Згідно з офіційною статистикою Міністерства охорони здоров’я України, серед померлих від COVID-19 кількість пацієнтів з цукровим діабетом складає близько 40%. Це набагато більше, ніж у загальній популяції. Звичайно, таке явище цілком очікуване, оскільки на тлі цукрового діабету будь-яке захворювання, і інфекційне зокрема, протікає набагато складніше. Коронавірус – не виняток у цьому сенсі.
Чи можливо зберігати належний контроль над хворобою під час пандемії? Як впливає на організм людини цукровий діабет та COVID-19 – два тяжких захворювання? Які аспекти слід враховувати, які ризики усвідомлювати? Словом, чи має сьогодні щось змінити у своїй практиці лікар, аби якість життя його пацієнта з цукровим діабетом не змінювалася, принаймні, через хворобу? Член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри діабетології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л.Шупика Борис Маньковський дав лікарям кілька порад.
Чи є цукровий діабет додатковим фактором ризику захворіти на тяжку форму коронавірусу?
Нині у провідних наукових журналах світу з’являється чимало публікацій щодо ризиків коронавируса для людей із захворюваннями ендокринної системи. Всі їх, безумовно, лікареві важливо враховувати в своїй клінічній практиці. Адже мова йде не про сезонний грип, а про набагато серйознішу і пролонговану в часі проблему.
Навіть після відміни карантину навряд чи варто сподіватися, що ми забудемо про коронавірус, як про страшний сон: попереду на нас чекає ще декілька нових хвиль епідемії.
Перш за все необхідно з`ясувати, чи є цукровий діабет фактором підвищеного ризику захворіти на коронавирус?Даних, що підтверджували б таку вірогідність, сьогодні немає. Іншими словами, у пацієнта з цукровим діабетом такі ж самі шанси інфікуватися SARS-CoV-2, як і у людини без цукрового діабету.
Однак, якщо зараження все ж відбулося, то на тлі цукрового діабету ця інфекція протікатиме набагато важче.
Рівень глікемії потрібно контролювати ще ретельніше
Вести хворих на ЦД в умовах пандемії коронавирусної інфекції треба за традиційними правилами ведення гострого захворювання на тлі цукрового діабета. У таких пацієнтів у разі підвищення температури, особливо протягом тривалого часу, може виникати дегідратація. Отже заміщення рідиною необхідно проводити будь-яким доступним способом – перорально або парентерально.
Наступний ризик – поява діабетичного кетоацидозу. Тому в рамках застосування медикаментозної терапії може знадобитися збільшення дози інсуліну для пацієнтів, які його приймають. Однак через загальну інтоксикацію, викликану інфекцією, людина часто відмовляється від прийому їжі, що призводить до зниження рівня глюкози крові і можливої гіпоглікемії.
Словом, головним аспектом, про який необхідно дбати, є постійний моніторинг рівня глікемії у пацієнтів з цукровим діабетом –його потрібно контролювати ще ретельніше, ніж зазвичай.
До речі, якщо ми застосовуємо систему постійного моніторування глюкози (в нашій країні такі системи поки не дуже поширені через їхню високу вартість), то варто знати: на тлі прийому деяких жарознижувальних препаратів ( зокрема, парацетамолу) можуть спостерігатися певні погрішності/ перекручування результатів.
Важливо врахувати також, що хворі на цукровий діабет, які отримують інгібітори натрійзалежного контранспортера глюкози 2 типу (НЗКТГ2) з вираженою дегідратацією (особливо хворі без ожиріння) схильні до розвитку кетоацидозу. Тому, у разі появи вираженої дегідротації, доведеться змінити терапію і ці препарати скасувати.
Безперервність терапії має бути збережена
За нинішніх обставин лікарям також слід звернути увагу пацієнтів на те, що бажано створити певний запас медикаментів, які вони приймають (інсулінів, цукрознижувальних препаратів), а також тест-смужок для визначення рівня глікемії тощо. Сподіватимемося, що дефіциту інсуліну не виникне, але, як відомо, ряд країн зараз обмежили експорт деяких лікарських засобів, в тому числі і препаратів інсуліну. Це цілком прогнозовано, адже кожна країна піклується перш за все про своїх громадян. У Сполучених Штатах Америки, приміром, запровадили зараз практику доставляти препарати інсуліну пацієнтам за допомогою дронів.
Отже, будь-яких специфічних особливостей SARS-CoV-2 у порівнянні з іншими вірусними інфекціями щодо ризику захворюваності та перебігу гострої респіраторної коронавірусної хвороби немає. Лякати пацієнтів не потрібно, але лікар має наполягати на необхідності таким пацієнтам дотримуватися режиму самоізоляції максимально жорстко . А коли буде прийнято рішення про завершення карантину в країні, то люди, які живуть із цукровим діабетом, повинні повертатися до звичного активного життя дещо пізніше.
Ще одна група ризику, про яку мовчить статистика
До групи підвищеного ризику під час епідемії COVID-19 входять також пацієнти, які перебувають на замісній терапії глюкокортикоїдними препаратами, адже для них будь-який стрес небезпечний. Тому відносно цих пацієнтів лікар-ендокринолог має виявити особливу настороженість і при найменшій підозрі на коронавірус, а тим більше при підвищенні температури, потрібно подвоїти їм дозу глюкокортикоїдних препаратів для того, щоби запобігти розвиткові гіпокортицизму.
Слід враховувати також, що в умовах інфекції, в тому числі коронавірусної, у людському організмі збільшується потреба у власних гормонах глюкокортикоїдах. А у таких хворих в силу тривалого прийому цих препаратів може розвинутися вторинний гіпокортицизм. Відповідно, їм необхідно рекомендувати збільшити дозу ліків, аби уникнути проблем в плані зниження артеріального тиску та інших проявів гипокортицизму.
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»