Вітчизняна імунологія з’явилася 134 роки тому в Харкові. Її колискою стали Пастерівський інститут та бактеріологічна станція, де розробляли та виготовляли життєво необхідні вакцини від сказу, дифтерії, дизентерії та правця. Сьогодні Інститут мікробіології та імунології імені І. І. Мечникова НАМН України намагається повернути минулу славу, розробляючи унікальні препарати, аналогів яким немає у світі.
Історія інституту мікробіології та імунології імені І. І. Мечникова розпочалася з пересічного випадку — у травні 1886 року двох хлопчиків, братів Подпрядових, покусав хворий на сказ собака. Тоді ця хвороба лютувала, не залишаючи жодних шансів на виживання. Але саме в цей час у Парижі французький хімік і мікробіолог Луї Пастер почав активно щепити від смертельної недуги. Один із хлопчиків помер, а другу дитину Харківське медичне товариство вирішило відправити до Парижа. Лікар Е. Беллін і професор Я. Кремянський через місцеву пресу звернулися до містян з проханням зібрати гроші на дорогу.
На пожертви у 700 рублів у Францію разом з постраждалим Михайлом Подпрядовим вирушили двоє провідних харківських лікарів — Юлій Мотте і Микола Протопопов, які в Парижі докладно вивчили та задокументували метод Пастера. Після повернення до Харкова в серпні 1886 року лікарі представили медичній спільноті дитину, яка одужала, а також доповідь про вакцинацію від сказу, розроблену французом.
Так народилася ідея побудувати й облаштувати Пастерівський прищеплювальний інститут і бактеріологічну станцію. Для цього потрібно було не менше 6 тис. рублів, які також з’явилися завдяки небайдужим містянам: серед пожовтілих від часу документів — сотні прізвищ харківських ремісників, торговців, промисловців і викладачів, котрі жертвували гроші на створення медичної установи.
Уже за рік у Харкові почали активно щепити від сказу. Пацієнтів було дуже багато, адже до Пастерівського інституту везли постраждалих і з сусідніх губерній.
«Палац медицини» побудували за кошти від сироваток та вакцин
Але харківські науковці боротьбою зі сказом не обмежувалися: у 1888 pоці Микола Протопопов підхопив ідею Роберта Коха, який тільки-но розробив щільні живильні середовища і демонстрував на них розмноження мікроорганізмів.
А під час епідемії холери, що лютувала в 1889-1892 роках, в інституті відкрили відділення, де досліджували холерні вібріони, та вперше запропонували метод «обсервації з обов’язковою дезінфекцією».
У 1895 році фахівці Пастерівського інституту опанували технологію виготовлення протидифтерійної сироватки. Також до 1910 року інститут розробив протидизентерійну і протискарлатинозну сироватки, вакцини проти холери, черевного тифу, вакцини проти стафілокока і гонокока, випускав 4 види туберкуліну та перетворився на провідний науковий центр із боротьби з інфекційними захворюваннями.
Цікаво, що співробітники закладу постійно стажувалися за кордоном, причому в наукові відрядження до бактеріологічних лабораторій їздили не лише до Європи, а й за океан — у США та Канаду.
У 1908 році Пастерівский інститут і бактеріологічну станцію реорганізували в Бактеріологічний інститут Харківського медичного товариства. Закладу, який на той час був одним із флагманів з виробництва сироваток і вакцин, стало затісно в старих стінах. Тож керівництво інституту замовило провідному харківському архітектору, академіку Олексію Бекетову проєкт нової будівлі — «Палацу медицини».
«На будівництво «Палацу медицини» пішли кошти, які інститут заробив від продажу вакцин власного виробництва. У будівлі все збереглося — кабінети, лабораторії, старовинні кахлі та навіть мармурові сходи», — із гордістю розповідає заступник директора Інституту мікробіології та імунології імені І. І. Мечникова Надія Скляр.
Науковців репресували через відмову створювати бактеріологічну зброю
Радянська влада націоналізувала заклад і перейменувала його в Перший Український санітарно-бактеріологічний інститут. Цікаво, що партійні бонзи всіляко підтримували розвиток і фінансування наукової установи — вочевидь, розуміли, що інфекційні хвороби лише політичними гаслами не перемогти.
Але навіть очевидна користь не захистила бактеріологів від репресій 30-х років. Передував арештам візит Йосипа Сталіна до Харкова — тодішньої столиці радянської України, під час якого вождь пролетаріату відвідав інститут. Фотографії «батька народів» не збереглися в архіві, а от дерев’яна трибуна, виготовлена спеціально для Й. Сталіна, який був невисокий на зріст, й досі стоїть в актовій залі.
Сталін заявив науковцям, що необхідно створити бактеріологічну зброю, але харківські дослідники відмовилися від жахливої пропозиції. Коли вождь пролетаріату поїхав, професора Степана Коршуна, який очолював інститут, та багатьох блискучих бактеріологів, мікробіологів і вакцинологів заарештували і згодом розстріляли. Згадки про них радянська влада знищила, але в роботах іноземних вчених і в дивом збережених щорічних альманахах інституту — чимало посилань на дослідження репресованих харківських науковців.
Попри втрати серед наукового складу, інститут продовжив роботу, зосередившись на протидії анаеробним інфекціям — ботулізму, правцю, газовій гангрені. В 1940 році у Харкові випускали 37 найменувань імунобіологічних препаратів.
У серпні 1941 року інститут евакуювали спочатку до Сталінграда, а звідти — до Чкалова (сучасний Оренбург), де фахівці розгорнули масштабне виробництво життєво необхідних під час війни препаратів. Тільки в 1942 році 230 тис. поранених отримали щеплення проти газової гангрени та протиправцеву сироватку виробництва евакуйованого інституту. У 1944 році, одразу після звільнення Харкова, заклад за два місяці відновив роботу в рідних стінах.
Наносрібло, унікальні вакцини та точка неповернення
Післявоєнні роки були золотим часом для Інституту мікробіології та імунології імені І. І. Мечникова — влада не шкодувала коштів на розробку і виготовлення бактеріологічної продукції. За роки існування заклад створив вакцини проти 21 інфекції та виготовляв близько 60 лікувальних і імунобіологічних препаратів. Серед унікальних розробок харківських мікробіологів — відомі кожному лікарю та пацієнту протимікробні засоби: потужний «Хлорофіліпт» з екстракту листя евкаліпта, декаметоксин, більше знаний як «Септефрил», улюблений антисептик усіх матусь — «Ектерицид» із риб’ячого жиру.
Останні ж три роки, починаючи із 2017-го, заклад виживав в умовах скорочення фінансування НАМН, структурним підрозділом якої є інститут, — науковці працювали лише три дні на тиждень. Грошей ледь вистачало на зарплату співробітникам, а про фінансування досліджень узагалі не йшлося.
«Зараз в Україні закриті всі підприємства, що раніше виробляли вакцини. Харківський інститут — єдиний, який може поки це робити, адже в нас іще залишилися кадри, напрацювання. Якщо піде нинішнє покоління вчених, а в нас працюють науковці, яким по 70-80 років, це буде точка неповернення», — наголошує Надія Скляр.
Розробка вакцин та інших препаратів в Україні
Але, попри труднощі й урізане фінансування, харківські науковці продовжували дослідження. В інституті розробили нову, що не має аналогів у світі, вакцину проти дифтерії, щеплення якою захистить людину не лише від ускладнень, а й від зараження. Вакцина нейтралізує патогенну дію дифтерійного токсину на організм, але найголовніше — вона обмежує процес колонізації слизових оболонок патогенними коринебактеріями і одночасно запобігає розвитку захворювання на дифтерію. Аби досягти такого результату, харківські вчені використали електромагнітні поля, ультразвуковий метод розділення й очищення антигенів і новітній засіб інактивації токсинів і продуцентів.
Співробітники лабораторії протимікробних засобів продовжують створювати ефективні та нешкідливі препарати із сировини рослинного походження. Уже є експериментальні зразки нових ліків для прискореної регенерації тканин при опікових і хірургічних ранах, лікування гнійно-запальних захворювань шкіри та верхніх дихальних шляхів на основі вуглекислотного екстракту хмелю. Наразі мікробіологи працюють над протимікробним препаратом на основі волоського горіха.
Нещодавно створена лабораторія та клінічний відділ молекулярної імунофармакології розробили ксеногенну аерозольну протитуберкульозну вакцину, використання якої дасть змогу значно зменшити кількість рецидивів у хворих на туберкульоз. Вакцина забезпечує стійку ремісію та допомагає розірвати ланцюжок зараження.
Серед останніх ноу-хау інституту — санітайзер, який за допомогою іонів срібла знищує 99,9% шкідливих бактерій, грибів та вірусів. Цей невеличкий пристрій завбільшки 14 см і об’ємом 30 мл, який назвали Dew Pocket, може стати в пригоді вдома або в хірургічному стаціонарі.
У «портфелі» Інституту мікробіології та імунології імені І. І. Мечникова – сироватки і вакцини проти найтяжчих інфекцій:
- дифтерії;
- туберкульозу;
- кашлюку;
- грипу;
- правця;
- ботулізму;
- газової гангрени;
- сказу;
- дизентерії;
- черевного тифу;
- холери;
- гонореї;
- висипного тифу;
- кору;
- скарлатини;
- туляремії;
- бруцельозу;
- поліомієліту.
Унікальна колекція мікроорганізмів
Гордість інституту — музейна колекція мікроорганізмів, котра налічує понад 2 тис. штамів і містить унікальні зразки. Усі «експонати» зберігають у холоді у висушеному вигляді, кожна культура має свій паспорт, де зазначено рік і місце виділення мікроорганізму та його носія. Чимало мікроорганізмів ізолювали в доантибіотичний період. Також серед зразків є культури, які зазнали впливу різних груп антибіотиків. Це дає вченим змогу вивчати фундаментальні закономірності еволюції антибіотикорезистентності мікроорганізмів та навіть прогнозувати можливі епідемії.
Оксана ЯКУШКО, спеціально для «ВЗ»
