Основний принцип яким МОЗ регламентує відмову лікаря від ведення пацієнта — це те, що пацієнт за жодних обставин не повинен лишитись без медичної допомоги. Та це не означає, що лікар не може відмовитись вести пацієнта.
Лікар має право відмовитися від ведення пацієнта, якщо:
1. Пацієнт не виконує медичних приписів і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують.
Усі порушення мають бути зафіксовані і задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта підтверджений.
Наприклад, якщо пацієнт порушує призначений режим, лікар має обов’язково фіксувати у карті, листку непрацездатності, іншій медичній документації вид порушення – несвоєчасна явка на прийом, алкогольне, наркотичне, токсичне сп’яніння під час лікування, вихід на роботу без дозволу лікаря, “втеча” зі стаціонарного лікування тощо. Так, у листку непрацездатності у графі «Відмітки про порушення режиму» зазначається дата порушення і підпис лікаря, а у графі «Примітка» перераховуються види порушень. Обов’язково зробити запис про це у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.
З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутись до керівника медзакладу.
Водночас пацієнти, які насправді потребують медичної допомоги, повинні її отримати навіть без згоди пацієнта чи його законного представника.
2. Пацієнт порушує правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують.
Так само, як і в попередньому випадку, усі порушення мають бути зафіксовані і задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта підтверджений. З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутись до керівника медзакладу.
Крім того, якщо лікар чи медзаклад не може забезпечити відповідне лікування (немає потрібного обладнання, відділення, профіль лікарів не відповідає захворюванню), лікарі мають рекомендувати пацієнту звернутись до медзакладу, де він отримає необхідну медичну допомогу, або направити у такий медзаклад.
Коли лікар не може відмовити пацієнту
- Якщо така відмова може призвести до тяжких наслідків для пацієнта (порушення карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до 200 годин, або виправними роботами на строк до двох років).
- Якщо така відмова може призвести до смерті пацієнта чи інших тяжких наслідків (карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого).
Так само карається неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (Кримінальний кодекс України, статті 139, 140).
Документи, що регламентують право на відмову від ведення пацієнта:
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 34 (ч. 3, 4), 38, 43 (ч. 2)].
Наказ МОЗ України від 19.03.2018 № 503 “Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу”
Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 N 532/274/136-ос/1406.
Кримінальний кодекс України (статті 139, 140).
Цивільний кодекс України (стаття 284, ч. 5).
Джерело: МОЗ України
