метод підходить для жінок, які вже народжували, у яких немає гінекологічних патологій та операцій в анамнезі. І ми пишаємося, що маємо можливість і навички зменшити дискомфорт до мінімуму».
Складні пацієнти
Найбільш проблематична група — огрядні пацієнти. «Зайва маса тіла ускладнює процес пересадки, — говорить професор. — І якщо, приміром, звичайна операція з трансплантації нирки триває до 3 годин, то в разі ожиріння її тривалість збільшується. Також «проблемними» вважаються пацієнти з цукровим діабетом та атеросклерозом. Але ми успішно справляємося навіть із такими хворими».
Ювелірна робота
Дуже поширена в Туреччині трансплантологія нирок дітям. Бувають випадки, коли дитина народжується всього з однією ниркою або з недорозвиненими нирками. Світовий досвід свідчить, що малюкам не підходять трупні нирки — вони з самого початку сильно ушкоджені і після трансплантації не можуть швидко й адекватно працювати. Навіть ті з них, що відразу почали функціонувати, практично завжди проходять через так звану поліуричну фазу ниркової недостатності, коли пересаджена трупна нирка виділяє сечу з величезною швидкістю: приблизно літр на годину. Як довго триватиме ця фаза — кілька хвилин, чи може кілька днів — невідомо, а для дитячого організму таке різке зневоднення й порушення балансу хімічних речовин загрожує смертю. «Тому ми пересаджуємо їм материнську нирку, — продовжує екскурс у трансплантологію професор Бербер. — Найменшим нашим пацієнтом був 8-місячний малюк. Трансплантація великого материнського органа ускладнюється недостатніми розмірами дитячого тіла. В цьому випадку ми працюємо через черевну порожнину. Доводиться зміщувати кишечник і шукати місце для великої нирки. Але діти ростуть дуже швидко і незабаром проблема зникає.
Материнські органи — ідеальний спосіб зберегти такій дитині життя. У малюків пересаджені материнські нирки починають працювати дуже швидко і стають повноцінною частиною організму. Діти перебувають у реанімації до 10 днів — довше, ніж дорослі. Це пов’язано з тим, що ми не можемо відразу перевести дитину на повноцінне харчування. Пересадженій нирці потрібен час, щоб «осісти» в черевній порожнині. Тому ми вичікуємо і в цей період годуємо дітей через вену».
Пересадка хімічної фабрики
Печінка — самий складний та метаболічно активний орган людського організму. Вона має властивість регенерувати і здатна функціонувати навіть тоді, коли втрачено до 70% загальної маси. Показаннями до пересадки печінки є захворювання, невиліковувані консервативним шляхом, — вроджені вади розвитку жовчних шляхів, рак печінки і жовчних проток, задавнені форми цирозу печінки, алкогольний гепатит і жировий гепатоз, гепатити, тривалі спастичні холангіти й камені в жовчних шляхах, деякі метаболічні захворювання і вроджені ферментопатії. Гостра печінкова недостатність — це стрімко прогресуюче захворювання, при якому протягом кількох днів печінка повністю перестає працювати. Як правило, повністю здорова людина в лічені дні перетворюється на тяжкохворого з нудотою, блювотою, а іноді й лихоманкою. Протягом кількох днів або годин може розвинутися печінкова кома й печінкова недостатність. У більшості випадків методи замісної терапії або печінковий діаліз стабілізують пацієнтів тільки на кілька годин для їх порятунку. У таких випадках необхідна екстрена трансплантація печінки.
За трудомісткістю, технічною складністю і травматичністю хірургічне лікування печінки справедливо вважається найскладнішим хірургічним втручанням на органах черевної порожнини і вимагає спеціальних умов і навичок. У мережі клінік Acibadem методику трансплантації печінки відпрацювали до ідеальної. Керівником центру трансплантації печінки Acibadem Bursa є професор, доктор Ремзі Еміроглу — один зі світових піонерів у галузі трансплантації печінки. Починаючи з 1998 року, професор Ремзі Еміроглу виконав більше 200 операцій із трансплантації нирок і більше 200 трансплантацій печінки. Він один із перших у Бурсі провів операції з трансплантації трупних органів дорослому й дитині.
«У нашому Центрі трансплантації органів клініки Acibadem Bursa проводяться операції з трансплантації печінки шляхом пересадки від донора реципієнту, — пояснює професор Ремзі Еміроглу. — Під час операції застосовується метод ортотопічної трансплантації, так званий у світовій практиці «золотий стандарт». Саме цей метод створює для трансплантата нормальні анатомічні умови, забезпечує можливість відновлення відтоку жовчі в кишечник. При використанні ортотопічної трансплантації печінки проводять резекцію ретропечінкового відділу нижньої порожнистої вени реципієнта, що вимагає тимчасового венозного шунтування. Для успішної реалізації даної операції необхідна наявність висококваліфікованої команди фахівців і високотехнологічного обладнання. Як правило, печінка реципієнта видаляється повністю, за винятком пацієнтів із деякими захворюваннями обміну речовин. Після операції трансплантації печінка відновлюється (регенерується) протягом кількох місяців до початкових розмірів. Донор виписується з клініки на 6-7 день, а реципієнт — через 15-20 днів. Іноземний пацієнт може отримати донорський орган (частку печінки від живого донора) тільки від родинного донора, який повинен мати сумісність за групою крові і тканинну сумісність із реципієнтом».
Стовбурові клітини майбутнього
В установах групи Acіbadem щодо трансплантації кісткового мозку працює два окремих центри: клініка Acіbadem Kozyatagі — центр трансплантації кісткового мозку для дорослих, і клініка Acіbadem Adana — центр трансплантації кісткового мозку для дітей. Інфраструктура та обладнання обох центрів відповідає світовим стандартам установ із трансплантації кісткового мозку. Всі послуги в центрах також приведені до міжнародних стандартів.
Найпоширеніші захворювання крові, при яких проводять трансплантацію стовбурових клітин, — лейкози: ALL (гострий лімфобластний лейкоз), AML (гострий мієлобластний лейкоз) і CML (хронічний мієлобластний лейкоз). Також показанням до пересадки може бути апластична анемія, коли кістковий мозок не в змозі виробляти будь-які клітини крові і трансплантація кісткового мозку є єдиним методом лікування. Затребувана пересадка і в разі середземноморської анемії, також відомої як таласемія, що характеризується вродженою аномалією еритроцитів, і раку — особливо у випадку неходжкінської лімфоми, коли трансплантація кісткового мозку є єдиною альтернативою.
«Процес трансплантації стовбурових клітин можна розділити на три основні етапи, — розповідає професор клініки, шанований у медичному світі гематолог Сірет Ратіп. — На першому етапі з метою незворотного знищення кісткового мозку пацієнта проводять курс пригнічувальної хіміо- та радіотерапії. Донор проходить повну діагностику стану здоров’я. Йому спеціальною голкою роблять прокол у верхній частині тазової кістки, після чого відбувається безпосередній забір кров’яних клітин кісткового мозку. Потім отриманий матеріал направляється в лабораторію для очищення й виділення самих стовбурових клітин. Проводиться підрахунок відсотка живих клітин, розраховується, чи є кількість отриманих клітин достатньою для трансплантації. Існує хибна думка, що при трансплантації стовбурових клітин здоров’ю донора завдається шкода. Насправді ж процедура забору кісткового мозку не чинить негативного впливу, проте діти, молодші 2 років, і люди, старші 60, не приймаються як донори стовбурових клітин. Другий етап — безпосередньо сам процес трансплантації стовбурових клітин шляхом внутрішньовенного введення. І останній рубіж — спостереження пацієнта після трансплантації. Цей етап найскладніший, оскільки імунна система пацієнта починає атакувати клітини, вважаючи їх чужорідними. Така реакція вимагає дуже уважного і професійного підходу лікарів. З метою зниження ризику інфекцій після трансплантації пацієнта поміщають у стерильне приміщення, де існує спеціальна система очищення повітря, а відвідування дозволяються тільки в спеціальних костюмах. Як правило, пацієнт після пересадки проводить у клініці від 4 до 8 тижнів».
«Ми використовуємо три методи трансплантації стовбурових клітин, — продовжує професор Ратіп. — Це аллогенна трансплантація — коли донором стовбурових клітин є інша людина (найкраще родич першого ступеня); автогенна трансплантація — коли проводять пересадку власних стовбурових клітин, що пройшли спеціальну обробку, і сингенна трансплантація — коли донором стовбурових клітин є один із монозиготних близнюків. Крім того, ми працюємо над інноваційним методом: гаплоідентичною (α-, β-, T-клітинною) трансплантацією стовбурових клітин — це особливий метод, який виконують лише в кількох центрах по всьому світу. В основі методу лежить ізолювання α-, β-, Т-клітин (так званих природних кілерів), а стовбурові клітини крові приводяться в мегадози. Така трансплантація здатна повністю вирішити проблему пошуку донора, і, без перебільшення, — це метод трансплантації майбутнього».
У ногу з часом
«Ми пишаємося тим, що наш рівень трансплантології один із найвищих у світі, — підсумовує свою розповідь доктор Бербер. — Але зупинятися на досягнутому ми не збираємося. Зараз працюємо над тим, щоб зробити вилучення нирки через один розріз масовим. Ми стежимо і за фармакологічними розробками в галузі трансплантології та активно впроваджуємо їх у стінах нашої клініки. Окремий напрямок наших досліджень — діаліз. Ми намагаємося досягти максимального ступеня очищення при використанні компактних апаратів, які наші пацієнти можуть застосовувати в домашніх умовах».
Паперова тяганина
Звичайно, маючи можливість спілкуватися з ведучим трансплантологом Туреччини, я не могла не торкнутися теми «ціна питання» і пакета документів для іноземних громадян. Виявилося, що для самих жителів Туреччини, які мають медичну страховку, пересадка нирок безкоштовна. Головне — знайти донора. Але навіть якщо у людини немає страховки, а пацієнт потребує трансплантації, держава дає йому «зелену карту», яка забезпечує пересадку нирки в державній лікарні.
Крім того, турки скрупульозно дотримуються букви закону. Трансплантація органів є засобом порятунку життя та відновлення здоров’я громадян і повинна здійснюватися на основі дотримання законодавства Турецької Республіки та прав людини відповідно до гуманних принципів, проголошених міжнародною спільнотою. Центр трансплантації органів також дотримується принципів, прийнятих учасниками Стамбульського саміту. Згідно із законодавством Турецької Республіки, реципієнт, котрий є іноземним громадянином, повинен надати офіційну документацію, що підтверджує його родинний зв’язок із донором: нотаріально завірена ксерокопія свідоцтва про народження, виписка з актів цивільного стану, а якщо донор перебуває у шлюбі — нотаріально завірений дозвіл дружини/чоловіка (письмову згоду) на донорство. Оригінали зазначених документів мають бути перекладені турецькою мовою офіційно визнаним перекладачем, легалізовані апостилем або ж легалізовані і завірені в посольстві Туреччини.
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
