Такий висновок зробили працівники Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму (підрозділ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) та громадські спостерігачі, які проінспектували Левоньківську психіатричну лікарню, вивчили умови перебування в цьому медзакладі, поспілкувалися із хворими та персоналом.
Лікарня розташована в маленькому селі Чернігівської області за 40 кілометрів від обласного центру. У ній перебувають 133 пацієнти з психічними розладами, із них 16 — недієздатні.
Хворі проживають у лікарні роками: дехто перебуває там уже 20-30 років, що є кричущим порушенням, адже їх потрібно перевести до психоневрологічного інтернату. Щороку на тиждень їх відправляють до інфекційного відділення Чернігівської обласної психіатричної лікарні і, приймаючи назад, заводять на кожного нову картку.
Частина пацієнтів безкоштовно працює по 7-11 годин на господарстві при лікарні (корівники, городи, майстерні). Персонал називає таку роботу трудотерапією, однак фактично це експлуатація: трудотерапія не може тривати так довго, крім того, в штатному розписі відсутні фахівці з реабілітації.
«У цій лікарні розпорядок дня розроблений для корів, а не для хворих. О 7-й ранку пацієнти снідають і йдуть працювати. Це не лікування, а трудове рабство», — зазначила Голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик. — Свої пенсії пацієнти або їх рідні віддають медперсоналу. Ці гроші витрачаються не лише на продукти (на харчування пацієнтів з бюджету виділяється 6,56 грн на день: люди недоїдають і змушені купувати їжу за власний кошт), а й на потреби лікарні: ремонт, придбання будівельних матеріалів та постільної білизни, прання тощо.
Приміщення лікарні старі й потребують пос-тійного ремонту. У палатах по 20 осіб — між ліжками важко пройти. Площа на одне ліжко-місце менша, ніж у колонії, — 2,2 кв. м, хоча за стандартами в таких закладах має бути принаймні 6 кв. м на людину.
Четверо хворих лежали на ліжках просто в коридорі. Один пацієнт перебував у заґратованому дошками приміщенні: як пояснив персонал, його ізолювали «через неохайність».
Туалетом у відділеннях може користуватись лише персонал, пацієнти ж навіть узимку мають ходити до вбиральні на вулиці, яка розрахована на дві особи. У ній немає дверей, і розташована вона так, що під час прогулянки пацієнти та персонал можуть спостерігати, як той чи інший хворий справляє природні потреби, що є грубим порушенням права на приватність.
Для миття 70 осіб є лише одна душова кабіна та ванна, а влітку вони взагалі вимушені користуватися саморобним відкритим душом, розташованим посеред майданчика для прогулянок. Персонал лікарні повідомив, що чоловіків вони миють один раз на 10 днів, а жінок — один раз на 7 днів. Хворі не мають змоги почистити зуби, бо в них немає зубних щіток. На думку персоналу, це зайве, бо «в них і зубів немає».
Постільна білизна дуже брудна, подушки чорні й засмальцьовані (при цьому на складі лежить нова і чиста білизна, яка не використовується).
Пацієнти, які не працюють, фактично весь час перебувають надворі, навіть їдять на вулиці. На майданчику їм нічим зайнятися, вони просто сидять або лежать на землі на збитих із дощок трапах.
На медикаменти для однієї особи виділяється всього 3,56 грн на добу, унаслідок цього в лікарні використовують лише дешеві ліки: ней-ролептики першого-другого покоління. За цих умов навряд чи можна домогтися покращення стану здоров’я пацієнтів. Тому не дивно, що смертність у лікарні дуже висока: у жіночому відділенні за минулий рік вона становила 11%.
«Порушені всі мінімальні стандарти повод-ження з людьми. Здається, персонал хворих навіть за людей не вважає. Такі заклади не повинні існувати у ХХІ столітті», — зазначає Тетяна Печончик.
За результатами моніторингу готуються акти реагування Уповноваженого з прав людини, які будуть направлені керівництву Міністерства охорони здоров’я, до Генеральної прокуратури та Чернігівської обласної державної адміністрації.
28 липня у Чернігові кілька десятків громадських активістів і правозахисників пікетували прокуратуру області, вимагаючи перевірити факти порушення прав пацієнтів Левоньківської психіатричної лікарні: молодь вийшла з плакатами: «Живу на 2,2 кв. м», «Лікар як кат», «Люди, рятуйте від нелюдів!».
За словами організаторів акції — представників Освітнього дому прав людини — вони прагнуть привернути увагу громадськості та компетентних органів до порушень прав людини в психіатричній лікарні. Правозахисник у сфері психіатрії Ксенія Казачинська зазначила, що подібні порушення в Україні не поодинокі.
За матеріалами УНІАН
