«А як у них?» — таке питання виникає в будь-якого фахівця, що потрапив за кордон. Так само цікавить це і тих, хто залишився на батьківщині. Отже, ділитися враженнями дуже важливо! Саме так можна не лише підвищити власну самооцінку, а й запозичити досвід колег, адже вони вже перевірили нові ідеї на собі.
Збіги й відмінності
Лікарі-неонатологи КНП «Пологовий будинок» Рівненської міської ради Ольга Кисільчук, КЗОЗ «Перинатальний центр м. Маріуполь» Юлія Мицик і КЗ Сумської обласної ради «Обласний клінічний перинатальний центр» Юлія Тресницька взяли участь у тренінгу «Лікування та виходжування новонароджених та недоношених дітей», який відбувся в місті Чанша (КНР). Загалом на навчання до Китаю приїхали 44 представники 14 країн (зокрема, Азербайджану, Узбекистану, Афганістану, Палестини, Північної Кореї, Лаосу, Сьєрра-Леоне, Південного Судану, Уганди, Намібії, Гайани, Гамбії, Кенії), чий фах пов’язаний з неонатологією. Це лікарі, медичні сестри, акушерки, адміністратори лікувальних закладів тощо. Окрім власне навчання учасників тренінгу ознайомили із системою охорони здоров’я Китаю загалом та функціонуванням перинатальних закладів зокрема.
«Прикметно, що в Китаї використовують лікувальні протоколи, дуже близькі до тих, якими ми послуговуємося в Україні, підходи до лікування в них також такі самі, кардинальної різниці немає, — ділиться враженнями Ольга Кисільчук. — Це стосується, наприклад, діагностики інфекцій. Так, приміром, наші протоколи регламентують можливість наявності інфекції при лейкоцитозі в першу добу життя понад 30 г/л, китайські — при перевищенні рівня 25 г/л. Або, скажімо, там значно гірша, ніж у нас, ситуація щодо жовтяниці. Вона виникає частіше, а перебігає агресивніше, може ускладнюватися білірубіновою енцефалопатією. Тому китайські лікарі ставляться до цієї недуги настороженіше».
Щороку кількість жителів Китаю збільшується на 17-20 млн осіб. Природний приріст населення становить 1,2% на рік.
Українці дійшли висновку: багато лікувальних методик, запроваджених у Китаї, для них не в новинку — їх давно використовують у вітчизняній практиці. Хоча є нюанси, як-от особливості проведення лікувальної гіпотермії в дітей, народжених в асфіксії (ця методика доступна не всім лікувальним закладам України). Також цікаво було ознайомитися з результатами використання закису азоту, що в Україні, на жаль, не практикується.
Та, попри подібні тенденції в лікуванні, слід визнати: між Україною та Китаєм — прірва в матеріальному забезпеченні галузі. Оснащення тамтешніх лікарень вражає. Зокрема, кожне місце для новонародженого обладнане всім необхідним устаткуванням, яке може знадобитися медперсоналу в будь-якій ситуації. Їм не треба перевозити малюків в інше приміщення або заклад чи переставляти апаратуру, бо біля кожного місця для перебування пацієнта є стаціонарні датчики, апарати ШВЛ і лікувальної гіпотермії, енцефалограф тощо.
Палати-трансформери й роздільне перебування
Українці відвідали один із пологових будинків Китаю — Changsha Hospital Maternal and Child Health Care. І так само помітили багато й спільного, і відмінного в підходах до народження та виходжування малюків. Скажімо, у Китаї також прийняті партнерські пологи, але не в окремих пологових залах, як у нас. Там вони відбуваються в палатах, які на час пологів легко трансформуються. Затишна домашня обстановка приховує медичне обладнання: за картиною на стіні — доступ до кисню, у тумбочці — медикаменти, які можуть знадобитися, за поличкою — реанімаційний столик для дитини, й усе — під рукою.
«Нам важко було усвідомити, як китайцям вдається швидко дезінфікувати та прибирати палату з м’якими меблями й килимами після кожної пацієнтки, готуючи її для наступної. Але, як не дивно, рівень інфікування в них не вищий, ніж у нас», — розповідає Ольга Кисільчук.
Після відміни у 2015 році політики «Одна родина — одна дитина» уряд Китаю збільшив кількість медичного персоналу й лікарняних ліжок, щоб упоратися зі зростанням народжуваності.
Гості побували також у реанімаційному відділенні пологового будинку. Цікаво, що, на відміну від наших закладів, до цього відділення батьки доступу не мають. Однак у холі є кімната з телемонітором, на якому у визначений час батьки можуть побачити свою дитину і, за потреби, поспілкуватися з лікарем. Проте це не стандартне правило для всіх закладів: у лікарні, де відбувалися тренінги, відвідини малюків у реанімації дозволені, але в чітко визначені години. В Україні ж натомість значно ширші можливості для спілкування батьків із новонародженими, зокрема є палати сумісного перебування матері й дитини, звісно, за відсутності в неї загрозливих для життя станів. Іноді це викликає незручності для медперсоналу, але для батьків так краще.
У Китаї виконують значно більше кесаревих розтинів, ніж в Україні. Через певні анатомічні особливості тамтешніх жінок приблизно половину з них розроджують саме так. Причому, жінки в КНР можуть самі вирішувати, яким шляхом народжувати. За бажанням їм зроблять кесарів розтин, навіть коли до нього немає клінічних показань, — такий підхід значно зменшує рівень пологового травматизму.
Цікавою національною особливістю, яка склалася історично, є те, що китайська породілля без ніяких на те медичних показань місяць перебуває вдома і нічого не робить — вона просто відпочиває після виношування й народження дитини. Навіть якщо маля в лікарні, ним опікується батько, аби мати могла відновитися після пологів.
Медицина: традиційна й не дуже
Зважаючи на те що китайці анатомічно «дрібна» нація, у них народжується багато недоношених малюків. Значно нижчі тут, порівняно з українськими, і критерії оцінки зрілості немовлят. Наприклад, якщо у нас новонароджений з масою тіла менше 2500 г вважається маловаговим, то для китайців це норма.
Але водночас китайські медики дуже пишаються своїми показниками виходжування недоношених малюків. І в них справді хороші результати: вони успішно виходжують новонароджених з масою від 500 г. Наразі тут беруться за виходжування дітей з масою тіла при народженні від 400-450 г.
У відділенні АІТ для недоношених дітей облаштовано окремі палати для різних вагових категорій з урахуванням усіх вимог для комфортного перебування й догляду. Ольга Кисільчук захоплено розповідає: «Так, в одній кімнаті, з обмеженим доступом і захистом від світла, шуму та інших ятрогенних факторів, перебувають малюки з масою 500-750 г, у другій, з відповідно адаптованими умовами — немовлята, які досягли маси тіла в 1 кг, у третій, із дотриманням належних принципів виходжування — більші дітки. Тобто виходжування відбувається поетапно».
Лікар додає, що на кожному етапі китайські медики використовують свої традиційні методи лікування, зокрема акупунктуру. Можливо, це також сприяє успіху. Але Ольга Кисільчук констатує: наші показники виходжування недоношених малюків — практично на одному рівні з китайськими.
Хочеш багато дітей — заробляй багато грошей
У Китаї діє страхова медицина, яка покриває певний обсяг медичної допомоги. Зокрема, держава забезпечує лікарськими препаратами дітей, які перебувають у відділеннях АІТ, надає безоплатно закис азоту тощо. Коли ж пацієнт хоче додатково проконсультуватися чи вирішив, що йому необхідна певна медична послуга, він може обрати потрібного йому лікаря. І одразу ж на місці через термінал сплатити кошти й отримати талончик на прийом.
Базову систему медичного страхування, яка охопила міських робітників і державних службовців, запроваджено в Китаї в 1998 році. Від початку вона була спрямована на створення змішаної моделі фінансування амбулаторного та стаціонарного лікування, для чого із заробітної плати щомісячно утримують 2% коштів. А от до жителів сільської місцевості медичне страхування прийшло дещо пізніше. Страхові внески покриваються спільно з державою у вигляді фіксованих сум у розмірі 20-30 юанів з громадянина та 40-60 юанів від держави.
На сьогодні система медичного страхування в Китаї вже охопила 94% міського населення. Також для підтримки найбідніших жителів міст і сіл створено спеціальний національний фонд медичної допомоги для оплати дороговартісного лікування під час тривалої хвороби, а також на покриття витрат осіб, не охоплених системою медичного страхування. Його фінансують з урядових джерел і частково за рахунок благодійних внесків. Крім цього, медичним страхуванням охоплено й безробітних містян, а для найбідніших громадян урядом запроваджено спеціальні медичні субсидії. Додаткова грошова допомога передбачена для пацієнтів із тяжкими захворюваннями.
Кілька років тому в Китаї зняли обмеження на кількість дітей у сім’ї. При цьому ведення першої вагітності й прийняття пологів підлягають медичному страхуванню. Якщо родина вирішила народити другу дитину, страхова сума значно зменшується. А коли батьки зважилися на третє маля, вони повністю оплачують медичні послуги та додатково повинні одноразово сплатити державі так званий штраф.
Наразі в Китаї реалізують трирічну реформу галузі охорони здоров’я, головною метою якої є забезпечення до 2020 року медичною допомогою всього населення країни завдяки розвитку медичного обслуговування в сільській місцевості. Для цього в країні будують нові лікувальні заклади, збільшують доступність до програм медичного страхування і знижують частку населення в оплаті медичних послуг.
Дитячий госпіталь
Hunan Children’s Hospital у місті Чанша — одна з провідних китайський клінік. Це перша дитяча лікарня КНР, яка відповідає всім сучасним вимогам до багатопрофільних закладів третинного рівня, сертифікована за міжнародною системою ISO9001/140001 з присвоєнням Class III Grade I та звання «Лікарня, доброзичлива до дитини» UNICEF. Лікарня розрахована на 1800 ліжок, а в її складі діють 35 клінічних відділень, зокрема 4 відділення інтенсивної терапії новонароджених, 8 технічних підрозділів тощо. На її базі також функціонують 4 центри: Emergency System, Surgical System, Medicine System, Outpatient and Medical Laboratory. Щороку заклад надає високоспеціалізовану мультидисциплінарну допомогу більше, ніж 62 тис. дітей. Тут проводять понад 23 тис. операцій на рік, включаючи реконструктивно-пластичні втручання найвищої категорії складності.
Дана РОМАНЮК, спеціально для «ВЗ»
