У медиків швидкої вимагають повернення «ковідних» доплат

Усі пам’ятають, як з початку пандемії на найвищому рівні вимагали пришвидшити виплату доплат медикам, які працюють з COVID-19. Лунали докори передусім на адресу керівників закладів, мовляв, затримки – через їх зволікання. Нині ж декого з них звинувачують у неправомірності таких доплат і вимагають повернути виплачені кошти. Хто у черзі штрафників?

Хотіли як краще, вийшло як завжди

Перші місяці поширення епідемії супроводжувалися нерозумінням того, як саме нараховувати «ковідні» доплати медпрацівникам. Норми, які діяли до 1 квітня 2020 року, передбачали лише оплату пропорційно відпрацьованому часу, затвердження нових затримувалося, ризикувати керівники не хотіли. Нарешті з’явилися ковід-пакети від НСЗУ, які, здавалося, розв’язали усім руки. Але «щедрість» керівників раптом почала виходити їм боком.

Олександр ЯРОШЕНКО, в. о. генерального директора КНП “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у Кіровоградській області КОР»

– Ми не зволікали з виплатами, лише чекали, доки до нас надійдуть кошти за згаданими пакетами. Розподілили їх відповідно до Постанови КМУ №246. У назві цього документу дійсно йдеться про доплати працівникам, які «безпосередньо зайняті» в ліквідації епідемії COVID-19. Але в тексті постанови чітко прописано, що такі доплати належить виплачувати «медичним та іншим працівникам центрів ЕМД та МК, які задіяні до реагування на випадки коронавірусної хвороби». У наказі по закладу я визначив, що всі бригади ЕМД, які працюють на території нашої області, є такими, що «задіяні до реагування». По-перше, на той час у нас ще не було створено окремих «ковідних» бригад. На разі їх також немає в районах, де взагалі працює по одній бригаді «швидкої». А якщо десь є дві, то на випадок, коли одна з них пішла на самоізоляцію, доводить працювати іншій. Ми ж не можемо відправляти машини з обласного центру по всій території області! Тим більше неможливо достеменно з’ясувати, на який виклик виїздила бригада. Якщо вона госпіталізує хворого, про його підтверджений діагноз можна дізнатися хоча б із запізненням. А якщо пацієнт залишився вдома, він не зобов’язаний нам повідомляти про свій діагноз. До того ж багато з них взагалі не роблять тести. Як ці нюанси врахувати при оплаті праці медиків? Тому ми й платили за COVID-19 всім бригадам без винятку: тим, хто виїздив на випадки з підтвердженим діагнозом – по 300%, тим, хто працював в режимі готовності – по 100%. Таким було рішення тарифікаційної комісії закладу, погоджене з профспілковим комітетом та медичною радою. І воно було цілком виправданим з точки зору забезпечення повноцінної роботи підприємства й надання необхідного обсягу медичної допомоги населенню регіону, бо під час першого шоку від епідемії медичні працівники звільнялися з роботи, тож потрібно було їх хоч якось стимулювати. Тим більше, що ми не порушили вимог постанови Уряду.

Раптом приїхав ревізор…

 Але представники Держаудитслужби, які перевірили правомірність здійснення «ковідних» доплат, трактують цей документ інакше. Вони звинувачують наш заклад у неправомірній виплаті доплат працівникам, які працювали у режимі постійної готовності до надання допомоги при COVID-19 (їм ми виплатили приблизно 2 млн 300 тис грн), стверджуючи, що ця сума витрачена не за призначенням, чим завдано шкоди нашому підприємству. І вимагають відшкодування. По-перше, незрозуміло, звідки таке трактування норм постанови. По-друге, коли нам анонсували плюси реформи, одним з них називали те, що КНП стає господарем і розпорядником самостійно зароблених коштів. По-третє, якої шкоди було завдано підприємству, якщо працівників простимульовано, всі зобов’язання виконано, є ліки, транспорт, кадри? До того ж у внутрішньому наказі закладу не було передбачено доплат, скажімо, для працівників економічної служби. А як було відмовити у доплатах, наприклад, молодшому медичному персоналу, який безпосередньо не обслуговує виклики, але миє машини після виїздів бригад? Вони що, не контактують там з інфекцією? Чи ми виплатили доплати медикам, обділивши при цьому пацієнтів у наданні медичної допомоги? Ми все враховуємо. Наприклад, зараз, коли кількість викликів збільшилася, нам дійсно не вистачає коштів на 300% доплат навіть тим, хто працює безпосередньо з COVID-19. Тому прийняли колективне рішення зменшити їх до 250%, і медики поставилися до цього з розумінням. Однак комісія, яка здійснювала перевірку, не сприймає такі аргументи. Тож ми позиваємося до суду. І не тільки ми. Бо країною прокотилася хвиля подібних перевірок, багато керівників і самі центри ЕМД опинилися у становищі «злісних порушників». Як то кажуть, за твоє жито тебе ще й побито. Чому ми не можемо вільно розпоряджатися власними коштами, якщо це дозволяє закон? НСЗУ також стверджує, що всі питання по зарплаті сьогодні в компетенції керівника закладу. Тож крапку у цьому непорозумінні має поставити суд. До того ж я не маю права забрати виплачені доплати у медпрацівників, та й не збираюся цього робити. Обласна рада також нас підтримує. Колектив працює на межі можливого, двох працівників (фельдшера і старшого лікаря, які, до речі, не були у складі «ковід-бригад») ми вже втратили через цю хворобу. Якщо забрати доплати у медиків, як дивитися їм у вічі? І хто тоді піде працювати в саме пекло за копійки? Це не емоції – це реалії, які начебто були враховані при напрацюванні умов для здійснення доплат. Невже дамо «задній хід»? Тоді це підірве довіру медиків до держави назавжди.

Такого не очікував ніхто

Володимир ЄЛЕНЄВ, директор ОКНП “Чернівецький обласний центр ЕМД та МК”

– Наша область першою почала боротьбу з COVID-19. У нас був зареєстрований перший пацієнт з таким діагнозом, потім їх стало дуже багато. Тож ми отримали від НСЗУ достатньо коштів, яких вистачило на доплати. Створили тарифікаційну комісію, яка прийняла рішення про здійснення 300% доплат всім працівникам центру. Ми зв’язалися з НСЗУ, і там підтвердили : після обов’язкової виплати 300% доплат бригадам, які мали контакт з підтвердженими випадками COVID-19, залишок коштів може бути спрямований на інші стимулюючі виплати медичним та іншим працівникам. Зараз ситуація ще складніша – наш центр обслуговує близько 250 викликів на добу, щонайменше 50 з них – до «ковідних» хворих. Хоча достеменно підтвердити контакт з усіма такими пацієнтами нереально – потрібно давати запити до лабораторних центрів, які й без того перевантажені роботою й не мають права розголошувати інформацію про пацієнтів. До того ж у 30% випадків ПЛР-тест є негативним навіть за наявності симптомів хвороби. Тож бригад, які не потрапляють на випадок COVID-19, у нас взагалі немає. Ми намагалися вберегти від цього хоча б кардіологічні та інсультні бригади, але нічого з того не вийшло – у хворих на коронавірус також трапляються інсульти й інфаркти. Ризикують усі наші медики. І лише завдяки доплатам вдається утримувати персонал, за весь час епідемії звільнилося лише 4 працівники. Чи ж знають перевіряючі «внутрішню кухню» роботи підприємства? Наприклад, коли звинувачують нас у тому, що доплати отримали диспетчери. Але ж всі вони – медпрацівники, і більше ніж половина з них працюють ще й безпосередньо в складі бригад на виїзді, а після такого чергування знову повертаються в диспетчерську. Ми стимулювали працівників за рахунок грошей, які самі заробили. І НСЗУ як головний розпорядник коштів не має претензій щодо того, як ми ними розпорядилися, чи, можливо, не забезпечили спектр наданих послуг населенню. Але аудитори вимагають повернути понад 15 млн грн, які ми виплатили «не тим» працівникам і начебто завдали шкоди підприємству. Незрозуміло, кому і якої? Працівникам підприємства, котрі отримали доплати? І якщо гіпотетично ці кошти можна було б повернути центру – виходить, що ми знову не зможемо ними розпорядитися по-своєму? Оце автономність! Тому ми подали до суду, щоб визнати акт такої перевірки незаконним. Аудитори визначили неправомірними навіть виплати працівниці центру, яка померла від ускладнень COVID-19, хоча офіційно підтверджено факт її інфікування на робочому місці і їй належить відповідна компенсація. Це особливий цинізм – пропонувати відібрати доплати у медиків, які працюють у нинішніх умовах. До того ж якщо це допустити, всі керівники боятимуться надалі стимулювати працівників в очікуванні чергового покарання за виконання обіцянок держави.

На чиєму боці закон?

Андрій ОЛІЙНИК, старший викладач кафедри громадського здоров’я ЛНМУ ім. Данила Галицького, завідувач відділу правової роботи Львівської обласної організації Профспілки охорони здоров’я України

– Одразу слід наголосити, що окремого порядку виплати «ковідних» доплат працівникам закладів охорони здоров’я, в тому числі й ЕМД, на сьогодні не існує. Саме право на доплату, її максимальний розмір, джерела фінансування видатків тощ- передбачені нормативно-правовими актами, але конкретний порядок її встановлення та виплати є прерогативою самих закладів охорони здоров’я. Тим більш, що вони стали підприємствами, отож отримали автономію, в тому числі й щодо визначення питань оплати праці згідно з трудовим законодавством.

Тому у різних центрах ЕМД та МК по-різному можуть організовувати трудовий процес надання медичної допомоги пацієнтам з COVID-19 (через особливості формування спеціальних бригад, покриття території області, складнощі чіткого виокремлення «ковідних» пацієнтів та викликів тощо), і виплачувати відповідні доплати працівникам.

Безумовно, це потрібно робити в межах і з дотримання вимог, передбачених законодавством. Власне, останнє і може бути предметом перевірки контролюючих органів.

Що не заборонено законом – те дозволено?

У зв’язку з цим важливо звернути увагу на наявність трьох рівнів правового регулювання «ковідних» доплат: нормативно-правовий (постанови Уряду, інші акти), договірний (умови, встановлені НСЗУ) та локальний (документи підприємства). Тут діє правило: все, що не визначено законодавством, вирішується самостійно підприємством.

Ключовим нормативно-правовим актом є постанова КМУ від 23.03.2020 р. № 246, якою встановлено «ковідну» додаткову доплату, зокрема, й медичним та іншим працівникам екстренки, які «задіяні до реагування на випадки коронавірусної хвороби» (у центрах ЕМД, що уклали договір з НСЗУ за відповідним «ковідним» пакетом). Ця постанова дуже загально визначає категорію працівників, котрі мають право на такі доплати – у ній визначено, що конкретний перелік таких посад затверджується керівником закладу. На відміну від доплат згідно постанови КМУ №610 від 19.06.2020р., що виплачуються у фіксованому розмірі в період з вересня по грудень 2020 року за чітко визначеним переліком посад, законодавство не встановило такого для додаткових доплат в розмірі до 300% заробітної плати. Останні здійснюються за рахунок коштів, отриманих медичними закладами від НСЗУ – в рамках договору за відповідним «ковідним» пакетом. Крім того, такі доплати можуть фінансуватися додатково і з місцевих бюджетів.

До речі, постановою КМУ від 24. 04. 2020 р. № 331 зазначено, що кошти за такими договорами спрямовуються насамперед на здійснення доплат, а також забезпечення лікарськими засобами та медичними виробами відповідно до галузевих стандартів.

«Незвичні» договори з НСЗУ як вихід

До того ж згідно з «ковідними» договорами центри ЕМД отримують кошти не за кількість бригад чи фактично надані послуги (кількість виїздів тощо), а за готовність надати допомогу, тож і обсяг фінансування залежить від кількості хворих з підтвердженим COVID-19 у відповідній області (глава 28 Порядку постанови КМУ від 5.02. 2020 р. № 65). Тому і обсяги фінансування, і видатки на доплати у різних центрах ЕМД можуть суттєво відрізнятися.

Відтак при регулюванні доплат необхідно також враховувати умови відповідного договору з НСЗУ. Так, у Спеціальних умовах надання медичних послуг за «ковідним» пакетом для ЕМД (п.8 вказаного додатку) містяться наступні вимоги:

• наявність в центрі ЕМД внутрішнього наказу щодо переліку медичних та інших працівників, які «безпосередньо працюють з пацієнтами з підозрою або діагнозом COVID-19», що має спиратися на вимоги до спеціалізації та кількості фахівців, визначених умовами договору;
• здійснення додаткових виплат (винагород) членам спеціальних бригад ЕМД у розмірі до 300% заробітної плати (посадового окладу (з підвищенням) з урахуванням обов’язкових доплат, надбавок) відповідно до законодавства;
• визначення окремих спеціальних бригад із надання допомоги пацієнтам з підозрою або підтвердженням захворювання на коронавірусну хворобу.

Потрібно розуміти, що «ковідні» договори стали певною правовою формою скерування державою коштів медичним закладам на «ковідні» доплати (як альтернатива субвенції). У зв’язку з цим НСЗУ була змушена включити в умови договорів і вимоги щодо виплати додаткової доплати в розмірі до 300 % зарплати. Хоча в цілому така ситуація (коли одна сторона договору втручається і диктує умови щодо формування оплати праці працівників іншої сторони) є нетиповою і не характерною як для НСЗУ, так і для договірних відносин в цілому. Тож ми штучно отримали дещо незвичний рівень визначення умов для додаткової доплати. Тому підприємство має враховувати положення договору із НСЗУ під час напрацювання власних документів.

До речі, позиція НСЗУ з приводу доплат полягає у наступному. Умови закупівлі послуг, визначені у договорі, є мінімальними і лише специфікують окремі важливі умови роботи надавача медичних послуг. Зокрема, у закладі повинен бути внутрішній наказ щодо переліку медичних та інших працівників, який має спиратися на умови договору з НСЗУ та враховувати вимоги до спеціалізації й кількості фахівців. А з приводу питань, які не визначені умовами закупівлі послуг, слід керуватися нормами чинного законодавства.

Підприємство вирішує питання доплат самостійно

Тому в даній ситуації ключова роль відводиться саме локальному рівню регулювання питань щодо виплати доплат. Згідно зі ст. 97 Кодексу законів про працю України умови запровадження та розміри доплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри доплат встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених зазначеною нормою.

Таким чином, усі питання щодо встановлення та виплати «ковідних» додаткових доплат, які не врегульовані законодавством, а також умовами договору з НСЗУ за пакетом (COVID-19), можуть і мають вирішуватися підприємством самостійно – у внутрішніх актах з врахуванням законодавства.

Документами локального рівня є:

• наказ, яким визначається перелік медичних чи інших працівників, що залучаються до такої роботи (спеціальні бригади), і відповідно матимуть право на додаткову доплату з врахуванням умов договору з НСЗУ за відповідним пакетом;
• колективний договір (інший локальний нормативний акт/положення підприємства, спільно затверджений/погоджений з профспілковим комітетом), який регулює умови запровадження та розміри зазначеної додаткової доплати, з врахуванням норм законодавства;
• накази про виплату працівникам конкретного розміру додаткової доплати (COVID-19) за місяць, адже кожного місяця перелік працівників і розміри доплат можуть змінюватися, зокрема залежно від часу зайнятості у роботі бригад тощо.

Окрім того, кошти, які заклад отримує від НСЗУ згідно з договором, є заробленими ним. Тому, якщо заклад виконав усі умови договору і після цього залишилися кошти, то вони належать йому. Відповідно їх можна використовувати на розсуд закладу, зокрема на виплату додаткової зарплати, в тому числі працівникам, які не охоплені умовами договору з НСЗУ – відповідно до трудового законодавства та внутрішніх документів підприємства.

Чи можна відібрати доплати у медиків?

 У будь-якому разі чинне законодавство не дозволяє примусово стягувати із працівника навіть неправильно виплачену заробітну плату (за винятком лічильних помилок), в тому числі й через суд. Тому вимоги контролюючих органів повернути безпідставно виплачені доплати можуть лише поглибити і без того непросту ситуацію у колективах медичних закладів. Ще недавно виплати «ковідних» доплат у медичних закладах інспектували органи Держпраці (на предмет, чи не обділили медиків), нині ці ж питання, але вже в кардинально протилежному ракурсі, стали предметом перевірки органів Держаудитслужби. На жаль, це відбувається в період критичного зростання пандемії COVID-19, відчутного дефіциту медичного та іншого персоналу для надання допомоги коронавірусним хворим, фізичного та морального виснаження, зростаючої захворюваності й смертності серед медичних працівників. Шкода, що перевірки Держаудитслужби частіше зосереджені на виплаті доплат медикам, а не на закупівлях чи будівництві доріг.

Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»