Не кожен знає, але українські лікарі, які ризикують інфікуватись вірусом імунодефіциту під час виконання своїх обов’язків, мають бути застраховані. Сьогодні такими є більшість лікарів практично у всіх медичних закладах. Проте виконувати закон «Про страхування» вже понад двадцять років ніхто не поспішає.
«За останні півтора роки на офіційному майданчику державних закупівель Prozorro медичними закладами було проведено близько двадцяти тендерів на придбання послуг страхування лікарів. Практично у всіх випадках на одну застраховану особу (медика) приходиться лише 17 копійок страхового платежу», – повідомила результати моніторингу дотримання законодавства в медичній сфері Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Ірина Сисоєнко.
Що отримає медичний працівник у випадку зараження вірусом імунодефіциту? Відповідно до постанови Уряду 1998 року №1642:
- 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 гривень) у випадку інфікування застрахованої особи вірусом імунодефіциту під час виконання професійних обов’язків;
- стільки ж у випадку визнання застрахованої особи інвалідом 3 групи в наслідок інфікування вірусом імунодефіциту під час виконання професійних обов’язків;
- 75 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1 275 гривень) у випадку визнання застрахованої особи інвалідом 2 групи в наслідок інфікування вірусом імунодефіциту під час виконання професійних обов’язків;
- 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1 700 гривень) у випадку визнання застрахованої особи інвалідом 1 групи в наслідок інфікування вірусом імунодефіциту під час виконання професійних обов’язків;
- 10-річна заробітна плата у випадку смерті застрахованої особи в наслідок інфікування вірусом імунодефіциту під час виконання професійних обов’язків.
За словами Ірини Сисоєнко, частина медичних працівників які безпосередньо працюють в інфекційних відділеннях отримують мінімальну в країні заробітну плату, тому за найгірших обставин родичі отримують компенсацію лише 500 тис. гривень.
Коли Уряд вводив відповідні розміри компенсацій неоподаткований мінімум був аналогічним – 17 гривень, але статки були іншими. В 1998 році медичний працівник, якого було інфіковано ВІЛ при виконанні службових обов’язків отримував практично $500 (курс 3,5 грн. становив до долара США). Сьогодні це близько $30. Чи погодиться хтось працювати за мінімально дозволену в Україні заробітну плату несучи ризики зараження вірусом імунодефіциту без можливості компенсувати ушкодження здоров’я? Мабуть лише романтики.
«Чому за 21 рік існування постанови №1642, жоден урядовець не підняв питання відповідності розміру страхових виплат медичним працівникам? Справа в тому, що від перегляду цих нормативів високопосадовці не отримають ні політичних, ні економічних дивідендів. Тому вперто ігнорують проблеми медиків, прикриваючись більш важливими справами», – вважає Ірина Сисоєнко.
Саме тому вона пропонує в найкоротші терміни переглянути розміри страхових відшкодувань медичним працівникам, які ризикують інфікуватись вірусом імунодефіциту під час виконання своїх обов’язків. Крім того, необхідно посилити контроль за наявністю таких полісів страхування.
Прес-служба Ірини Сисоєнко
