Процес створення спроможних мереж надання первинної медичної допомоги, що розпочався в минулому році, – у розпалі. Будівництво нових сільських амбулаторій триває, закуповуються обладнання та транспорт. Однак стіни, попри відому приказку, не лікують – лікують люди. Наскільки забезпечені нові заклади первинки на селі медиками?
Якість та доступність медичного обслуговування у сільській місцевості: реалії
Закон України №2206-VIII «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» набув чинності наприкінці 2017 року. Згодом Міністерство охорони здоров’я разом із Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства розробило й затвердило Порядок формування спроможних мереж надання первинної медичної допомоги. Було підтримано 512 проектів будівництва нових амбулаторій в усіх областях на загальну суму 2,7 млрд грн.
Під час затвердження кожного проекту розглядали можливості співфінансування його будівництва громадою в розмірі 10% від необхідної суми, місце розташування (населений пункт повинен мати інфраструктуру, котра приваблювала б лікарів та їх сім’ї, бути зручним з точки зору транспортного сполучення та доїзду пацієнтів), а також у багатьох випадках зважали на наявність у селі лікаря, котрий працюватиме в новому закладі.
Кадровому забезпеченню сільської медицини приділяють не менше уваги, ніж будівництву закладів, адже формування спроможної мережі можливе тільки за умови повного забезпечення її медичним персоналом. У Міністерстві охорони здоров’я назвали основні стимули, що допоможуть заохотити працювати в селі фахових лікарів. По-перше, гідна зарплата, по-друге, гідні умови роботи: оснащений кабінет, сучасне медичне устаткування, службовий транспорт тощо. А по-третє, житло та сільська інфраструктура, яка дасть змогу забезпечити потреби молодої сім’ї: дитсадок, школа, транспортне сполучення з районним та обласним центрами.
Темпи будівництва амбулаторій у регіонах
У регіонах зведення стін відбувається різними темпами. Так, якщо на Рівненщині на початку червня урочисто відкрили вже 14-й медичний заклад, на Дніпропетровщині завершили будівництво 11, то на Чернігівщині в експлуатацію досі не введено жодного, хоча й розпочато спорудження 19 з 21 запланованої амбулаторії. В області сподіваються, що до осені всі вони будуть завершені. Поки що лікарі ведуть прийом пацієнтів у старих приміщеннях, стан яких визнано незадовільним.
Три із 9 запланованих амбулаторій відкрито на Буковині, ще 5 проектів перебувають на стадії розгляду. На Волині для нових амбулаторій придбано обладнання та автомобілі, однак поки що жодне з 15 приміщень, які почали споруджувати торік, не завершене. Подібна ситуація й на Вінниччині, де для 14 запланованих амбулаторій (у 5 з яких уже виконують оздоблювальні роботи) придбано автомобілі та частково — обладнання, і на Тернопільщині (тут мають спорудити 19 амбулаторій).
Кадрове питання: хто буде приймати пацієнтів у новозведених будівлях
Однією з основних вимог Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства для участі в програмі спорудження нових амбулаторій була наявність лікаря, який підписав достатню кількість декларацій. Тому й амбулаторії будують здебільшого в тих селах, де вже є заклад первинки й, відповідно, медик, однак конче потрібно поліпшити умови роботи. За іншим сценарієм лікарів, котрі працюють у центрах ПМСД, підписують декларації й обслуговують населення сіл, де зводять амбулаторії, по завершенні будівництва переводять на нове місце роботи.
«Якщо лікаря немає, відкривати амбулаторію нераціонально, бо залучити спеціаліста вкрай важко, а вартість будівництва сягає близько 10 млн грн. Тому ми й запланували їх спорудження в тих населених пунктах, де є медичні заклади, повністю укомплектовані штатами, — зізнається начальник відділу управління медичними кадрами та зверненнями громадян управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА, кандидат медичних наук Тетяна Лебедєва. — А загалом ситуація із забезпеченістю сімейними лікарями, які працюють у сільській місцевості, дуже складна. На сьогодні область укомплектована лікарями загальної практики-сімейної медицини лише на 75% від потреби, особливо критична ситуація в селах. У середньому по регіону ми виходимо на показник 1,5 тис. пацієнтів на одного лікаря, проте в деяких районах існує значний дефіцит кадрів. Сільські лікарі вимушені працювати з великим перевантаженням, обслуговуючи не 1,8-2 тис. пацієнтів, як рекомендовано МОЗ, а 4-6 тис. Приміром, у Талалаївському районі 12,5 тис. мешканців обслуговують лише двоє сімейних лікарів, у Бахмацькому та Бобровицькому районах не вистачає по п’ять лікарів».
Сільські лікарі вимушені працювати з великим перевантаженням, обслуговуючи не 1,8-2 тис. пацієнтів, як рекомендовано МОЗ, а 4-6 тис.
Тетяна Лебедєва
Значно ліпша ситуація з кадрами на Тернопільщині, Хмельниччині та Буковині. Укомплектованість центрів ПМСД становить 89, 88 і 84,6% відповідно. Щоправда, труднощі тут також трапляються, зокрема коли лікарі йдуть на пенсію. Однак у Чернівецькій області, наприклад, вирішили проблему завдяки залученню молодих фахівців з-поміж студентів Буковинського державного медичного університету.
«Хоча наразі відмінено систему державних направлень і немає місцевих стимулів, головні лікарі закладів первинки дають гарантії щодо працевлаштування, — розповідає заступник директора Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА Юрій Лесюк. — Випускники БДМУ повертаються до центрів ПМСД для проходження інтернатури, а потім їдуть на роботу в сільські амбулаторії тих районів, звідки вони родом».
Усі 18 амбулаторій, які заплановано звести на Дніпропетровщині, уже мають лікарів. Загалом у них працюватимуть 28 фахівців, у тому числі 2 педіатри та 1 терапевт. Однак більше половини цих лікарів — передпенсійного та пенсійного віку, лише 5 — молоді спеціалісти. Подібна ситуація й на Черкащині. Тож проблема залучення молоді на роботу в сільську місцевість усе ще залишається гострою. Вирішити її за рахунок інтернів намагаються на Вінниччині. Так, для нових амбулаторій передбачено 25 посад сімейних лікарів, з яких зайнято лише 19. Проте в області сподіваються, що 6 молодих фахівців, котрі нині проходять інтернатуру в закладах ПМД, займуть вакантні посади.
Кампанія із залучення молодих фахівців активно триває й у Черкаській області. За словами головного позаштатного спеціаліста з питань організації первинної медико-санітарної допомоги управління охорони здоров’я Черкаської ОДА Таміли Крикливої, заклади первинної медичної допомоги систематично інформують про наявність вакансій, зокрема надсилають відповідні листи до вищих навчальних медичних закладів, центрів зайнятості, регулярно оприлюднюють інформацію на офіційних сайтах установ і на сторінках у Facebook. Тих молодих фахівців, які зголосяться працювати на сільській первинці після закінчення інтернатури, планують за потреби забезпечити житлом.
Кадровий дефіцит стосується не лише сімейних лікарів, а й молодшого медичного персоналу, особливо в сільській місцевості. Головний спеціаліст відділу лікувально-профілактичної допомоги населенню Департаменту охорони здоров’я Хмельницької ОДА Ольга Трач стверджує: «Це пов’язано з рівнем оплати праці та відсутністю привабливих умов для роботи молодих спеціалістів. Однак нам вдалося знайти 10 таких фахівців, які завершують своє навчання в інтернатурі й займуть вакантні посади в нових амбулаторіях одразу після закінчення будівництва. 17 нових амбулаторій мають бути споруджені в селах, де діють старі, тому лікарі там є».
Стимули: чи добре працюється молодим лікарям-спеціалістам на селі?
Багато хто нарікає на відміну обов’язкового відпрацювання після завершення навчання у виші за державний кошт. І хоча практично половина тих, хто мав приїхати в сільські амбулаторії, «губилася» під час проходження інтернатури, все-таки певна частка молодих фахівців, як то кажуть, приживалися на новому місці, створювали сім’ї, пускали коріння…
Скажімо, нині на Чернігівщині інтернатуру проходять 11 лікарів загальної практики-сімейної медицини. Усі вони планують працювати в області, але більшість хоче залишитися в місті, навіть якщо це районний центр. Тому для залучення молодих спеціалістів багато районів (як, утім, і в інших областях) застосовують програму місцевих стимулів: виплачують підйомні, пропонують житло. Однак цього недостатньо.
Тетяна ЛЕБЕДЄВА, начальник відділу управління медичними кадрами та зверненнями громадян управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА:
Як розв’язувати проблему лікарських кадрів? На мою думку, основний стимул, що спонукає кожного фахівця до роботи, — його зарплата. І якщо вона буде гідною та задовольнятиме лікаря, то він старанно працюватиме й у селі, й у місті.
Проте нині сільський лікар отримує значно меншу зарплату порівняно з його міським колегою, а от умови праці в нього набагато складніші. В нашій області вкрай низька щільність населення, наприклад, у Ріпкинському та Семенівському районах вона становить 3,5 особи на 1 квадратний кілометр. Щоб набрати необхідну кількість пацієнтів згідно з нормативами МОЗ за такої щільності населення, лікарі мусять обслуговувати дільниці радіусом 80 кілометрів. Однак якщо в гірських районах застосовується гірський коефіцієнт, то сільського коефіцієнта немає.
Природно, що за таких відстаней нам не обійтися без ФАПів, а чим більше ФАПів, тим менша зарплата в лікаря, адже середньому медичному персоналу він платить із «зароблених» ним коштів. Ось і виходить, що при більшому навантаженні сільський лікар заробляє менше, ніж його міський колега. Тож поки на міністерському рівні не виправлять цієї диспропорції, нам на місцях буде все складніше залучати молодих спеціалістів».
А от на Тернопільщині покладаються на ініціативу місцевої влади. Там уже є приклади того, як громади дбають про кадрове поповнення медичної галузі.
Марія СЕЛЬСЬКА, головний спеціаліст відділу надання медичної допомоги населенню управління охорони здоров’я Тернопільської ОДА:
Маємо свідчення, хай і поодинокі, того, що процес залучення громад до забезпечення надання медичної допомоги на селі зрушив з мертвої точки. До прикладу, у Підгаєцькому районі в амбулаторії немає лікаря сімейної практики, і громада, аби заохотити фахівця прийти до них на роботу, вирішила надати з власного фонду житло, а також компенсувати транспортні витрати та забезпечити інші потреби. Тобто людина, яка туди прийде працювати, уже має певні соціальні гарантії. Крім того, за сприяння органів місцевого самоврядування заклади первинної ланки області забезпечені комп’ютерною й офісною технікою, громади допомагають з облаштуванням амбулаторій, сплачують комунальні платежі, тобто зацікавлені, щоб їх населення не залишилося без лікаря.
На часі — питання щодо укладання угод з випускниками, які навчалися за контрактом, а також проходження інтернатури із сімейної медицини за кошти місцевих громад. Переконати лікаря працювати в селі можна тільки впровадивши місцеві стимули, інакше випускник навряд чи захоче туди їхати. Наразі органи місцевого самоврядування нашого краю, наскільки мені відомо, розробляють мотиваційні пакети щодо додаткових соціальних гарантій для тих, хто обрав роботу в глибинці».
Ірина Хомчук, «ВЗ»
Олена Березкіна, Ольга Камська, Петро Герасименко, Олена Стрельнікова, Олеся Шуткевич, Лариса Лукащук, Інна Хімічук, Інна Левінська, спеціально для «ВЗ»
